– А яке Ваше загальне враження від цієї розмови з Путіним?
– Розмова вийшла не такою вже тривалою, як хотілося. Багато питань не поставив. Але головне встиг: в якій країні житимуть наші діти? Я вів мову про похмуру, корумповану, немилосердну й бездуховну країну... Єдина умова виходу з такої ситуації зараз – це рівність всіх перед законом, демократія. Путін зі мною погодився, що без рівності всіх перед законом, без демократизації країни майбутнього в Росії немає. Це були його слова.
– А стосовно «Маршів незгодних» Ви задоволені відповіддю Путіна?
– Звичайно, ні! Чому? Бо він сказав, що потрібно, щоб «марші» не заважали дачникам чи хворим потрапити до лікаря, а я просто не встигнув відповісти... Мене підтримав Олег Басилашвілі...
– А людська реакція на його слова була яка? Ви ж йому в очі дивилися?
– Коли я сказав йому: «А Ви в курсі, що протестні настрої в суспільстві наростають?»,– то я дивився йому в очі. Він, дуже тяжко зітхнув, прошепотів: так. І це була не гра. Прем’єр-міністр про це знає – і це вже, напевно, не погано. Але, з іншого боку, так і не зрозуміло, що наша влада буде робити.
Примітка: 31 травня влада розігнала «Марші незгодних» у Петербурзі та Москві. Сотні людей були затримані міліцією.