161 український громадянин виграв справу в чеському суді. Вирок оскарженню не підлягає. Згідно з вироком, чеська держава має повернути їм гроші. Решта 30 тисяч потерпілих українських громадян своїх грошей не дочекаються, оскільки скінчився термін подачі скарг.
У суді було доведено, що вимагання додаткових коштів, які українці вносили на рахунок приватної посередницької фірми, були з боку Консульства Чехії у Львові дією незаконною і що ці гроші мають бути повернені потерпілим.
Головним аргументом було те, що в процесі розгляду справи з’ясували: в судовій практиці не було випадку, щоб оплата за кол-центр стягувалась у підтвердженому законом порядку, розповів адвокат групи українських громадян, який представляв у суді їхні інтереси, Ян Копршіва.
«Робота кол-центру відповідає законові, але стягування оплати посередникові за те, що хтось їм задзвонив – такого не було. Тобто суд сказав так: кол-центр працювати може, але за його роботу має платити держава. А щоб за те, щоб дістатись до державної інституції, треба було перед тим заплатити приватній фірмі – такого закон не знає», – сказав адвокат.
Як зазначив Ян Копршіва, навіть сплата додаткового внеску посередникові не гарантувала вчасного отримання візи: були випадки, коли прохач чекав навіть 3 місяці на свою чергу до консульства.
Сумнівна послуга
Із новацією Генеральне консульство Чеської Республіки у Львові, місті, де традиційно збираються найдовші черги за візами, вийшло два роки тому, в липні 2008-го. Щоб подати прохання про візу, громадяни повинні були по телефону через так званий кол-центр домовлятись про термін відвідання консульства.
За цю послугу прохачі переказували поштою в перерахунку близько 20 доларів США, плюс до цього ще 35 євро як оплату за сам розгляд візової анкети. На запитання, кому ці гроші йдуть, яку конкретно послугу прохачам надає кол-центр, відповіді вони не дочекались.
Як тепер з’ясувалось, протягом 9 місяців до кол-центру звернулось 30 тисяч українських громадян, але лише 161 із них вирішив усе ж дістатися правди і довідатись, куди поділись їхні гроші за сумнівну послугу.
«Я пригадую точно, що треба було йти на Головну пошту і переводити гроші невідомо за що. В консульстві ніхто нічого не пояснював. Це обов’язково було для одержання візи. Я не пригадую точно суму – 100 чи скільки там гривень. Обов’язково потрібно було принести в Консульство корінець по сплату цього податку», – пригадує одна з потерпілих, пані Галина.
В МЗС не знають, що то було
У процесі судового засідання виявилось, що за кол-центром стояв посередник – приватна чеська фірма і що від українців за це було зібрано у перерахунку півмільйона американських доларів.
Чи мав посередник договір із Міністерством закордонних справ Чехії про надання послуг і що конкретно в ньому було записано, відповіді від чеського МЗС Радіо Свобода не вдалось дістати.
Речник чеського міністерства Філіп Канда заявив лише, що не знає обставин справи, і «можна лише припускати, що такий договір був».
У суді було доведено, що вимагання додаткових коштів, які українці вносили на рахунок приватної посередницької фірми, були з боку Консульства Чехії у Львові дією незаконною і що ці гроші мають бути повернені потерпілим.
Головним аргументом було те, що в процесі розгляду справи з’ясували: в судовій практиці не було випадку, щоб оплата за кол-центр стягувалась у підтвердженому законом порядку, розповів адвокат групи українських громадян, який представляв у суді їхні інтереси, Ян Копршіва.
«Робота кол-центру відповідає законові, але стягування оплати посередникові за те, що хтось їм задзвонив – такого не було. Тобто суд сказав так: кол-центр працювати може, але за його роботу має платити держава. А щоб за те, щоб дістатись до державної інституції, треба було перед тим заплатити приватній фірмі – такого закон не знає», – сказав адвокат.
Як зазначив Ян Копршіва, навіть сплата додаткового внеску посередникові не гарантувала вчасного отримання візи: були випадки, коли прохач чекав навіть 3 місяці на свою чергу до консульства.
Сумнівна послуга
Із новацією Генеральне консульство Чеської Республіки у Львові, місті, де традиційно збираються найдовші черги за візами, вийшло два роки тому, в липні 2008-го. Щоб подати прохання про візу, громадяни повинні були по телефону через так званий кол-центр домовлятись про термін відвідання консульства.
За цю послугу прохачі переказували поштою в перерахунку близько 20 доларів США, плюс до цього ще 35 євро як оплату за сам розгляд візової анкети. На запитання, кому ці гроші йдуть, яку конкретно послугу прохачам надає кол-центр, відповіді вони не дочекались.
Як тепер з’ясувалось, протягом 9 місяців до кол-центру звернулось 30 тисяч українських громадян, але лише 161 із них вирішив усе ж дістатися правди і довідатись, куди поділись їхні гроші за сумнівну послугу.
«Я пригадую точно, що треба було йти на Головну пошту і переводити гроші невідомо за що. В консульстві ніхто нічого не пояснював. Це обов’язково було для одержання візи. Я не пригадую точно суму – 100 чи скільки там гривень. Обов’язково потрібно було принести в Консульство корінець по сплату цього податку», – пригадує одна з потерпілих, пані Галина.
В МЗС не знають, що то було
У процесі судового засідання виявилось, що за кол-центром стояв посередник – приватна чеська фірма і що від українців за це було зібрано у перерахунку півмільйона американських доларів.
Чи мав посередник договір із Міністерством закордонних справ Чехії про надання послуг і що конкретно в ньому було записано, відповіді від чеського МЗС Радіо Свобода не вдалось дістати.
Речник чеського міністерства Філіп Канда заявив лише, що не знає обставин справи, і «можна лише припускати, що такий договір був».
