(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)
Віталій Портников: Як відомо, журналісти «5 каналу» і «ТВі» висловили своє глибоке занепокоєння з приводу останнього судового рішення, яке позбавляє їх ліцензії, раніше виданої Національною радою з питань телебачення і радіомовлення, і звинуватили голову СБУ, члена Вищої ради юстиції і одночасно власника найбільшого телевізійного холдингу в Україні, холдингу «Інтер» (ЗМІ вважають, що цей холдинг спеціально висвітлює інформацію на користь влади) у тиску на суд.
Чи зреагувала влада? Чи зреагував пан Хорошковський? Чи зрозуміли люди на чолі країни, що відбувається небезпечний процес?
Іван Адамчук:На жаль, для нас, на щастя, можливо, для них, але на сьогоднішній день жодного реагування з Банкової і особисто від Президента абсолютно ніякого не було.
За винятком підтримки «5 каналу» пані Ганною Герман і висловлювань певних політиків з Партії регіонів. Але вони 100% відображають їхню позицію, і жодним чином не є прихильними до тих подій, в яких ми на сьогодні опинилися.
Я маю на увазі пана Шкірю, я маю на увазі пана Колесніченка, які хочуть взагалі розділити все і позабирати. Тобто, повернутися на років 5-10 назад і віддати тим хлопцям, яких учора надрукували в журналі «Кореспондент».
-Пане Артеме, як Ви вважаєте, це дійсно бажання все поділити?
Артем ШевченкоАртем Шевченко: Я хочу уточнити, що мав на увазі мій колега Іван про журнал «Кореспондент».
Зокрема, дійсно цікава подія. У рейтингу журналу «Кореспондент», який він складає спільно з авторитетною інвестиційною компанією Dragon Capital, у рейтингу «100 найбагатших людей країни» 14 місце посів Валерій Іванович Хорошковський, голова СБУ. У 804 мільйони доларів оцінюються його статки. 14 місце у загальному рейтингу. Увійшов у 20-ку найбагатших людей цієї країни.
Це доволі яскравий, кричущий і очевидний факт того, що інтереси цієї люди як бізнесмена і інтереси цієї людини як державного службовця, який має дбати про національну безпеку, входять в очевидне протиріччя.
Що цікаво? Що експерти журналу і компанії, яка допомагала складати цей рейтинг, зауважили, що основні активи цієї людини зосереджені саме у сфері медіа. Тобто, цей капітал – це по суті медійний капітал. Отже, ця людина поєднує бізнес і владу в найбільш кричущий, очевидний, яскравий і антидемократичний спосіб, як на мене.
-Все ж таки, пане Іване, багато хто з Ваших колег (я вже бачив численні публікації) вважає, що ця ситуація не є такою чистою з точки зору свободи слова, що журналісти «5 каналу» і каналу «ТВі» просто використовують поняття «свобода слова», щоб захистити власників каналів, а насправді мова йде про звичайнісінький бізнес-конфлікт.
Це зараз можна побачити на шпальтах журналу «Український тиждень», який позиціонує себе як національний опозиційний часопис. Він говорить про те, що «влада має всі законні можливості для того, щоб обмежити свободу слова цих двох телевізійних каналів».
Так що закликаю читати опозиційну пресу і дізнаватися правду в ній.
Іван Адамчук: Ви розумієте, що це є повна дурня.
Скажіть, будь ласка, чому раніше ніхто не піднімав питань власності по великому рахунку і стосунків між власниками різних груп, різних каналів? Такого раніше не було. Сьогодні вони придумали для чого? Для того, щоб можна було замилити комусь і щось.
Не виключаю, що такий фактор є, але з боку когось. Я маю на увазі в даному випадку пана Хорошковського. Не хотів би вішати всіх ярликів на нього, але він сам собі дозволив це зробити. Тому що якби його доблесні лицарі з групи компанії «Інтер» не довели ситуацію до абсурду, вигравши суд у самих себе (воно так виглядає на сьогоднішній день), тобто група «Інтер», представники Національної ради від «Інтера», там ще двоє, можна порахувати на небагатьох пальцях, і воно дійсно виглядає абсурдним.
