Про нового кримського прем’єра Василя Джарти писали багато, всім уже відомо, що він народився у Старобешевському районі Донеччини, але його предки – вихідці з Криму, переселені Єкатериною Другою у приазовські степи греки-уруми (тобто тюркомовні нащадки древніх греків). Був активним кооператором, підприємцем, потім обирався мером Макіївки, народним депутатом України від Партії регіонів. Із минулого року був куратором Криму по партійній лінії і відповідальним за виборчу кампанію кандидата на Президента України Віктора Януковича.
Призначення Василя Джарти на посаду голови кримського уряду спершу не планувалося. Очікувалося, що у це крісло сяде інший висуванець «макіївської групи» Анатолій Могильов. Проти нього категорично заперечували кримські татари, але, найголовніше, пост виборчий пасьянс, розкладений новим Президентом, закинув Могильова на посаду головного міліціонера країни, а Джарти залишив без міністерського крісла, хоча йому пророкували очільництво Міністерства транспорту чи Міністерства з питань надзвичайних ситуацій.
Звичайно, «кримська синиця в руці», тим більше, така вгодована і багатообіцяюча, як контроль над виконавчою владою автономії, значно краща, аніж «київський журавель у небі», бо ділять у столиці тепер лише другорядні посади. Тож, хоча часу було мало на підготовку «донецько-макіївського десанту», але він виявився успішним і солідним.
Макіївка як кузня кадрів для Криму
Правою рукою – першим віце-прем’єром уряду автономії став член команди Василя Джарти, його помічник часів мерства у Макіївці 46-літній Павло Бурлаков. Той починав свою політичну кар’єру другим секретарем Донецького обкому комсомолу, а до кримського уряду прийшов із Верховної Ради України, де очолював підкомітет з питань місцевих бюджетів.
Третім народним депутатом України, яка обміняла депутатський мандат на крісло в кримському уряді, стала Олена Нетецька. 37-літня уродженка Макіївки відтепер обіймає посаду міністра Ради міністрів АРК. Ще один макіївчанин став віце-прем’єром – Георгій Псарьов.
Серед нових для Криму людей – колишній працівник центрального апарату Державної податкової адміністрації, а нині – віце-прем’єр кримського уряду Катерина Юрченко. Її вже називають «очима Азарова», хоча, найвірогідніше, вона є членом команди нового міністра фінансів України Федора Ярошенка. Разом з тим, донецьке коріння останнього і його співпраця з Миколою Азаровим широко відомі.
Якщо згадані урядовці прибули до Криму з інших міст України, то міністром промислової політики став виходець із Республіки Молдова Микола Кирильчук. Він земляк нового кримського спікера Володимира Константинова – народився, жив, учився і працював (у тому числі – на чільних посадах місцевої молдовської влади) у Бєльцях. До України переїхав менше двох років тому. Коли він отримав українське громадянство і чи відмовився від громадянств Молдови і Румунії – в урядових структурах поки що дізнатися не вдалося. У прес-службі Ради міністрів АРК пообіцяли це прояснити пізніше.
Зміни можливі
Щоб задовольнити апетити усіх нових союзників, котрі підтримали зміну кримської влади, тандему Джарти-Константинов довелося не послухатися свого лідера, Президента Віктора Януковича, який вимагав 20-відсоткового скорочення штатів владних структур. Вони провели через Верховну Раду автономії рішення про збільшення кількості віце-прем’єрів у кримському уряді з трьох до восьми і розподілу Міністерства промислової політики, транспорту, зв’язку і паливно-енергетичного комплексу АРК на три міністерства: Мінпромполітики, Мінтрансу і Мінпалива та енергетики Криму. А також створили у парламенті ще дві постійні комісії.
Таким чином вдалося зберегти владне представництво кримських «регіоналів», комуністів і висуванців Меджлісу, трохи посилити владні позиції членів команди Сергія Куницина, який орієнтується на Фірташа, повернути в уряд і до президії Верховної Ради АРК висуванців партій «Російський блок» і «Союз» та, найголовніше, групі донецько-макіївських «регіоналів» зайняти домінуючі позиції у кримській владі.
Слід сказати, що сам Василь Джарти залишився не дуже задоволеним такою численною командою, яку отримав в результаті політичного компромісу. За його словами, він не знає, навіщо йому 8 заступників і чим їх зайняти. Не знає він, наскільки нові урядовці професійні. «Якщо людина професіонал – немає запитань, якщо ж ні – я перший ініціюватиму його звільнення», – сказав журналістам Василь Джарти. «Ми зустрінемося з вами за два тижні. Повірте, буде інша розмова, трохи менше буде усмішок у моїх так званих заступників», – пообіцяв кримський прем’єр.
За два тижні жодних змін не відбулося, але за місяць кримський прем’єр публічно висварив кількох урядовців і пообіцяв звільнити міністра житлово-комунального господарства Криму Володимира Баженова, призначеного за квотою комуністів. Схоже, його Василь Джарти може вибрати цапом-відбувайлом для наведення дисципліни в уряді і залякування урядовців-коаліціантів, яким не пощастило раніше жити чи працювати на Донеччині.
