Перший тривожний дзвіночок про те, що щось неладне коїться зі свободою слова та правами журналістів в Україні, пролунав для мене, журналістки чернівецької газети «Час», на прес-конференції нового «губернатора» Буковини. Тоді в приміщення Чернівецької ОДА мене охоронці спершу не пустили, бо «не акредитована», і, мовляв, керівництво дало вказівку впускати тільки тих, хто є в списку. Впустили ж тільки після того, як я почала відстоювати своє законне право бути присутньою на прес-конференції.
Цікаво, що свій виступ перед журналістами новопризначений голова облдержадміністрації Михайло Папієв (колишній міністр соціальної політики) розпочав саме з того, що свобода слова, співпраця з медіа будуть пріоритетними в його роботі. Що ж, моя свобода слова за нового очільника розпочалась з того, що мене не впустили до приміщення ОДА. Раніше ж посвідчення дозволяло заходити в ОДА без проблем, і ніхто не вимагав акредитації (хіба коли приїжджали перші особи держави).
Варто зауважити, що Михайло Папієв вибачився за свої підлеглих і попросив не узагальнювати цей випадок, який стався через те, що хтось хотів показати, наскільки добре працює (розуміємо, хтось хотів «вислужитись»). Зрештою, може, дійсно, хтось перестарався…
Однак останні події, що трапились із журналістами вселяють занепокоєння: за цей місяць наступ на свободу слова вражає. Судіть самі: за даними Інституту масової інформації, лишень одного дня – 8 квітня – стались три знакові події.
Так, в Українському (поки що) домі міліція скрутила руки, виволокла з приміщення та взяла під варту спортивного журналіста Ігоря Мірошниченка та ще кількох представників Всеукраїнського об’єднання «Свобода», в тому числі й журналіста газети «Свобода» Андрія Мохника. Це трапилось під час прес-конференції з нагоди відкриття провокаційної виставки «Волинська різня – польські і єврейські жертви ОУН-УПА».
У той час, коли свободівців насильно витурювали з приміщення, журналіста «Нового каналу» теж ледь не травмували і всіляко перешкоджали виконанню його професійних обов’язків. «Новий канал» подав заяву до прокуратури щодо дій приватної охорони в Українському домі та бездіяльності працівників міліції під час нападу на кореспондента Сергія Кутракова. Реакція представників МВС була приголомшливою – начальник прес-служби ГУ МВС міста Києва зазначив: «А журналістам треба порадити не опинятися у певний час у певному місці, щоб не було проблем з міліцією… Оні лєзут, а потом жалуются, что іх побілі. Так ви нє лєзьте – вас біть нє будут».
Наразі прокуратура Шевченківського району міста Києва порушила кримінальну справу за фактом умисного перешкоджання законній професійній діяльності журналіста «Нового каналу» Сергія Кутракова.
Того ж дня не пощастило й тележурналістові СТБ. Чиновник КМДА вирвав із його рук мікрофон та викинув у смітник. Так закінчилась спроба знімальної групи СТБ взяти коментар у начальника ГУ житлового господарства КМДА.
На урядовому сайті міститься інформація, що 12 квітня віце-прем'єр-міністр України з силових питань зобов'язав МВС та Головдержслужбу терміново розглянути інцидент за участю чиновника КМДА і вжити заходів відповідно до законодавства.
Тим часом повним ходом іде тиск на кабельний телеканал ТВі. Працівники вже звернулись до Президента Віктора Януковича з проханням припинити втручання Служби безпеки України в роботу телевізійного ринку.
А журналіст Одеського обласного радіо Богдан Осінський може отримати догану (а то й звільнення) від керівництва за те, що у репортажі про покладання квітів до пам’ятника Тарасу Шевченку 9 березня «посмів» дати пряму мову заступника голови Одеської ОДА. Цей чинуша заявив, що роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» належить перу Тараса Шевченка.
Наприкінці ж березня київські міліціонери обшукали квартиру журналістки Олени Білозерської. Вона розповіла, що слідчі конфіскували у неї два диски, які містять фотозвіти з акцій протесту, спрямованих на захист тварин. Під час обшуку перевіряли її персональний комп’ютер.
