Більш як тиждень минув від кількох промайнулих в агентствах повідомлень про справу Гонгадзе – і усе затихло, немовби цього не було. Політологічна думка повністю виснажилася.
Протягом майже десяти років країна у цій справі демонструвала, наскільки вона втомилася від самої себе, наскільки вона відстала від своїх же потенційних можливостей і як вона врешті-решт примирилася зі своєю безпомічністю. Починаючи від усіх президентів, із якими все-таки довелося зустрічатися мамі Георгія, і аж до самого низу.
Уже навіть дійшло до того, що цю справу припинили використовувати в політичних торгах. Чи припинили?
Генпрокурор Медведько дуже побіжно, без зупинок на жодні деталі, пообіцяв, що справу буде закінчено десь у липні-серпні. Ажіотажу від цього не виникло.
Пролунало це як вирок самому собі. Не буде великої несподіванки, якщо самого Медведька усунуть із посади саме в липні-вересні. Якісь такі повідомлення про нову кадрову заготовку влади вже прозвучали в ЗМІ.
Але якщо і станеться те, що він пообіцяв, то чи буде впевненість, що суспільство сприйме результати з довірою до них? Найлегший варіант, що ініціативу розправитися з Георгієм Гонгадзе спишуть на колишнього, покійного нині, міністра внутрішніх справ Кравченка.
Навряд чи кого така розкладка переконає. І чи є зараз щось таке, що може остаточно задовольнити суспільну думку у цій справі?
Суд над трьома найвищими посадовцями, Президентом Кучмою, главою його адміністрації Литвином і шефом Служби безпеки Деркачем? Але в країні ніколи не було незалежного суду.
Те, що хтось іще називає судом, завжди було найбільш політично заангажованим, і нема гарантій, що навіть справа Гонгадзе змусить суддів якось вирватися з чиїхось видимих і невидимих обіймів.
Дайте людині померти
Є один дуже, правда, слабкий варіант, який міг би стати спробою подолання загальної недовіри. Він лежить у сфері добровільної ініціативи колишніх керівників держави.
Якщо вони – ті ж таки Кучма, Литвин і Деркач – по-волонтерськи візьмуть на себе відповідальність за загибель Георгія… Не через суд, а добровільно… Без судової тяганини, без вислуховування доказів і контраргументів…
Якщо вони звернуться до влади з проханням їх довічно ув’язнити і якщо влада, як виняток, піде назустріч цьому добровільному проханню і дійсно їх запроторить у тюрму…
Тільки, можливо, тоді в цій трагічній історії виникне певний логічний кінець. Знову-таки, без судів, без чиїхось підштовхувань і на цілковито добровільному пориві.
Такий, здавалося б, абсолютно божевільний прецедент, можливо, зміг би достукатися до багатьох сердець, скутих сьогодні неміччю. Тільки щирий особистий вчинок.
Тільки це може дати Георгієві нарешті спокійно померти. Без тортур.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Протягом майже десяти років країна у цій справі демонструвала, наскільки вона втомилася від самої себе, наскільки вона відстала від своїх же потенційних можливостей і як вона врешті-решт примирилася зі своєю безпомічністю. Починаючи від усіх президентів, із якими все-таки довелося зустрічатися мамі Георгія, і аж до самого низу.
Уже навіть дійшло до того, що цю справу припинили використовувати в політичних торгах. Чи припинили?
Генпрокурор Медведько дуже побіжно, без зупинок на жодні деталі, пообіцяв, що справу буде закінчено десь у липні-серпні. Ажіотажу від цього не виникло.
Пролунало це як вирок самому собі. Не буде великої несподіванки, якщо самого Медведька усунуть із посади саме в липні-вересні. Якісь такі повідомлення про нову кадрову заготовку влади вже прозвучали в ЗМІ.
Але якщо і станеться те, що він пообіцяв, то чи буде впевненість, що суспільство сприйме результати з довірою до них? Найлегший варіант, що ініціативу розправитися з Георгієм Гонгадзе спишуть на колишнього, покійного нині, міністра внутрішніх справ Кравченка.
Навряд чи кого така розкладка переконає. І чи є зараз щось таке, що може остаточно задовольнити суспільну думку у цій справі?
Суд над трьома найвищими посадовцями, Президентом Кучмою, главою його адміністрації Литвином і шефом Служби безпеки Деркачем? Але в країні ніколи не було незалежного суду.
Те, що хтось іще називає судом, завжди було найбільш політично заангажованим, і нема гарантій, що навіть справа Гонгадзе змусить суддів якось вирватися з чиїхось видимих і невидимих обіймів.
Дайте людині померти
Є один дуже, правда, слабкий варіант, який міг би стати спробою подолання загальної недовіри. Він лежить у сфері добровільної ініціативи колишніх керівників держави.
Якщо вони – ті ж таки Кучма, Литвин і Деркач – по-волонтерськи візьмуть на себе відповідальність за загибель Георгія… Не через суд, а добровільно… Без судової тяганини, без вислуховування доказів і контраргументів…
Якщо вони звернуться до влади з проханням їх довічно ув’язнити і якщо влада, як виняток, піде назустріч цьому добровільному проханню і дійсно їх запроторить у тюрму…
Тільки, можливо, тоді в цій трагічній історії виникне певний логічний кінець. Знову-таки, без судів, без чиїхось підштовхувань і на цілковито добровільному пориві.
Такий, здавалося б, абсолютно божевільний прецедент, можливо, зміг би достукатися до багатьох сердець, скутих сьогодні неміччю. Тільки щирий особистий вчинок.
Тільки це може дати Георгієві нарешті спокійно померти. Без тортур.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
