Торік наклади книжок, які видають в Україні, скоротилися на третину. Крім того, щороку на одного українця припадає менше однієї надрукованої книжки. Це один із найнижчих показників в Європі. В інших державах Старого світу видають у середньому 15 примірників на одну людину.
Український книжковий ринок на 85 відсотків заповнений продукцією російських видавництв. Скласти їм конкуренцію українські книжки поки не здатні через різницю у собівартості видань, стверджують експерти.
Конкурентні умови
Письменник та видавець Сергій Пантюк вважає дивною ситуацію, коли в самій Україні українські ж книговидавці зазнають дискримінації. Мова йде про те, що не дотримана навіть елементарна умова ринку – рівність умов. Тому однакові за якістю паперу, обкладинки, обсягом та іншими поліграфічними характеристиками книжки коштують неоднаково. Наприклад, російська книжка часто дешевша, ніж українська. Бо левова частка книжок із Росії завозиться контрабандно і коштують вони копійки, говорить Сергій Пантюк. «Нам тичуть Мариніну, у нас що – немає українських письменників-детективістів? Або тичуть Акуніна. Так, це хороші книжки, але ж повинна бути абсолютно рівнозначна конкуренція російських і українських видань. А її немає. Письменник напише, видавець видасть, а потім що? Книжка роками кисне. А чому? Бо людина зайшла до крамниці, погортала книжку… Класна книжка, але вона коштує 30 гривень, а тут же поруч стоїть за 15 гривень– російськомовна. Ніби це детектив і це детектив, але цих на полиці стоїть 20 штук, а цей один, і той 30 гривень»…
Українські книговидавці вже дев’ять років мають податкові пільги - звільнення від ПДВ та від податку на прибуток. Але в російських видавців є ринкові переваги – сам розмір ринку у них за визначенням більше. Не маючи мовних кордонів на території колишнього Радянського Союзу, російські видавці можуть похвалитися аудиторією у понад триста мільйонів людей. А в українських вона є удесятеро меншою. Перевага в обсягах виробництва, у накладах породжує перевагу в собівартості, у значно ширшій мережі розповсюдження, у кращому фінансуванні реклами, а значить, в успішнішому просуванні книжок. Зрештою російські видавці мають змогу утримувати ціни втричі менші, ніж українські при однаковій рентабельності.
Але навіть за таких несприятливих умов в Україні позиція держави в питанні підтримки вітчизняного книговидавця могла б бути активнішою, каже президент Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів Олександр Афонін. І пропонує свої рецепти розвитку українського книговидання: «Це капіталізація галузі, насичення її грошима, але не бюджетними, а кредитними ресурсами при сприянні держави; це підготовка інвестиційного пакету для бізнес структур України та Європи».
«Культ ковбаси»
Тим часом для підтримки національного книговидання при Міністерстві економіки створили робочу групу, повідомив Радіо Свобода Валерій Мунтян, заступник міністра економіки. Експерти робочої групи спільно з представниками Асоціації видавців і книгорозповсюджувачів вироблятимуть спільну програму розвитку книжкової справи. Щоправда, якою саме буде така програма, урядовці поки що не кажуть. Серед членів робочої групи, крім самих чиновників, є видавці, письменники (брати Капранови, Іван Малкович), а також Сергій Пантюк. Він розповів, що основною пропозиція видавців було запровадити квотування на ввезення іноземної літератури. «У своїх пропозиціях ми запропонували квотування на ввезення іноземної літератури. Адже чому в інших галузях ми українського виробника захищаємо, а в книжковій – ні?». Таку пропозицію в міністерстві відхилили, оскільки вона порушує різні міжнародні угоди. «Ми сказали – добре, давайте повернемо закон так, щоб ці книжки друкувалися в нас, – продовжує Пантюк, – хай представництва видавництв будуть тут». Наразі обговорення пропозицій робочою групою триває.