У Львові біля одного зі слідчих відділків міліція розтрощила камеру журналістам газети «Експрес», які приїхали довідатися причину, з якої директора газети примусово доправили до міліції. За словами головного редактора видання Ігора Починка, 12 квітня о 8-й ранку до квартири директора газети «Експрес» вдерлося двоє осіб, котрі, демонструючи нібито постанову про примусове приведення свідка, намагалися виштовхати його з власного помешкання. З’ясовується, газетяра підозрюють у несплаті податків (!!!).
Уже 13 квітня журналісти всеукраїнської газети «Експрес» на знак протесту перекрили трасу Київ-Чоп неподалік в’їзду у Львів. Газета «Експрес» наразі судиться з податковою і справа слухається в Сихівському районному суді.
Також 13 квітня 2010 року двоє невідомих осіб, які назвали себе працівниками Служби безпеки України, намагалися проникнути на територію редакції київської газети «Хрещатик». Це вже не перший випадок, коли невідомі особи, які називають себе працівниками Служби безпеки України, намагаються проникнути на територію редакції газети.
Та найстрашніше те, що не тільки професійна діяльність, а й життя журналістів опинились в небезпеці.
Так, 23 березня невідомі жорстоко побили головного редактора газети «Коломийський вісник» Василя Дем’яніва, коли той повертався о восьмій годині вечора додому. В результаті з проломленим черепом, зламаною ногою та іншими травмами він опинився в реанімації. Лікарі переконані, що якби Василеві вчасно не надали кваліфіковану медичну допомогу, з такими травмами він міг й померти. За даним фактом порушено кримінальну справу, наразі ведеться розслідування.
12 квітня невідомий жорстоко побив дніпропетровського журналіста тамтешнього «9 телеканалу» Бориса Брамінського. УНІАН повідомляє, що зловмисник чекав на нього біля будівлі телеканалу та несподівано напав. Ударив його в обличчя, поваливши на землю, і став бити ногами. Журналіст пов’язує це побиття виключно з журналістською діяльністю.
А в ніч із 16 на 17 квітня у місті Нововолинську було здійснено напад на засновника й директора ПП «Радіоорганізація «Львівська жінка», 50-річного Ігоря Желізка. Його підприємство забезпечувало діяльність кабельного телебачення шахтарського міста. УМВС України у Волинській області повідомило, що двоє незнайомців перестріли директора в під’їзді будинку і завдали шість ножових поранень. Наразі Ігоря Желізка прооперовано і його життю нічого не загрожує. За даним фактом порушено кримінальну справу, триває слідство.
Журналісти – єднаймося!
Минулого тижня редактор прикарпатської газети «Коломийський вісник» Василь Дем’янів у будівлі хірургічного корпусу Івано-Франківської обласної клінічної лікарні дав першу після побиття прес-конференцію. Він оголосив про створення Комітету захисту українських журналістів. Зараз представники ініціативної групи зі створення Комітету готують відповідні документи для реєстрації організації. Комітет, на думку ініціаторів, повинен стати ефективним інструментом захисту журналістів. Вони закликали всіх небайдужих та свідомих журналістів долучатися до цієї ініціативи. Бо на місці Дем’яніва може опинитися кожен.
«Ми не прагнемо того, щоб в Комітеті було багато членів, нам головне, щоб ті журналісти, які погодяться до нього вступити (хай їх буде 10-20), були активними, рішучими та завжди готовими стати на захист прав представників засобів масової інформації», – зазначив Василь Дем’янів.
Наразі до ініціативної групи увійшли журналісти з Прикарпаття, Львівщини та Києва. Цього ж дня ініціативна група направила до найвищого керівництва держави та правоохоронних органів звернення, в котрому закликала припинити тиск на газету «Коломийський вісник» та притягти виконавців і замовників замаху на життя журналіста Дем’яніва до кримінальної відповідальності, а також перекваліфікувати злочин, вчинений проти журналіста, із статті, що передбачає кримінальну відповідальність за завдання тяжких тілесних ушкоджень, на статтю, що кваліфікує цей злочин як замах на життя.
Та цю вимогу ініціативної групи Комітету захисту українських журналістів щодо перекваліфікації злочину керівник ЦГЗ УМВС в Івано-Франківській області Василь Гультайчук вважає такою, що ще не є на часі. І тільки якщо слідчі дійдуть висновку про потребу змінити розслідування справи як замах на вбивство, то вони це зроблять.
