Але чи нормально це, коли президентський апарат перетворюється на своєрідний лінгвістичний цирк? Коли неймовірні словесні ляпки чиновників постійно супроводжують діяльність глави Української держави? Коли вся ця безграмотність виставляється на огляд іноземних гостей не лише українською, а й англійською мовою і, поза сумнівом, фіксується та аналізується в закордонних посольствах? Мовляв, якщо апаратники глави держави настільки безграмотні лінгвістично і безвідповідальні організаційно, то чи можна на них покладатися у серйозних справах?
Казуси та ляпсуси
Останнім часом президентські апаратники припустилися аж трьох орфографічних конфузів. У Черкасах були вивішені білборди, з яких Віктор Янукович вітає черкасців із Днем Конституції. Слово «днем» написано з маленької літери, хоча треба з великої. У місті висять також білборди з фото голови облдержадміністрації Сергія Тулуба. Вони підписані правильно: «Вітаю вас із Днем Конституції України». А оскільки прес-служба облдержадміністрації категорично наполягає, що вона замовляла тільки текст і фото із зображенням Тулуба, то президентські білборди могли замовити лише з Києва, з адміністрації глави держави. Що ж, місцеві чиновники, виходить, краще освічені, ніж ті, що опікуються справами глави держави.
Уже після свята, на нараді з керівниками правоохоронних та інших державних органів Президент Янукович продемонстрував присутнім теку з наркотичними засобами, придбаними за дорученням глави держави через інтернет. Ситуація справді скандальна, яка вимагає негайної реакції силових структур. Але працівники адміністрації глави держави, схоже, краще вміють купувати наркотики, ніж грамотно писати: на фото, яке поширила була прес-служба Президента, видно, що наркотик «кокаїн» був підписаний як «кокаін», а суміш для паління «Афган Інсенс» – як «Афган Инсенс».
Нарешті, під час міжнародного бізнес-форуму за участю Президентів України та Шрі-Ланки Віктора Януковича і Махінди Раджапакса в оформленні залу проведення цього заходу було допущено цілу низку ляпок. За місцями, де розмістилися президенти двох країн, був розташований плакат із написом: «Його Высокоповажність Віктор Янукович» та «Його Высокоповажність Махінда Раджапакса» – чомусь із російською буквою «ы». Крім того, Президенти як співголови форуму одержали титули «co-chaird», хоча за правилами англійської граматики буде «co-chaired». Нарешті, протокольна служба примудрилася неправильно написати на згаданому плакаті прізвище Януковича англійською: Yanukovich замість Yanukovych, згідно із правилами транскрибування українських прізвищ на англомовній версії офіційного інтернет-представництва Президента України.
Залишається додати, що інформація про ці ляпсуси стала відома українцям попри спроби працівників президентської адміністрації зробити вигляд, що нічого не було (скажімо, фотографії для офіційних публікацій добиралися під відповідними ракурсами, де не видно граматичних помилок) і попри намагання менеджменту деяких провідних телеканалів не пустити в ефір відповідні репортажі. Цікаво, невже не простіше не робити елементарних дурниць на високому рівні, ніж потім докладати чималі зусилля, щоб якось замаскувати їх, огородити суспільство від інформації про них?
Кадри, добрані не за фаховістю
Комусь може здатися, що все, щойно описане, – лише дрібнички у порівнянні зі складними проблемами, що стоять перед Україною. Та з цим важко погодитися, адже ці «дрібниці», ці ляпсуси були зроблені за короткий період не якимись двірниками чи збирачами склопосуду (де грамотність бажана, але функціонально не обов’язкова), а тими чи іншими (судячи з усього, різними) персонами з президентської адміністрації, де грамотність обов’язкова. Адже йдеться про державних чиновників, яких добирали за певними критеріями. Якими саме? Фаховими? Але служба протоколу, яка не володіє англійською мовою, – це просто нонсенс. Про українську і російську мову я мовчу – бо, до речі, обома мовами обидва слова у назві свята пишуться з великої, або ж прописної, літери: День Конституції.
І тут ми виходимо на головне: у цих прикрих (якщо дивитися під оглядом державних, а не вузько опозиційних інтересів) епізодах, як у краплі води, відбилася кадрова політика нової влади. Якби такий випадок трапився один упродовж тижня, можна було б списати все на якусь випадковість. Але ж їх щонайменше аж три (це те, що стало відомо громадськості), і задіяні тут різні люди (бо ж ідеться про різні сфери діяльності Адміністрації Президента)...
