Торік Державна санітарно-епідеміологічна служба проконтролювала якість води у понад 85 тисячах колодязів по всій Україні, повідомила Радіо Свобода заступник головного державного санітарного лікаря України Людмила Мухарська. Маються на увазі криниці так званого «громадського використання» – наприклад, збудовані коштом селищних рад.
Що стосується приватних колодязів селян, епідеміологи лише починають ці перевірки. Але перші результати є невтішними.
«Ті дослідження, які ми проводили вибірково, показують, що в більшості приватних колодязів вода не відповідає нормативам, які мають бути. Враховуючи, що зараз в західних регіонах дуже потужні опади, то там на сьогодні вода в колодязях не відповідає нормативам у більшості районів», – сказала Людмила Мухарська.
На Закарпатті воду п’ють переважно із власних криниць
Із понад 800 тисяч закарпатців водопровідною водою користуються лише 12 відсотків. Джерело водопостачання решти – колодязі. Закарпаття – єдиний регіон в Україні, де переважає сільське населення. А тут п’ють воду переважно із власних криниць, викопаних у подвір’ях.
Навіть у великих містах люди дедалі частіше відмовляються від послуг підприємств з водопостачання, повідомляє закарпатська кореспондентка Радіо Свобода.
Мешканка обласного центру Закарпаття Ужгорода 36-річна Вікторія поблизу свого будинку також викопала колодязь. Вона сподівається, що вода в ньому чистіша, ніж та, котра потрапляє до крану з річки Уж.
«У річку скидають всі нечистоти. Навіть неозброєним оком видно, що там щось плаває не те, – розповідає Вікторія. – Хай говорять, що цю воду хлорують, очищають, то що – суцільний хлор пити?»
Спеціалісти констатують: усього третина закарпатців споживає порівняно якісну і очищену воду з централізованих водопроводів. І це переважно в містах. У селах відсоток ще менший – споживають воду з відкритих джерел, до яких часто-густо може потрапити будь-яка інфекція. Приклад тому – спалах черевного тифу, який зафіксували на Перечинщині наприкінці 2005 року. Тоді хвороба розповсюдилася саме через криниці.
Зараз ситуація з забрудненням порівняно стабільна, запевняють санепідеміологи, але втішатися зарано. Щоб забезпечити закарпатців якісною питною водою, розповідають спеціалісти, потрібні кошти та бажання чиновників.
Треба знати, де копати
Мешканець села Качин Камінь-Каширського району Волинської області Микола Ковальчук п’є воду з власної криниці. На її смак він не скаржиться, але зазначає, що санепідемслужба ніколи не перевіряла її якість.
«Я не знаю навіть, де робити аналіз води. Та й із селян ніхто ніколи його не робив. Вода буває дуже смачна, а іноді – пити не можна і багато осаду», – розповів Микола Ковальчук.
Вода у колодязях є неякісною через те, що їх часто копають у непридатних місцях, зазначила Людмила Мухарська, заступник головного державного санітарного лікаря України.
«Дуже важливе місце розташування колодязів. Наприклад, чи є поряд каналізаційні споруди, чи є туалет, чи зберігаються поряд отрутохімікати – все це звичайно впливає на якість води в колодязях», – сказала Людмила Мухарська.
Робота мешканця Івано-Франківщини Анатолія – копання криниць. Займається він цією справою не один рік і, як каже, до визначення «місця проходження природних джерел води» ставиться ретельно.
«У мене є старий перевірений метод – алюмінієвим дротом (мене так навчили). Мені здається, що в селі дозволу ні в кого не треба брати», – пояснив чоловік.
Анатолій впевнений: якщо є хата, то має бути й криниця з питною водою. Проте не біля кожної хати є можливість її викопати, тому іноді використовують один колодязь на дві-три хати.
«Буває, що джерела замулює пісок, який потрапляє під час повені або прибуванні підшкірних вод. В результаті вода або не прибуває, або пропадає, або неякісна», – каже він.
Особливий ризик становлять нітрати
Як би старанно не підбирали місце для криниці, якби майстерно її не копали і як би прискіпливо не доглядали, вона не застрахована від забруднення. Особливий ризик становлять нітрати, які з колодязною водою потрапляють до організму людини. (Нітрати – це солі азотної кислоти, що потрапляють у криниці при значному вмісті в ґрунті азотних добрив). Про це розплвідає директор Українського інституту екології людини Михайло Курик.
«Селяни сьогодні використовують різні добрива. Коли йде дощ, вони змиваються стічними водами: іде через ґрунт або по горизонталі. Якщо глибина до 10 метрів, то, незалежно від місця розташування цієї криниці, варто обов’язково перевірити на наявність нітратів», – каже Михайло Курик.
Нітрати негативно впливають на нервову систему, на роботу серця та судин. І вони можуть викликати серйозні захворювання.
Минулого місяця на Тернопільщині померла тримісячна дівчинка після того, як батьки погодували її дитячою сумішшю. Але, як встановила експертиза фахівців, причиною смерті стала не ця суміш, а колодязна вода. Дитяче харчування відповідало всім нормам, але вода з приватної криниці, яка використовувалася у приготуванні суміші, містила підвищену кількість нітратів. Про це повідомив головний державний санітарний лікар України Геннадій Рожков.