Книжковий ринок України не зазнає банкрутства, вважає письменник, головний редактор «Української літературної газети» Михайло Сидоржевський. Але становище погіршується з кожним роком. І лише за рахунок держави книжкові проблеми вирішити не можливо. «Пропозиції, програми книжкового розвитку - це все може бути. Але якщо не буде відповідної реакції з боку суспільства, якщо у суспільстві не існує культу книги, а існує культ ковбаси, то ніколи навіть найкращі програми не будуть працювати. Я стою на тому, що має бути створений суспільний запит. Яким чином? Не силовим, не штучним, а тільки за умови витворення силового поля – зацікавленням суспільства культурою та книгою».
Галузь бізнесу
Торік у Білорусі на одну людину видали 10 книжок, у Росії - 12, у Німеччині - 28. В Україні ж припадає 0, 97 книжки на одну людину, зазначає директор видавництва «Амадей» Валерій Грузін. «Це об’єктивний показник, який дає право ставити питання про банкрутство. В СРСР у структурі витрат сім’ї книга була в першій десятці, а пиво – в третій. Зараз пиво – ледь не в першій п’ятірці, а книга далеко за межами», – поскаржився він.
Таку ситуацію можна змінити, адже книговидавництво є прибутковою галуззю бізнесу. І це доводить приклад багатьох європейських держав, але не України. Поки що великі українські підприємці не збагнули, яким «золотим дном» може бути ця галузь і не вкладають у неї гроші, констатує Валерій Грузін. «В Україні цього немає. Але як тільки великий бізнес зверне свою увагу на книговидання і книгорозповсюдження, ситуація зміниться навіть за цих несприятливих умов, які склалися зараз».
Дійсно, економічна криза серйозно вдарила по українському книговиданню. Видавцям бракує обігових коштів (грошей, які забезпечують безперервність виробництва та реалізації продукції. Їх вкладають у сировину, готову, але ще не реалізовану продукцію тощо). Свою кредитну політику держава практично припинила, виробник втратив можливість працювати з кредитами. Щоправда, від кризи зазнають проблем і російські видавці. Під час неї вони теж змушені були підняти ціни на свої книги, які продають в Україні.
Український книжковий ринок на 85 відсотків заповнений продукцією російських видавництв. Скласти їм конкуренцію українські книжки поки не здатні через різницю у собівартості видань, стверджують експерти.
Конкурентні умови
Письменник та видавець Сергій Пантюк вважає дивною ситуацію, коли в самій Україні українські ж книговидавці зазнають дискримінації. Мова йде про те, що не дотримана навіть елементарна умова ринку – рівність умов. Тому однакові за якістю паперу, обкладинки, обсягом та іншими поліграфічними характеристиками книжки коштують неоднаково. Наприклад, російська книжка часто дешевша, ніж українська. Бо левова частка книжок із Росії завозиться контрабандно і коштують вони копійки, говорить Сергій Пантюк. «Нам тичуть Мариніну, у нас що – немає українських письменників-детективістів? Або тичуть Акуніна. Так, це хороші книжки, але ж повинна бути абсолютно рівнозначна конкуренція російських і українських видань. А її немає. Письменник напише, видавець видасть, а потім що? Книжка роками кисне. А чому? Бо людина зайшла до крамниці, погортала книжку… Класна книжка, але вона коштує 30 гривень, а тут же поруч стоїть за 15 гривень– російськомовна. Ніби це детектив і це детектив, але цих на полиці стоїть 20 штук, а цей один, і той 30 гривень»…
Українські книговидавці вже дев’ять років мають податкові пільги - звільнення від ПДВ та від податку на прибуток. Але в російських видавців є ринкові переваги – сам розмір ринку у них за визначенням більше. Не маючи мовних кордонів на території колишнього Радянського Союзу, російські видавці можуть похвалитися аудиторією у понад триста мільйонів людей. А в українських вона є удесятеро меншою. Перевага в обсягах виробництва, у накладах породжує перевагу в собівартості, у значно ширшій мережі розповсюдження, у кращому фінансуванні реклами, а значить, в успішнішому просуванні книжок. Зрештою російські видавці мають змогу утримувати ціни втричі менші, ніж українські при однаковій рентабельності.