Артем Шевченко: Очевидний прямий вплив Валерія Хорошковського на телевізійну, медійну сферу, очевидне його бажання цю сферу монополізувати під власним контролем, що, на мій погляд, входить в очевидне протиріччя з суспільними інтересами і з державними інтересами, якщо розуміти їх в ідеалістичній такій формі. Напевне, не входить у протиріччя з інтересами бізнесу групи «Інтер» і Валерія Хорошковського як власника цієї групи. От і все.
-Все ж таки важливо зрозуміти, які можливі тут рішення? Судове рішення вже є.
Іван Адамчук: Так вони щасливі з того, що є це судове рішення. Вони кажуть: давайте, хлопці, йдіть апелюйте!
-Ви будете апелювати?
Іван Адамчук: Звичайно, що будемо апелювати. Але це не вихід із ситуації.
-А який вихід з ситуації?
Іван Адамчук: Вихід із ситуації залишиться таким, як воно було.
Вибачте, якщо вам не подобається рішення Національної ради, так давайте повернемо до 2004 року, коли рішення Національної ради взагалі не було з приводу ліцензування телеканалу «НТН», який входить сьогодні у групу, коли тодішній голова Національної ради просто своїм підписом видав ліцензію телеканалу «НТН». Давайте і туди апелювати. Чому ми сьогодні тут апелюємо, а там ні?
-Можливо, це не остання апеляція?
Іван Адамчук: Ні, звичайно. Я більш ніж переконаний.
-От це питання: наскільки це тенденція? Тому що я знову кажу, що багато хто з журналістів вважає, що не треба про це говорити, тому що боротьба за свободу слова – це коли журналіст бореться з головним редактором власного телеканалу в ньюзрумі, а коли мова йде про Президента чи про голову СБУ – це вже не боротьба проти свободи слова, бо це небезпечно. Своєму редактору можна просто по пиці набити, а в голови СБУ охорона, а в Президента яка охорона! 107. Збільшена. Там не поборешся за свободу слова.
І отут виникає питання: тенденція чи ні? Чи, може, дійсно просто такий поодинокий випадок, пов'язаний з тим, що групі пана Хорошковського потрібні ліцензії на мовлення? От вони отримають ліцензії і заспокояться, всі інші будуть щасливо жити.
Артем Шевченко:Навіть групі пана Хорошковського не потрібні конкуренти в інформації. У даному разі він не стільки забирає ці ліцензії собі, скільки обмежує нас як «ТВі», як «5 канал» у очевидному, абсолютно нормальному, ринковому прагненні розширити своє мовлення, бути почутими, бути побаченими якомога більшій частині українській аудиторії.
Ось це бажання, діючи абсолютно у неконкурентний спосіб, використовуючи корупційні впливи, в тому числі на такий орган, як Вища рада юстиції, яка з недавніх пір стала своєрідною такою «судовою інквізицією», і використовує голова СБУ доволі зухвало, як на мене, без жодних сентиментів і обмежень. Це очевидно.
І тенденція в цьому також є, тому що, принаймні, наш топ-менеджмент вважає, і я в принципі погоджуюся з цією позицією, що стратегічною метою таких кроків є обмежити на ринку, в тому числі, двох інших гравців, дві інші потужні групи: холдинг Пінчука і холдинг «1+1» Ігоря Коломойського…
Іван Адамчук: Ми звернулися до Президента винятково як до людини, гаранта Конституції. І не більше. Тому що ми були переконані, і на сьогоднішній день ще є таке невеличке сподівання того, що Президент на той момент, я думаю, зараз знає, на той момент він не знав, що творить його керівник СБУ...
-А чи дійсно у зв’язку з цією історією з ліцензією телеканали можуть зникнути з ефіру? Звичайно, всіх цікавить, чому вони не зникли досі?
Іван Адамчук:Зникнуть. Однозначно зникнуть. Що залишається? Ми зникаємо у східній Україні, ми зникаємо у місті Києві, ми зникаємо на більшій частині південної України. Все, що залишається, це шматок західної України і кілька міст у центрі. Все. Тобто, в Києві наш глядач «5 каналу» більше не побачить.