Що стосується приватних колодязів селян, епідеміологи лише починають ці перевірки. Але перші результати є невтішними.
«Ті дослідження, які ми проводили вибірково, показують, що в більшості приватних колодязів вода не відповідає нормативам, які мають бути. Враховуючи, що зараз в західних регіонах дуже потужні опади, то там на сьогодні вода в колодязях не відповідає нормативам у більшості районів», – сказала Людмила Мухарська.
На Закарпатті воду п’ють переважно із власних криниць
Із понад 800 тисяч закарпатців водопровідною водою користуються лише 12 відсотків. Джерело водопостачання решти – колодязі. Закарпаття – єдиний регіон в Україні, де переважає сільське населення. А тут п’ють воду переважно із власних криниць, викопаних у подвір’ях.
Навіть у великих містах люди дедалі частіше відмовляються від послуг підприємств з водопостачання, повідомляє закарпатська кореспондентка Радіо Свобода.
Мешканка обласного центру Закарпаття Ужгорода 36-річна Вікторія поблизу свого будинку також викопала колодязь. Вона сподівається, що вода в ньому чистіша, ніж та, котра потрапляє до крану з річки Уж.
«У річку скидають всі нечистоти. Навіть неозброєним оком видно, що там щось плаває не те, – розповідає Вікторія. – Хай говорять, що цю воду хлорують, очищають, то що – суцільний хлор пити?»
Спеціалісти констатують: усього третина закарпатців споживає порівняно якісну і очищену воду з централізованих водопроводів. І це переважно в містах. У селах відсоток ще менший – споживають воду з відкритих джерел, до яких часто-густо може потрапити будь-яка інфекція. Приклад тому – спалах черевного тифу, який зафіксували на Перечинщині наприкінці 2005 року. Тоді хвороба розповсюдилася саме через криниці.
Зараз ситуація з забрудненням порівняно стабільна, запевняють санепідеміологи, але втішатися зарано. Щоб забезпечити закарпатців якісною питною водою, розповідають спеціалісти, потрібні кошти та бажання чиновників.
Треба знати, де копати
Мешканець села Качин Камінь-Каширського району Волинської області Микола Ковальчук п’є воду з власної криниці. На її смак він не скаржиться, але зазначає, що санепідемслужба ніколи не перевіряла її якість.
«Я не знаю навіть, де робити аналіз води. Та й із селян ніхто ніколи його не робив. Вода буває дуже смачна, а іноді – пити не можна і багато осаду», – розповів Микола Ковальчук.
Вода у колодязях є неякісною через те, що їх часто копають у непридатних місцях, зазначила Людмила Мухарська, заступник головного державного санітарного лікаря України.
«Дуже важливе місце розташування колодязів. Наприклад, чи є поряд каналізаційні споруди, чи є туалет, чи зберігаються поряд отрутохімікати – все це звичайно впливає на якість води в колодязях», – сказала Людмила Мухарська.
Робота мешканця Івано-Франківщини Анатолія – копання криниць. Займається він цією справою не один рік і, як каже, до визначення «місця проходження природних джерел води» ставиться ретельно.
«У мене є старий перевірений метод – алюмінієвим дротом (мене так навчили). Мені здається, що в селі дозволу ні в кого не треба брати», – пояснив чоловік.
Анатолій впевнений: якщо є хата, то має бути й криниця з питною водою. Проте не біля кожної хати є можливість її викопати, тому іноді використовують один колодязь на дві-три хати.
«Буває, що джерела замулює пісок, який потрапляє під час повені або прибуванні підшкірних вод. В результаті вода або не прибуває, або пропадає, або неякісна», – каже він.
Особливий ризик становлять нітрати
Як би старанно не підбирали місце для криниці, якби майстерно її не копали і як би прискіпливо не доглядали, вона не застрахована від забруднення. Особливий ризик становлять нітрати, які з колодязною водою потрапляють до організму людини. (Нітрати – це солі азотної кислоти, що потрапляють у криниці при значному вмісті в ґрунті азотних добрив). Про це розплвідає директор Українського інституту екології людини Михайло Курик.
«Селяни сьогодні використовують різні добрива. Коли йде дощ, вони змиваються стічними водами: іде через ґрунт або по горизонталі. Якщо глибина до 10 метрів, то, незалежно від місця розташування цієї криниці, варто обов’язково перевірити на наявність нітратів», – каже Михайло Курик.
Нітрати негативно впливають на нервову систему, на роботу серця та судин. І вони можуть викликати серйозні захворювання.
Минулого місяця на Тернопільщині померла тримісячна дівчинка після того, як батьки погодували її дитячою сумішшю. Але, як встановила експертиза фахівців, причиною смерті стала не ця суміш, а колодязна вода. Дитяче харчування відповідало всім нормам, але вода з приватної криниці, яка використовувалася у приготуванні суміші, містила підвищену кількість нітратів. Про це повідомив головний державний санітарний лікар України Геннадій Рожков.