Але навіть за таких несприятливих умов в Україні позиція держави в питанні підтримки вітчизняного книговидавця могла б бути активнішою, каже президент Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів Олександр Афонін. І пропонує свої рецепти розвитку українського книговидання: «Це капіталізація галузі, насичення її грошима, але не бюджетними, а кредитними ресурсами при сприянні держави; це підготовка інвестиційного пакету для бізнес структур України та Європи».
«Культ ковбаси»
Тим часом для підтримки національного книговидання при Міністерстві економіки створили робочу групу, повідомив Радіо Свобода Валерій Мунтян, заступник міністра економіки. Експерти робочої групи спільно з представниками Асоціації видавців і книгорозповсюджувачів вироблятимуть спільну програму розвитку книжкової справи. Щоправда, якою саме буде така програма, урядовці поки що не кажуть. Серед членів робочої групи, крім самих чиновників, є видавці, письменники (брати Капранови, Іван Малкович), а також Сергій Пантюк. Він розповів, що основною пропозиція видавців було запровадити квотування на ввезення іноземної літератури. «У своїх пропозиціях ми запропонували квотування на ввезення іноземної літератури. Адже чому в інших галузях ми українського виробника захищаємо, а в книжковій – ні?». Таку пропозицію в міністерстві відхилили, оскільки вона порушує різні міжнародні угоди. «Ми сказали – добре, давайте повернемо закон так, щоб ці книжки друкувалися в нас, – продовжує Пантюк, – хай представництва видавництв будуть тут». Наразі обговорення пропозицій робочою групою триває.
Книжковий ринок України не зазнає банкрутства, вважає письменник, головний редактор «Української літературної газети» Михайло Сидоржевський. Але становище погіршується з кожним роком. І лише за рахунок держави книжкові проблеми вирішити не можливо. «Пропозиції, програми книжкового розвитку - це все може бути. Але якщо не буде відповідної реакції з боку суспільства, якщо у суспільстві не існує культу книги, а існує культ ковбаси, то ніколи навіть найкращі програми не будуть працювати. Я стою на тому, що має бути створений суспільний запит. Яким чином? Не силовим, не штучним, а тільки за умови витворення силового поля – зацікавленням суспільства культурою та книгою».
Галузь бізнесу
Торік у Білорусі на одну людину видали 10 книжок, у Росії - 12, у Німеччині - 28. В Україні ж припадає 0, 97 книжки на одну людину, зазначає директор видавництва «Амадей» Валерій Грузін. «Це об’єктивний показник, який дає право ставити питання про банкрутство. В СРСР у структурі витрат сім’ї книга була в першій десятці, а пиво – в третій. Зараз пиво – ледь не в першій п’ятірці, а книга далеко за межами», – поскаржився він.
Таку ситуацію можна змінити, адже книговидавництво є прибутковою галуззю бізнесу. І це доводить приклад багатьох європейських держав, але не України. Поки що великі українські підприємці не збагнули, яким «золотим дном» може бути ця галузь і не вкладають у неї гроші, констатує Валерій Грузін. «В Україні цього немає. Але як тільки великий бізнес зверне свою увагу на книговидання і книгорозповсюдження, ситуація зміниться навіть за цих несприятливих умов, які склалися зараз».
Дійсно, економічна криза серйозно вдарила по українському книговиданню. Видавцям бракує обігових коштів (грошей, які забезпечують безперервність виробництва та реалізації продукції. Їх вкладають у сировину, готову, але ще не реалізовану продукцію тощо). Свою кредитну політику держава практично припинила, виробник втратив можливість працювати з кредитами. Щоправда, від кризи зазнають проблем і російські видавці. Під час неї вони теж змушені були підняти ціни на свої книги, які продають в Україні.