На кадрову політику минулої влади було чимало нарікань. І нарікань цілком справедливих. Непотизм (або ж кумівство, якщо використати не латинський, а український термін) характеризував кадрову політику Президента Віктора Ющенка. Добір на високі посади не за професійністю, а за готовністю дотримуватися «генеральної лінії», особисто визначеною прем’єркою, – кадрову політику Юлії Тимошенко. Але за всіх недоліків кадрової політики тоді не траплялося подібних публічних ляпсусів.
Хтось може сказати: це все тому, що основні кадри у всі ланки влади тепер добираються переважно з Донбасу. Справді, за ознакою земляцтва (і не просто донбаського, а часом конкретно макіївського чи єнакіївського) зараз формуються цілі команди у центральних відомствах і органах влади багатьох регіонів країни. Але ж серед молоді Донбасу є чимало прекрасних знавців як української, так і англійської мови – це наочно засвідчують з року в рік різноманітні загальнонаціональні та міжнародні конкурси й олімпіади! Отже, проблема в іншому, а саме в тому, за якими якостями добирають тих самих молодих та енергійних осіб до президентської адміністрації. Є дуже великий сумнів, що за фаховими...
Звичайно, винних покарають, можливо, замінять іншими чиновниками, але чи буде змінений сам принцип кадрової політики? Бо ж де гарантія, що наступного разу вже не плакат на міжнародному форумі вивісять курям на сміх, а на підпис Президентові не подадуть важливий документ з якоюсь дрібненькою ляпкою? Бо ж навіть від правильно поставленої коми (1,53 мільярда гривень – і 15,3 мільярда – є різниця, правда?) чи літери в географічній назві (Чернівці – обласний центр, Черневці – містечко Вінницької області) залежить часом дуже багато. Як для держави, так і для її лідерів.
Та от питання питань: хто особисто зможе контролювати добір грамотних, а водночас і надійних чиновників для президентської адміністрації? Бо ж скидається на те, що для декого «нагорі» ці дві якості виглядають мало сумісними в одній особі, чи не так?
P.S. Уже коли ця стаття була написана, надійшло повідомлення, що Віктор Янукович виступав у Севастополі перед офіцерами і матросами Військово-морських сил України російською мовою. Чому це зроблено і навіщо, адже всі українські військові моряки вільно володіють українською мовою, та й переважна більшість цивільних севастопольців сьогодні добре розуміє її? Ба більше: у будь-якому насиченому технікою війську може бути тільки одна мова команд та наказів. І Верховний Головнокомандувач, яким є за посадою Президент, має показувати приклад точного формулювання цією мовою завдань, які стоять перед людьми у погонами. Натомість із чиєїсь підказки (цікаво, чиєї саме?) глава Української держави виступав російською мовою, чим викликав нерозуміння, образу й обурення в офіцерському середовищі.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Казуси та ляпсуси
Останнім часом президентські апаратники припустилися аж трьох орфографічних конфузів. У Черкасах були вивішені білборди, з яких Віктор Янукович вітає черкасців із Днем Конституції. Слово «днем» написано з маленької літери, хоча треба з великої. У місті висять також білборди з фото голови облдержадміністрації Сергія Тулуба. Вони підписані правильно: «Вітаю вас із Днем Конституції України». А оскільки прес-служба облдержадміністрації категорично наполягає, що вона замовляла тільки текст і фото із зображенням Тулуба, то президентські білборди могли замовити лише з Києва, з адміністрації глави держави. Що ж, місцеві чиновники, виходить, краще освічені, ніж ті, що опікуються справами глави держави.
Уже після свята, на нараді з керівниками правоохоронних та інших державних органів Президент Янукович продемонстрував присутнім теку з наркотичними засобами, придбаними за дорученням глави держави через інтернет. Ситуація справді скандальна, яка вимагає негайної реакції силових структур. Але працівники адміністрації глави держави, схоже, краще вміють купувати наркотики, ніж грамотно писати: на фото, яке поширила була прес-служба Президента, видно, що наркотик «кокаїн» був підписаний як «кокаін», а суміш для паління «Афган Інсенс» – як «Афган Инсенс».
Нарешті, під час міжнародного бізнес-форуму за участю Президентів України та Шрі-Ланки Віктора Януковича і Махінди Раджапакса в оформленні залу проведення цього заходу було допущено цілу низку ляпок. За місцями, де розмістилися президенти двох країн, був розташований плакат із написом: «Його Высокоповажність Віктор Янукович» та «Його Высокоповажність Махінда Раджапакса» – чомусь із російською буквою «ы». Крім того, Президенти як співголови форуму одержали титули «co-chaird», хоча за правилами англійської граматики буде «co-chaired». Нарешті, протокольна служба примудрилася неправильно написати на згаданому плакаті прізвище Януковича англійською: Yanukovich замість Yanukovych, згідно із правилами транскрибування українських прізвищ на англомовній версії офіційного інтернет-представництва Президента України.
