Польська «Жечпосполіта» зауважує, що «німецький канцлер Анґела Меркель не лише визнала під час переговорів у Берліні з українським Президентом Януковичем «зміни на краще в Україні», але й дала зрозуміти, що з боку Європи є «певні застереження« до Києва». Варшавська газета також наводить слова занепокоєння, висловлені Меркель з приводу «демократичних процесів і свободи слова в Україні». «Жечпосполіта» цитує тут і українського Президента, котрий заявив у Берліні, що «не чув про переслідування преси у своїй державі» і заспокоював канцлера Німеччини у тому, що він сам «є, як ніхто інший, дуже зацікавлений у розвиткові демократії і свободи слова». Польський часопис також наголошує, що Президент Янукович своєю ініціативою поправок до нового закону про місцеві вибори «намагався... врятувати свою репутацію на Заході». Тут також ідеться про те, що без підтримки Німеччини, «котра є мотором Європейського Союзу», Києву нема на що розраховувати «у переговорах із Брюсселем». «Жечпосполіта» не обминула й того акценту Анґели Меркель під час зустрічі з Януковичем у Берліні, коли вона наголосила, що «німці зацікавлені у поліпшенні відносин між Україною та Росією».
Якраз російські «Ізвестія» досить своєрідно відгукнулися на це побажання Меркель, публікуючи статтю про спільні наміри і дії Києва та Москви у напрямку молдовського Придністров’я. Один із чільників «кремлівського рупора», Інституту країн СНД, заступник директора цього інституту Володимир Жарихін не лише згадав тут про «святкування Тирасполем якраз 1 вересня 20-річчя» самопроголошення Придністров’я, а й стверджує, що Тирасполь нібито врятував незалежність Молдови, як такої, котра ще від початку 90-х «прагнула об’єднатися з Румунією». Автор статті в московському виданні «шельмує» нинішнього виконувача обов’язків президента Молдови Міхая Ґімпу, як «заповзятого прихильника румунського аншлюсу Молдови» і хвалить політику Москви щодо Тирасполя та особливу роль Володимира Путіна, котрий нібито сприяв узгодженню «так званого «меморандуму Козака» між керівництвом Молдови і Придністровської Молдовської Республіки (ПМР)». Стверджуючи, що «нинішнє керівництво Молдови не зацікавлене насправді у реальному об’єднанні з ПМР», Жарихін позитивно оцінює теперішню нібито «сильну роль» України в маневрах довкола Придністров’я, коли Київ, «звільнившись від ющенківського стилю ведення зовнішньої політики.., згадав про власні національні інтереси». Автор статті в «Ізвестіях» наголошує, що «в Придністров’ї, найближчого сусіда України, українське громадянство мають майже стільки жителів, скільки й російське» і додає, що «Київ починає випрацьовувати власний погляд на придністровську проблему, який, звичайно, ближчий до позиції Москви, аніж, наприклад, Бухареста». Жарихін також вказав на, так би мовити, «оригінальну реакцію в.о. президента Молдови на нещодавню спільну декларацію президентів Росії та України щодо регіону, коли Міхай Ґімпу «запропонував після цього на повному серйозі виміняти непідвладне йому Придністров’я на особливо підвладні Києву дві області України, котрі удвічі більші за площею» (Одеської і Чернівецької області – ред.). Автор статті є ніби у передчутті якихось значних подій довкола Придністров’я. Нагадаємо, що українська опозиція і чимало впливових міжнародних експертів не виключають намагання Москви, при «підігруванні» Києва, розіграти так звану «придністровську карту» у свої інтересах, що загрожує стати своєрідним новим «пактом Молотова-Ріббентропа» у Європі. Експерти не виключають проведення цієї осені Тирасполем референдуму про входження ПМР на правах автономії до складу сусідньої України, що може викликати нові міжнародні ускладнення в регіоні.
Чеська «Лідове новіни» розмірковує над роллю фінансової допомоги МВФ таким країнам Європи, як Угорщина, Румунія, Україна і Греція. Тут ідеться про те, що більшість країн у Європі не дуже раді перспективам позичок від МВФ, бо таким чином країни, які погоджуються на умови Фонду, автоматично беруть на себе «тавро проблематичних економік» і необхідні роки, щоб позбутися такого непривабливого статусу. Лише реальні реформи, як наголошують «Лідове новіни», змінюють «тавро проблематичної економіки» на «статус стабільної держави».
Якраз російські «Ізвестія» досить своєрідно відгукнулися на це побажання Меркель, публікуючи статтю про спільні наміри і дії Києва та Москви у напрямку молдовського Придністров’я. Один із чільників «кремлівського рупора», Інституту країн СНД, заступник директора цього інституту Володимир Жарихін не лише згадав тут про «святкування Тирасполем якраз 1 вересня 20-річчя» самопроголошення Придністров’я, а й стверджує, що Тирасполь нібито врятував незалежність Молдови, як такої, котра ще від початку 90-х «прагнула об’єднатися з Румунією». Автор статті в московському виданні «шельмує» нинішнього виконувача обов’язків президента Молдови Міхая Ґімпу, як «заповзятого прихильника румунського аншлюсу Молдови» і хвалить політику Москви щодо Тирасполя та особливу роль Володимира Путіна, котрий нібито сприяв узгодженню «так званого «меморандуму Козака» між керівництвом Молдови і Придністровської Молдовської Республіки (ПМР)». Стверджуючи, що «нинішнє керівництво Молдови не зацікавлене насправді у реальному об’єднанні з ПМР», Жарихін позитивно оцінює теперішню нібито «сильну роль» України в маневрах довкола Придністров’я, коли Київ, «звільнившись від ющенківського стилю ведення зовнішньої політики.., згадав про власні національні інтереси». Автор статті в «Ізвестіях» наголошує, що «в Придністров’ї, найближчого сусіда України, українське громадянство мають майже стільки жителів, скільки й російське» і додає, що «Київ починає випрацьовувати власний погляд на придністровську проблему, який, звичайно, ближчий до позиції Москви, аніж, наприклад, Бухареста». Жарихін також вказав на, так би мовити, «оригінальну реакцію в.о. президента Молдови на нещодавню спільну декларацію президентів Росії та України щодо регіону, коли Міхай Ґімпу «запропонував після цього на повному серйозі виміняти непідвладне йому Придністров’я на особливо підвладні Києву дві області України, котрі удвічі більші за площею» (Одеської і Чернівецької області – ред.). Автор статті є ніби у передчутті якихось значних подій довкола Придністров’я. Нагадаємо, що українська опозиція і чимало впливових міжнародних експертів не виключають намагання Москви, при «підігруванні» Києва, розіграти так звану «придністровську карту» у свої інтересах, що загрожує стати своєрідним новим «пактом Молотова-Ріббентропа» у Європі. Експерти не виключають проведення цієї осені Тирасполем референдуму про входження ПМР на правах автономії до складу сусідньої України, що може викликати нові міжнародні ускладнення в регіоні.
Чеська «Лідове новіни» розмірковує над роллю фінансової допомоги МВФ таким країнам Європи, як Угорщина, Румунія, Україна і Греція. Тут ідеться про те, що більшість країн у Європі не дуже раді перспективам позичок від МВФ, бо таким чином країни, які погоджуються на умови Фонду, автоматично беруть на себе «тавро проблематичних економік» і необхідні роки, щоб позбутися такого непривабливого статусу. Лише реальні реформи, як наголошують «Лідове новіни», змінюють «тавро проблематичної економіки» на «статус стабільної держави».