Наразі ж правоохоронці розслідують справу Дем’яніва. Редактор каже, що слідчі вилучили і вивчають підшивку «Коломийського вісника» за 2009 рік, і переконаний, що побиття пов’язане або з написанням матеріалів або із засновницькими чи майновими питаннями, які пов’язані з редакцією газети.
Що ж, міліція ці справи розслідує, громадськості в своїй більшості байдуже («подумаєш, журналіста побили – велике діло!»), колеги ж по журналістському цеху теж не особливо переймаються («заслужив», «своїх проблем безліч» тощо)…
Та ж, люди добрі, страшнішим від того, що журналістів (а хто як не вони будуть інформувати, розслідувати, тримати в якій-не якій, але напрузі владу?) б’ють та вбивають, може бути те, що це не тривожить суспільство.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Цікаво, що свій виступ перед журналістами новопризначений голова облдержадміністрації Михайло Папієв (колишній міністр соціальної політики) розпочав саме з того, що свобода слова, співпраця з медіа будуть пріоритетними в його роботі. Що ж, моя свобода слова за нового очільника розпочалась з того, що мене не впустили до приміщення ОДА. Раніше ж посвідчення дозволяло заходити в ОДА без проблем, і ніхто не вимагав акредитації (хіба коли приїжджали перші особи держави).
Варто зауважити, що Михайло Папієв вибачився за свої підлеглих і попросив не узагальнювати цей випадок, який стався через те, що хтось хотів показати, наскільки добре працює (розуміємо, хтось хотів «вислужитись»). Зрештою, може, дійсно, хтось перестарався…
Однак останні події, що трапились із журналістами вселяють занепокоєння: за цей місяць наступ на свободу слова вражає. Судіть самі: за даними Інституту масової інформації, лишень одного дня – 8 квітня – стались три знакові події.
Так, в Українському (поки що) домі міліція скрутила руки, виволокла з приміщення та взяла під варту спортивного журналіста Ігоря Мірошниченка та ще кількох представників Всеукраїнського об’єднання «Свобода», в тому числі й журналіста газети «Свобода» Андрія Мохника. Це трапилось під час прес-конференції з нагоди відкриття провокаційної виставки «Волинська різня – польські і єврейські жертви ОУН-УПА».
У той час, коли свободівців насильно витурювали з приміщення, журналіста «Нового каналу» теж ледь не травмували і всіляко перешкоджали виконанню його професійних обов’язків. «Новий канал» подав заяву до прокуратури щодо дій приватної охорони в Українському домі та бездіяльності працівників міліції під час нападу на кореспондента Сергія Кутракова. Реакція представників МВС була приголомшливою – начальник прес-служби ГУ МВС міста Києва зазначив: «А журналістам треба порадити не опинятися у певний час у певному місці, щоб не було проблем з міліцією… Оні лєзут, а потом жалуются, что іх побілі. Так ви нє лєзьте – вас біть нє будут».
Наразі прокуратура Шевченківського району міста Києва порушила кримінальну справу за фактом умисного перешкоджання законній професійній діяльності журналіста «Нового каналу» Сергія Кутракова.
Того ж дня не пощастило й тележурналістові СТБ. Чиновник КМДА вирвав із його рук мікрофон та викинув у смітник. Так закінчилась спроба знімальної групи СТБ взяти коментар у начальника ГУ житлового господарства КМДА.
На урядовому сайті міститься інформація, що 12 квітня віце-прем'єр-міністр України з силових питань зобов'язав МВС та Головдержслужбу терміново розглянути інцидент за участю чиновника КМДА і вжити заходів відповідно до законодавства.
Тим часом повним ходом іде тиск на кабельний телеканал ТВі. Працівники вже звернулись до Президента Віктора Януковича з проханням припинити втручання Служби безпеки України в роботу телевізійного ринку.
А журналіст Одеського обласного радіо Богдан Осінський може отримати догану (а то й звільнення) від керівництва за те, що у репортажі про покладання квітів до пам’ятника Тарасу Шевченку 9 березня «посмів» дати пряму мову заступника голови Одеської ОДА. Цей чинуша заявив, що роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» належить перу Тараса Шевченка.
