Ідеться про нейтралітет не політичний, а суто технічний, пояснює постійний автор американського комп’ютерного журналу PC World Тоні Брадлі.
«Концепція мережевого нейтралітету полягає просто в тому, що до передачі будь-якої інформації в інтернеті слід ставитися однаково і що інтернет-провайдери не повинні мати змоги запроваджувати розрізнення, чи то з метою придушити конкуренцію, а чи щоб заблокувати певні різновиди передачі даних. Коротко кажучи, для всіх, хто заплатив за послуги інтернету, передача всіх різновидів даних має бути однаковою», – каже фахівець.
Прихильники мережевого нейтралітету, такі, як сам Брадлі, вважають, що коли ви чи то переглядаєте сайти, чи отримуєте або пересилаєте електронну пошту, а чи завантажуєте музику, то вся ця інформація має передаватися з однаковою швидкістю. Вони кажуть, що провайдери не мають права надавати пріоритет якимсь різновидам передачі інформації за рахунок інших.
Тим часом супротивники ідеї, серед яких і самі провайдери, кажуть, що за сучасних умов, коли інтернет дедалі більше замінює інші засоби інформації, зв’язку та розваг, треба, зокрема, надати право власникам сайтів можливість конкуренції. Наприклад, може йтися про право власників таких сайтів за певну доплату забезпечувати собі в провайдера швидший доступ до інформації на них.
Захисники мережевого нейтралітету знову ж заявляють, що це по суті призведе до створення «інтернету першого і другого класу». На їхню думку, ті, хто не може собі дозволити платити вищі ціни, будуть по суті відрізані від частини світової мережі.
Суперечці вже кілька років
Попереднє загострення суперечки на тему мережевого нейтралітету відбулося 2007 року. Тоді з’ясувалося, що один із інтернет-провайдерів у США свідомо обмежував швидкість так званого peer-to-peer зв’язку.
За його допомогою власники комп’ютерів обмінюються файлами – в першу чергу музикою чи фільмами. Передача таких великих файлів помітно зменшує швидкість доступу до інтернету і для інших користувачів. Щоб цього не ставалося, провайдер і обмежував швидкість завантаження таких файлів.
Федеральна комісія зв’язку США намагалася заборонити таку практику, але суд урешті вирішив, що цей регуляторний орган не має на це повноважень, і дискусія поновилася з новою силою.
Директор досліджень інформаційної політики Інституту Като в Вашингтоні Джим Гарпер вважає, що прихильники мережевого нейтралітету мають більше рації, але змушувати до нього не варто.
«Мережевий нейтралітет, я думаю, це добрий інженерний принцип, це добрий спосіб діяльності інтернету, але не думаю, що було б доброю думкою для Конгресу писати про це закон чи для Федеральної комісії зв’язку видавати директиви, які вказують, як цей принцип втілити», – каже дослідник.
«Концепція мережевого нейтралітету полягає просто в тому, що до передачі будь-якої інформації в інтернеті слід ставитися однаково і що інтернет-провайдери не повинні мати змоги запроваджувати розрізнення, чи то з метою придушити конкуренцію, а чи щоб заблокувати певні різновиди передачі даних. Коротко кажучи, для всіх, хто заплатив за послуги інтернету, передача всіх різновидів даних має бути однаковою», – каже фахівець.
Прихильники мережевого нейтралітету, такі, як сам Брадлі, вважають, що коли ви чи то переглядаєте сайти, чи отримуєте або пересилаєте електронну пошту, а чи завантажуєте музику, то вся ця інформація має передаватися з однаковою швидкістю. Вони кажуть, що провайдери не мають права надавати пріоритет якимсь різновидам передачі інформації за рахунок інших.
Тим часом супротивники ідеї, серед яких і самі провайдери, кажуть, що за сучасних умов, коли інтернет дедалі більше замінює інші засоби інформації, зв’язку та розваг, треба, зокрема, надати право власникам сайтів можливість конкуренції. Наприклад, може йтися про право власників таких сайтів за певну доплату забезпечувати собі в провайдера швидший доступ до інформації на них.
Захисники мережевого нейтралітету знову ж заявляють, що це по суті призведе до створення «інтернету першого і другого класу». На їхню думку, ті, хто не може собі дозволити платити вищі ціни, будуть по суті відрізані від частини світової мережі.
Суперечці вже кілька років
Попереднє загострення суперечки на тему мережевого нейтралітету відбулося 2007 року. Тоді з’ясувалося, що один із інтернет-провайдерів у США свідомо обмежував швидкість так званого peer-to-peer зв’язку.
За його допомогою власники комп’ютерів обмінюються файлами – в першу чергу музикою чи фільмами. Передача таких великих файлів помітно зменшує швидкість доступу до інтернету і для інших користувачів. Щоб цього не ставалося, провайдер і обмежував швидкість завантаження таких файлів.
Федеральна комісія зв’язку США намагалася заборонити таку практику, але суд урешті вирішив, що цей регуляторний орган не має на це повноважень, і дискусія поновилася з новою силою.
Директор досліджень інформаційної політики Інституту Като в Вашингтоні Джим Гарпер вважає, що прихильники мережевого нейтралітету мають більше рації, але змушувати до нього не варто.
«Мережевий нейтралітет, я думаю, це добрий інженерний принцип, це добрий спосіб діяльності інтернету, але не думаю, що було б доброю думкою для Конгресу писати про це закон чи для Федеральної комісії зв’язку видавати директиви, які вказують, як цей принцип втілити», – каже дослідник.
