Українсько-російська угода передбачає, що російська сторона має забезпечити фінансування, необхідне для проектування, будівництва та запуску в експлуатацію третього й четвертого енергоблоків Хмельницької атомної електростанції, зокрема оплату послуг i товарів, якi поставляються з Росії до України. Згідно з домовленостями, російська сторона надасть частину необхідних для добудови енергоблоків коштів у кредит, при цьому інші кошти Україна надає сама.
На Хмельницькій АЕС будуватимуть блоки типу ВВЕР-1200. Ці російські технології сьогодні нічим не поступаються західним, переконує експерт із енергетичних питань Богдан Соколовський. Проте, зазначає він, негативом такого кроку є відсутність диверсифікації ринку ядерного палива в Україні.
«Збільшується парк російських однотипних реакторів в Україні. Ми і так є найбільшим ринком однотипних реакторів ВВЕР. А тепер будемо ще більшим. Звичайно, це не вкладається в логіку диверсифікації», – зазначає Соколовський.
Таємниця прикрита угодою
Добудова нових енергоблоків на Хмельницькій АЕС – це лише частина нових українсько-російських домовленостей у сфері ядерної енергетики. На початку місяця російська компанія ТВЕЛ, що виробляє ядерне паливо, та український «Енергоатом» підписали двосторонній контракт на постачання ядерного палива для українських станцій після 2010 року. Проте зміст цього контракту – обсяги поставок, вартість і формула ціни – залишається таємним. Як зазначав представник ТВЕЛу, сторони підписали «договір про конфіденційність».
Така конфіденційність, на думку опозиційного міністра палива та енергетики Олександра Гудими, може нести у собі загрози. Укладати довгостроковий контракт варто було б після завершення тендеру із будівництва в Україні заводу із виробництва ядерного палива, у якому беруть участь компанії ТВЕЛ та американська компанія Westinghouse.
«Рішення щодо будівництва заводу не ухвалене. Натомість, лунають ініціативи самої Росії про створення спільного підприємства між компаніями «Росатом» та «Енергоатом», – наголошує Гудима. – Це зовсім міняє ситуацію і означає, що українська компанія «Енергоатом» стане філією «Росатому». Зовсім немає логіки. Підписується угода, яка не може бути оприлюднена, тому що вони розуміють, що вона може бути відкорегована».
Місце для Westinghouse залишили?
Із 2011 року починає діяти контракт між «Енергоатомом» і американською компанією Westinghouse, за яким у разі успішного ліцензування палива новий постачальник може отримати частину ринку, забезпечивши своєю продукцією три блоки Південноукраїнської АЕС, а у перспективі і до шести блоків цієї станцій. А в березні завершилася перевірка вестінгаузівського палива.
Але співпраця між «Енергоатомом» та Westinghouse у нинішній ситуації навряд чи матиме перспективи, вважає Олександр Гудима. Хоча, за словами Богдана Соколовського, контракт, який підписали «Енергоатом» та ТВЕЛ, залишає місце для компанії Westinghouse, і є цілком прийнятним для української сторони. А домовленості про нерозголошення цієї угоди експерт називає помилкою.
«Ця угода в цілому є прийнятною, тому мені дивно, чому вона так утаємничена. Я знаю, про які терміни контракту йдеться, вони абсолютно прийнятні. І ця угода залишає нішу для компанії Westinghouse. А будівництво заводу (із фабрикації ядерного палива) передбачається за результатами проведення тендеру», – зауважує Богдан Соколовський.
Відсутність ринку ядерного палива експерти вважають загрозливою для національної безпеки країни. Варіантами диверсифікації аналітики називають переведення частини реакторів на паливо інших, неросійських компаній, а також будівництво в Україні заводу із виробництва ядерного палива. Але подібна перспектива наразі залишається невизначеною.
На Хмельницькій АЕС будуватимуть блоки типу ВВЕР-1200. Ці російські технології сьогодні нічим не поступаються західним, переконує експерт із енергетичних питань Богдан Соколовський. Проте, зазначає він, негативом такого кроку є відсутність диверсифікації ринку ядерного палива в Україні.
«Збільшується парк російських однотипних реакторів в Україні. Ми і так є найбільшим ринком однотипних реакторів ВВЕР. А тепер будемо ще більшим. Звичайно, це не вкладається в логіку диверсифікації», – зазначає Соколовський.
Таємниця прикрита угодою
Добудова нових енергоблоків на Хмельницькій АЕС – це лише частина нових українсько-російських домовленостей у сфері ядерної енергетики. На початку місяця російська компанія ТВЕЛ, що виробляє ядерне паливо, та український «Енергоатом» підписали двосторонній контракт на постачання ядерного палива для українських станцій після 2010 року. Проте зміст цього контракту – обсяги поставок, вартість і формула ціни – залишається таємним. Як зазначав представник ТВЕЛу, сторони підписали «договір про конфіденційність».
Така конфіденційність, на думку опозиційного міністра палива та енергетики Олександра Гудими, може нести у собі загрози. Укладати довгостроковий контракт варто було б після завершення тендеру із будівництва в Україні заводу із виробництва ядерного палива, у якому беруть участь компанії ТВЕЛ та американська компанія Westinghouse.
«Рішення щодо будівництва заводу не ухвалене. Натомість, лунають ініціативи самої Росії про створення спільного підприємства між компаніями «Росатом» та «Енергоатом», – наголошує Гудима. – Це зовсім міняє ситуацію і означає, що українська компанія «Енергоатом» стане філією «Росатому». Зовсім немає логіки. Підписується угода, яка не може бути оприлюднена, тому що вони розуміють, що вона може бути відкорегована».
Місце для Westinghouse залишили?
Із 2011 року починає діяти контракт між «Енергоатомом» і американською компанією Westinghouse, за яким у разі успішного ліцензування палива новий постачальник може отримати частину ринку, забезпечивши своєю продукцією три блоки Південноукраїнської АЕС, а у перспективі і до шести блоків цієї станцій. А в березні завершилася перевірка вестінгаузівського палива.
Але співпраця між «Енергоатомом» та Westinghouse у нинішній ситуації навряд чи матиме перспективи, вважає Олександр Гудима. Хоча, за словами Богдана Соколовського, контракт, який підписали «Енергоатом» та ТВЕЛ, залишає місце для компанії Westinghouse, і є цілком прийнятним для української сторони. А домовленості про нерозголошення цієї угоди експерт називає помилкою.
«Ця угода в цілому є прийнятною, тому мені дивно, чому вона так утаємничена. Я знаю, про які терміни контракту йдеться, вони абсолютно прийнятні. І ця угода залишає нішу для компанії Westinghouse. А будівництво заводу (із фабрикації ядерного палива) передбачається за результатами проведення тендеру», – зауважує Богдан Соколовський.
Відсутність ринку ядерного палива експерти вважають загрозливою для національної безпеки країни. Варіантами диверсифікації аналітики називають переведення частини реакторів на паливо інших, неросійських компаній, а також будівництво в Україні заводу із виробництва ядерного палива. Але подібна перспектива наразі залишається невизначеною.