-А «ТВі» теж зникне з ефіру?
Артем Шевченко: «ТВі» в ефірі поки що не був. Він був на супутнику і в кабельних мережах. І ми під загрозою того, що ми в той ефір так і не вийдемо. Ці ліцензії, які, як ми вважаємо, здобули абсолютно справедливо і чесно, давали нам змогу вийти в ефір і бути побаченими якомога більшій частині аудиторії…
(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)
Віталій Портников: Як відомо, журналісти «5 каналу» і «ТВі» висловили своє глибоке занепокоєння з приводу останнього судового рішення, яке позбавляє їх ліцензії, раніше виданої Національною радою з питань телебачення і радіомовлення, і звинуватили голову СБУ, члена Вищої ради юстиції і одночасно власника найбільшого телевізійного холдингу в Україні, холдингу «Інтер» (ЗМІ вважають, що цей холдинг спеціально висвітлює інформацію на користь влади) у тиску на суд.
Чи зреагувала влада? Чи зреагував пан Хорошковський? Чи зрозуміли люди на чолі країни, що відбувається небезпечний процес?
Іван Адамчук:
Cьогоднішній день жодного реагування з Банкової і особисто від Президента не було.
За винятком підтримки «5 каналу» пані Ганною Герман і висловлювань певних політиків з Партії регіонів. Але вони 100% відображають їхню позицію, і жодним чином не є прихильними до тих подій, в яких ми на сьогодні опинилися.
Я маю на увазі пана Шкірю, я маю на увазі пана Колесніченка, які хочуть взагалі розділити все і позабирати. Тобто, повернутися на років 5-10 назад і віддати тим хлопцям, яких учора надрукували в журналі «Кореспондент».
-Пане Артеме, як Ви вважаєте, це дійсно бажання все поділити?
Зокрема, дійсно цікава подія. У рейтингу журналу «Кореспондент», який він складає спільно з авторитетною інвестиційною компанією Dragon Capital, у рейтингу «100 найбагатших людей країни» 14 місце посів Валерій Іванович Хорошковський, голова СБУ. У 804 мільйони доларів оцінюються його статки. 14 місце у загальному рейтингу. Увійшов у 20-ку найбагатших людей цієї країни.
Це доволі яскравий, кричущий і очевидний факт того, що інтереси цієї люди як бізнесмена і інтереси цієї людини як державного службовця, який має дбати про національну безпеку, входять в очевидне протиріччя.
Що цікаво? Що експерти журналу і компанії, яка допомагала складати цей рейтинг, зауважили, що основні активи цієї людини зосереджені саме у сфері медіа. Тобто, цей капітал – це по суті медійний капітал. Отже, ця людина поєднує бізнес і владу в найбільш кричущий, очевидний, яскравий і антидемократичний спосіб, як на мене.
-Все ж таки, пане Іване, багато хто з Ваших колег (я вже бачив численні публікації) вважає, що ця ситуація не є такою чистою з точки зору свободи слова, що журналісти «5 каналу» і каналу «ТВі» просто використовують поняття «свобода слова», щоб захистити власників каналів, а насправді мова йде про звичайнісінький бізнес-конфлікт.
Це зараз можна побачити на шпальтах журналу «Український тиждень», який позиціонує себе як національний опозиційний часопис. Він говорить про те, що «влада має всі законні можливості для того, щоб обмежити свободу слова цих двох телевізійних каналів».
Так що закликаю читати опозиційну пресу і дізнаватися правду в ній.
Іван Адамчук: Ви розумієте, що це є повна дурня.
Скажіть, будь ласка, чому раніше ніхто не піднімав питань власності по великому рахунку і стосунків між власниками різних груп, різних каналів? Такого раніше не було. Сьогодні вони придумали для чого? Для того, щоб можна було замилити комусь і щось.
Не виключаю, що такий фактор є, але з боку когось. Я маю на увазі в даному випадку пана Хорошковського. Не хотів би вішати всіх ярликів на нього, але він сам собі дозволив це зробити. Тому що якби його доблесні лицарі з групи компанії «Інтер» не довели ситуацію до абсурду, вигравши суд у самих себе (воно так виглядає на сьогоднішній день), тобто група «Інтер», представники Національної ради від «Інтера», там ще двоє, можна порахувати на небагатьох пальцях, і воно дійсно виглядає абсурдним.