Залишається додати, що інформація про ці ляпсуси стала відома українцям попри спроби працівників президентської адміністрації зробити вигляд, що нічого не було (скажімо, фотографії для офіційних публікацій добиралися під відповідними ракурсами, де не видно граматичних помилок) і попри намагання менеджменту деяких провідних телеканалів не пустити в ефір відповідні репортажі. Цікаво, невже не простіше не робити елементарних дурниць на високому рівні, ніж потім докладати чималі зусилля, щоб якось замаскувати їх, огородити суспільство від інформації про них?
Кадри, добрані не за фаховістю
Комусь може здатися, що все, щойно описане, – лише дрібнички у порівнянні зі складними проблемами, що стоять перед Україною. Та з цим важко погодитися, адже ці «дрібниці», ці ляпсуси були зроблені за короткий період не якимись двірниками чи збирачами склопосуду (де грамотність бажана, але функціонально не обов’язкова), а тими чи іншими (судячи з усього, різними) персонами з президентської адміністрації, де грамотність обов’язкова. Адже йдеться про державних чиновників, яких добирали за певними критеріями. Якими саме? Фаховими? Але служба протоколу, яка не володіє англійською мовою, – це просто нонсенс. Про українську і російську мову я мовчу – бо, до речі, обома мовами обидва слова у назві свята пишуться з великої, або ж прописної, літери: День Конституції.
І тут ми виходимо на головне: у цих прикрих (якщо дивитися під оглядом державних, а не вузько опозиційних інтересів) епізодах, як у краплі води, відбилася кадрова політика нової влади. Якби такий випадок трапився один упродовж тижня, можна було б списати все на якусь випадковість. Але ж їх щонайменше аж три (це те, що стало відомо громадськості), і задіяні тут різні люди (бо ж ідеться про різні сфери діяльності Адміністрації Президента)...
На кадрову політику минулої влади було чимало нарікань. І нарікань цілком справедливих. Непотизм (або ж кумівство, якщо використати не латинський, а український термін) характеризував кадрову політику Президента Віктора Ющенка. Добір на високі посади не за професійністю, а за готовністю дотримуватися «генеральної лінії», особисто визначеною прем’єркою, – кадрову політику Юлії Тимошенко. Але за всіх недоліків кадрової політики тоді не траплялося подібних публічних ляпсусів.
Хтось може сказати: це все тому, що основні кадри у всі ланки влади тепер добираються переважно з Донбасу. Справді, за ознакою земляцтва (і не просто донбаського, а часом конкретно макіївського чи єнакіївського) зараз формуються цілі команди у центральних відомствах і органах влади багатьох регіонів країни. Але ж серед молоді Донбасу є чимало прекрасних знавців як української, так і англійської мови – це наочно засвідчують з року в рік різноманітні загальнонаціональні та міжнародні конкурси й олімпіади! Отже, проблема в іншому, а саме в тому, за якими якостями добирають тих самих молодих та енергійних осіб до президентської адміністрації. Є дуже великий сумнів, що за фаховими...
Звичайно, винних покарають, можливо, замінять іншими чиновниками, але чи буде змінений сам принцип кадрової політики? Бо ж де гарантія, що наступного разу вже не плакат на міжнародному форумі вивісять курям на сміх, а на підпис Президентові не подадуть важливий документ з якоюсь дрібненькою ляпкою? Бо ж навіть від правильно поставленої коми (1,53 мільярда гривень – і 15,3 мільярда – є різниця, правда?) чи літери в географічній назві (Чернівці – обласний центр, Черневці – містечко Вінницької області) залежить часом дуже багато. Як для держави, так і для її лідерів.
Та от питання питань: хто особисто зможе контролювати добір грамотних, а водночас і надійних чиновників для президентської адміністрації? Бо ж скидається на те, що для декого «нагорі» ці дві якості виглядають мало сумісними в одній особі, чи не так?
P.S. Уже коли ця стаття була написана, надійшло повідомлення, що Віктор Янукович виступав у Севастополі перед офіцерами і матросами Військово-морських сил України російською мовою. Чому це зроблено і навіщо, адже всі українські військові моряки вільно володіють українською мовою, та й переважна більшість цивільних севастопольців сьогодні добре розуміє її? Ба більше: у будь-якому насиченому технікою війську може бути тільки одна мова команд та наказів. І Верховний Головнокомандувач, яким є за посадою Президент, має показувати приклад точного формулювання цією мовою завдань, які стоять перед людьми у погонами. Натомість із чиєїсь підказки (цікаво, чиєї саме?) глава Української держави виступав російською мовою, чим викликав нерозуміння, образу й обурення в офіцерському середовищі.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