Єдиний «не донецький», кому не загрожує звільнення – це таємничий московський радник голови кримського уряду Олег Кудінов. Він має привілей заходити до прем’єра у будь-який час, контролює Головне управління інформаційної політики Ради міністрів АРК, що створюється за ініціативою прем’єра, і командує віце-прем’єрами. При цьому таємничий москвич не має жодної офіційної посади, окрім псевдо «Стратег», що отримав від заляканих урядових клерків.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Призначення Василя Джарти на посаду голови кримського уряду спершу не планувалося. Очікувалося, що у це крісло сяде інший висуванець «макіївської групи» Анатолій Могильов. Проти нього категорично заперечували кримські татари, але, найголовніше, пост виборчий пасьянс, розкладений новим Президентом, закинув Могильова на посаду головного міліціонера країни, а Джарти залишив без міністерського крісла, хоча йому пророкували очільництво Міністерства транспорту чи Міністерства з питань надзвичайних ситуацій.
Звичайно, «кримська синиця в руці», тим більше, така вгодована і багатообіцяюча, як контроль над виконавчою владою автономії, значно краща, аніж «київський журавель у небі», бо ділять у столиці тепер лише другорядні посади. Тож, хоча часу було мало на підготовку «донецько-макіївського десанту», але він виявився успішним і солідним.
Макіївка як кузня кадрів для Криму
Правою рукою – першим віце-прем’єром уряду автономії став член команди Василя Джарти, його помічник часів мерства у Макіївці 46-літній Павло Бурлаков. Той починав свою політичну кар’єру другим секретарем Донецького обкому комсомолу, а до кримського уряду прийшов із Верховної Ради України, де очолював підкомітет з питань місцевих бюджетів.
Третім народним депутатом України, яка обміняла депутатський мандат на крісло в кримському уряді, стала Олена Нетецька. 37-літня уродженка Макіївки відтепер обіймає посаду міністра Ради міністрів АРК. Ще один макіївчанин став віце-прем’єром – Георгій Псарьов.
Серед нових для Криму людей – колишній працівник центрального апарату Державної податкової адміністрації, а нині – віце-прем’єр кримського уряду Катерина Юрченко. Її вже називають «очима Азарова», хоча, найвірогідніше, вона є членом команди нового міністра фінансів України Федора Ярошенка. Разом з тим, донецьке коріння останнього і його співпраця з Миколою Азаровим широко відомі.
Якщо згадані урядовці прибули до Криму з інших міст України, то міністром промислової політики став виходець із Республіки Молдова Микола Кирильчук. Він земляк нового кримського спікера Володимира Константинова – народився, жив, учився і працював (у тому числі – на чільних посадах місцевої молдовської влади) у Бєльцях. До України переїхав менше двох років тому. Коли він отримав українське громадянство і чи відмовився від громадянств Молдови і Румунії – в урядових структурах поки що дізнатися не вдалося. У прес-службі Ради міністрів АРК пообіцяли це прояснити пізніше.
Зміни можливі
Щоб задовольнити апетити усіх нових союзників, котрі підтримали зміну кримської влади, тандему Джарти-Константинов довелося не послухатися свого лідера, Президента Віктора Януковича, який вимагав 20-відсоткового скорочення штатів владних структур. Вони провели через Верховну Раду автономії рішення про збільшення кількості віце-прем’єрів у кримському уряді з трьох до восьми і розподілу Міністерства промислової політики, транспорту, зв’язку і паливно-енергетичного комплексу АРК на три міністерства: Мінпромполітики, Мінтрансу і Мінпалива та енергетики Криму. А також створили у парламенті ще дві постійні комісії.
Таким чином вдалося зберегти владне представництво кримських «регіоналів», комуністів і висуванців Меджлісу, трохи посилити владні позиції членів команди Сергія Куницина, який орієнтується на Фірташа, повернути в уряд і до президії Верховної Ради АРК висуванців партій «Російський блок» і «Союз» та, найголовніше, групі донецько-макіївських «регіоналів» зайняти домінуючі позиції у кримській владі.
Слід сказати, що сам Василь Джарти залишився не дуже задоволеним такою численною командою, яку отримав в результаті політичного компромісу. За його словами, він не знає, навіщо йому 8 заступників і чим їх зайняти. Не знає він, наскільки нові урядовці професійні. «Якщо людина професіонал – немає запитань, якщо ж ні – я перший ініціюватиму його звільнення», – сказав журналістам Василь Джарти. «Ми зустрінемося з вами за два тижні. Повірте, буде інша розмова, трохи менше буде усмішок у моїх так званих заступників», – пообіцяв кримський прем’єр.
За два тижні жодних змін не відбулося, але за місяць кримський прем’єр публічно висварив кількох урядовців і пообіцяв звільнити міністра житлово-комунального господарства Криму Володимира Баженова, призначеного за квотою комуністів. Схоже, його Василь Джарти може вибрати цапом-відбувайлом для наведення дисципліни в уряді і залякування урядовців-коаліціантів, яким не пощастило раніше жити чи працювати на Донеччині.
Єдиний «не донецький», кому не загрожує звільнення – це таємничий московський радник голови кримського уряду Олег Кудінов. Він має привілей заходити до прем’єра у будь-який час, контролює Головне управління інформаційної політики Ради міністрів АРК, що створюється за ініціативою прем’єра, і командує віце-прем’єрами. При цьому таємничий москвич не має жодної офіційної посади, окрім псевдо «Стратег», що отримав від заляканих урядових клерків.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