Артем Шевченко: Очевидний прямий вплив Валерія Хорошковського на телевізійну, медійну сферу, очевидне його бажання цю сферу монополізувати під власним контролем, що, на мій погляд, входить в очевидне протиріччя з суспільними інтересами і з державними інтересами, якщо розуміти їх в ідеалістичній такій формі. Напевне, не входить у протиріччя з інтересами бізнесу групи «Інтер» і Валерія Хорошковського як власника цієї групи. От і все.
-Все ж таки важливо зрозуміти, які можливі тут рішення? Судове рішення вже є.
Іван Адамчук: Так вони щасливі з того, що є це судове рішення. Вони кажуть: давайте, хлопці, йдіть апелюйте!
-Ви будете апелювати?
Іван Адамчук: Звичайно, що будемо апелювати. Але це не вихід із ситуації.
-А який вихід з ситуації?
Іван Адамчук: Вихід із ситуації залишиться таким, як воно було.
Вибачте, якщо вам не подобається рішення Національної ради, так давайте повернемо до 2004 року, коли рішення Національної ради взагалі не було з приводу ліцензування телеканалу «НТН», який входить сьогодні у групу, коли тодішній голова Національної ради просто своїм підписом видав ліцензію телеканалу «НТН». Давайте і туди апелювати. Чому ми сьогодні тут апелюємо, а там ні?
-Можливо, це не остання апеляція?
Іван Адамчук: Ні, звичайно. Я більш ніж переконаний.
-От це питання: наскільки це тенденція? Тому що я знову кажу, що багато хто з журналістів вважає, що не треба про це говорити, тому що боротьба за свободу слова – це коли журналіст бореться з головним редактором власного телеканалу в ньюзрумі, а коли мова йде про Президента чи про голову СБУ – це вже не боротьба проти свободи слова, бо це небезпечно. Своєму редактору можна просто по пиці набити, а в голови СБУ охорона, а в Президента яка охорона! 107. Збільшена. Там не поборешся за свободу слова.
І отут виникає питання: тенденція чи ні? Чи, може, дійсно просто такий поодинокий випадок, пов'язаний з тим, що групі пана Хорошковського потрібні ліцензії на мовлення? От вони отримають ліцензії і заспокояться, всі інші будуть щасливо жити.
Артем Шевченко:
Ось це бажання, діючи абсолютно у неконкурентний спосіб, використовуючи корупційні впливи, в тому числі на такий орган, як Вища рада юстиції, яка з недавніх пір стала своєрідною такою «судовою інквізицією», і використовує голова СБУ доволі зухвало, як на мене, без жодних сентиментів і обмежень. Це очевидно.
І тенденція в цьому також є, тому що, принаймні, наш топ-менеджмент вважає, і я в принципі погоджуюся з цією позицією, що стратегічною метою таких кроків є обмежити на ринку, в тому числі, двох інших гравців, дві інші потужні групи: холдинг Пінчука і холдинг «1+1» Ігоря Коломойського…
Іван Адамчук: Ми звернулися до Президента винятково як до людини, гаранта Конституції. І не більше. Тому що ми були переконані, і на сьогоднішній день ще є таке невеличке сподівання того, що Президент на той момент, я думаю, зараз знає, на той момент він не знав, що творить його керівник СБУ...
-А чи дійсно у зв’язку з цією історією з ліцензією телеканали можуть зникнути з ефіру? Звичайно, всіх цікавить, чому вони не зникли досі?
Іван Адамчук:
-А «ТВі» теж зникне з ефіру?
Артем Шевченко: «ТВі» в ефірі поки що не був. Він був на супутнику і в кабельних мережах. І ми під загрозою того, що ми в той ефір так і не вийдемо. Ці ліцензії, які, як ми вважаємо, здобули абсолютно справедливо і чесно, давали нам змогу вийти в ефір і бути побаченими якомога більшій частині аудиторії…
(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)
