Марії Волковій було шість років, коли вона пережила страшний голод на Донбасі. Але його вона запам’ятала на все життя. У відкритому листі, що його оприлюднив в останньому числі лондонський двотижневик «Українська Думка».
«Я, Волкова Марія, була свідком Голодомору 1932-1933 рр. в Україні. У мене відібрали дитинство і здоров’я. І після 33-го наступні 34 і 35 роки все ще були голодними. І ми, які вижили в ці роки, були настільки виснаженими, що виглядали, як скелети, не мали сил навіть встати, спали по два тижні поспіль», – написала Волкова.
Пані Волкова є однією з дуже небагатьох мешканців Британії, що пам’ятають Голодомор. Вона часто ділиться своїми спогадами з британськими засобами масової інформації, які в останні роки проявляють все більше зацікавлення до трагедії українців.
«Як він міг це зробити?»
Волкова, яка до приїзду до Англії жила у Києві, де працювала у Держплані УРСР, не має сумнівів, що Голодомор був геноцидом проти українців: «Нас, українців, вбивали голодом, щоб викорінити національний дух, винищити українське етнічне ядро – селянство», – пише вона. Волкова звинувачує Президента, що у Страсбурзі він не захищав пам’ять мільйонів знищених українських хліборобів. «Те, що Ви ствердили в ПАРЄ, було нічим іншим, як зрадою свого народу», – наголосила вона у посланні.
Марія Волкова дала інтерв’ю Радіо Свобода, в якому не могла стримати обурення вчинком Віктора Януковича: «Як він міг це зробити? Це людина зовсім неосвічена у цьому питанні. Він так робить, щоб Москві сподобатися. Та й Табачник теж каже: навіщо, мовляв, Росії нагадувати про це? Янукович казав, що буде Президентом для українців. А він, натомість, для Росії Президент. Все робить так, як Росія диктує йому».
Пані Волкова скептично оцінює можливість отримати якусь відповідь на свій лист: «Я думаю, що від нього нічого не буде. І взагалі він листа й не прочитає. Повісить на гвіздок, як казав один голова колгоспу: «Ти – в корзинку, а ти – на гвіздок». Буде на гвіздку висіти, щоб не все у корзинці було. Я не надіюся на це, але може він, усе ж, таки щось подумає. Знаєте, від його дій залежить, як він увійде в історію».
У відкритому листі Марія Волкова зачіпає й інші, неприйнятні для неї, заходи адміністрації Президента, як от призначення Дмитра Табачника, якого вона називає ворогом «української історії, мови, нації, культури», на посаду міністра освіти та звуження сфери використання української мови.
«Тихою сапою» проти України
Я поцікавився у пані Марії, чому їй було важливо згадати у листі також про це.
«Це не можна пропускати, – каже Марія Волкова. – Коли вони почали вже у школах діяти (а я українську школу закінчила на Донбасі), я зрозуміла, що це треба. Чому? Діти вчитимуть скрізь українську мову. Але вони тихою сапою це роблять. Кажуть: так, ви вчитимете українську мову, але складати іспити нею ніде не будете. Тести будуть вільні. А ми знаємо, що таке діти. Діти повинні вчити і складати іспити українською, бо повинна бути відповідальність. Пройде ще покоління, і забудуть українську мову, якщо вони таким чином втручатимуться. Не буде мови – не буде нації, не буде України».
Лист до Президента Марія Волкова закінчує такими словами: «Ваш громадянський обов’язок як Президента стояти в обороні своєї країни перед пам’яттю мільйонів українців, які загинули під час Голодомору 1932-33-го!».
«Я, Волкова Марія, була свідком Голодомору 1932-1933 рр. в Україні. У мене відібрали дитинство і здоров’я. І після 33-го наступні 34 і 35 роки все ще були голодними. І ми, які вижили в ці роки, були настільки виснаженими, що виглядали, як скелети, не мали сил навіть встати, спали по два тижні поспіль», – написала Волкова.
Пані Волкова є однією з дуже небагатьох мешканців Британії, що пам’ятають Голодомор. Вона часто ділиться своїми спогадами з британськими засобами масової інформації, які в останні роки проявляють все більше зацікавлення до трагедії українців.
«Як він міг це зробити?»
Волкова, яка до приїзду до Англії жила у Києві, де працювала у Держплані УРСР, не має сумнівів, що Голодомор був геноцидом проти українців: «Нас, українців, вбивали голодом, щоб викорінити національний дух, винищити українське етнічне ядро – селянство», – пише вона. Волкова звинувачує Президента, що у Страсбурзі він не захищав пам’ять мільйонів знищених українських хліборобів. «Те, що Ви ствердили в ПАРЄ, було нічим іншим, як зрадою свого народу», – наголосила вона у посланні.
Марія Волкова дала інтерв’ю Радіо Свобода, в якому не могла стримати обурення вчинком Віктора Януковича: «Як він міг це зробити? Це людина зовсім неосвічена у цьому питанні. Він так робить, щоб Москві сподобатися. Та й Табачник теж каже: навіщо, мовляв, Росії нагадувати про це? Янукович казав, що буде Президентом для українців. А він, натомість, для Росії Президент. Все робить так, як Росія диктує йому».
Пані Волкова скептично оцінює можливість отримати якусь відповідь на свій лист: «Я думаю, що від нього нічого не буде. І взагалі він листа й не прочитає. Повісить на гвіздок, як казав один голова колгоспу: «Ти – в корзинку, а ти – на гвіздок». Буде на гвіздку висіти, щоб не все у корзинці було. Я не надіюся на це, але може він, усе ж, таки щось подумає. Знаєте, від його дій залежить, як він увійде в історію».
У відкритому листі Марія Волкова зачіпає й інші, неприйнятні для неї, заходи адміністрації Президента, як от призначення Дмитра Табачника, якого вона називає ворогом «української історії, мови, нації, культури», на посаду міністра освіти та звуження сфери використання української мови.
«Тихою сапою» проти України
Я поцікавився у пані Марії, чому їй було важливо згадати у листі також про це.
«Це не можна пропускати, – каже Марія Волкова. – Коли вони почали вже у школах діяти (а я українську школу закінчила на Донбасі), я зрозуміла, що це треба. Чому? Діти вчитимуть скрізь українську мову. Але вони тихою сапою це роблять. Кажуть: так, ви вчитимете українську мову, але складати іспити нею ніде не будете. Тести будуть вільні. А ми знаємо, що таке діти. Діти повинні вчити і складати іспити українською, бо повинна бути відповідальність. Пройде ще покоління, і забудуть українську мову, якщо вони таким чином втручатимуться. Не буде мови – не буде нації, не буде України».
Лист до Президента Марія Волкова закінчує такими словами: «Ваш громадянський обов’язок як Президента стояти в обороні своєї країни перед пам’яттю мільйонів українців, які загинули під час Голодомору 1932-33-го!».