Наприкінці ж березня київські міліціонери обшукали квартиру журналістки Олени Білозерської. Вона розповіла, що слідчі конфіскували у неї два диски, які містять фотозвіти з акцій протесту, спрямованих на захист тварин. Під час обшуку перевіряли її персональний комп’ютер.
У Львові біля одного зі слідчих відділків міліція розтрощила камеру журналістам газети «Експрес», які приїхали довідатися причину, з якої директора газети примусово доправили до міліції. За словами головного редактора видання Ігора Починка, 12 квітня о 8-й ранку до квартири директора газети «Експрес» вдерлося двоє осіб, котрі, демонструючи нібито постанову про примусове приведення свідка, намагалися виштовхати його з власного помешкання. З’ясовується, газетяра підозрюють у несплаті податків (!!!).
Уже 13 квітня журналісти всеукраїнської газети «Експрес» на знак протесту перекрили трасу Київ-Чоп неподалік в’їзду у Львів. Газета «Експрес» наразі судиться з податковою і справа слухається в Сихівському районному суді.
Також 13 квітня 2010 року двоє невідомих осіб, які назвали себе працівниками Служби безпеки України, намагалися проникнути на територію редакції київської газети «Хрещатик». Це вже не перший випадок, коли невідомі особи, які називають себе працівниками Служби безпеки України, намагаються проникнути на територію редакції газети.
Та найстрашніше те, що не тільки професійна діяльність, а й життя журналістів опинились в небезпеці.
Так, 23 березня невідомі жорстоко побили головного редактора газети «Коломийський вісник» Василя Дем’яніва, коли той повертався о восьмій годині вечора додому. В результаті з проломленим черепом, зламаною ногою та іншими травмами він опинився в реанімації. Лікарі переконані, що якби Василеві вчасно не надали кваліфіковану медичну допомогу, з такими травмами він міг й померти. За даним фактом порушено кримінальну справу, наразі ведеться розслідування.
12 квітня невідомий жорстоко побив дніпропетровського журналіста тамтешнього «9 телеканалу» Бориса Брамінського. УНІАН повідомляє, що зловмисник чекав на нього біля будівлі телеканалу та несподівано напав. Ударив його в обличчя, поваливши на землю, і став бити ногами. Журналіст пов’язує це побиття виключно з журналістською діяльністю.
А в ніч із 16 на 17 квітня у місті Нововолинську було здійснено напад на засновника й директора ПП «Радіоорганізація «Львівська жінка», 50-річного Ігоря Желізка. Його підприємство забезпечувало діяльність кабельного телебачення шахтарського міста. УМВС України у Волинській області повідомило, що двоє незнайомців перестріли директора в під’їзді будинку і завдали шість ножових поранень. Наразі Ігоря Желізка прооперовано і його життю нічого не загрожує. За даним фактом порушено кримінальну справу, триває слідство.
Журналісти – єднаймося!
Минулого тижня редактор прикарпатської газети «Коломийський вісник» Василь Дем’янів у будівлі хірургічного корпусу Івано-Франківської обласної клінічної лікарні дав першу після побиття прес-конференцію. Він оголосив про створення Комітету захисту українських журналістів. Зараз представники ініціативної групи зі створення Комітету готують відповідні документи для реєстрації організації. Комітет, на думку ініціаторів, повинен стати ефективним інструментом захисту журналістів. Вони закликали всіх небайдужих та свідомих журналістів долучатися до цієї ініціативи. Бо на місці Дем’яніва може опинитися кожен.
«Ми не прагнемо того, щоб в Комітеті було багато членів, нам головне, щоб ті журналісти, які погодяться до нього вступити (хай їх буде 10-20), були активними, рішучими та завжди готовими стати на захист прав представників засобів масової інформації», – зазначив Василь Дем’янів.
Наразі до ініціативної групи увійшли журналісти з Прикарпаття, Львівщини та Києва. Цього ж дня ініціативна група направила до найвищого керівництва держави та правоохоронних органів звернення, в котрому закликала припинити тиск на газету «Коломийський вісник» та притягти виконавців і замовників замаху на життя журналіста Дем’яніва до кримінальної відповідальності, а також перекваліфікувати злочин, вчинений проти журналіста, із статті, що передбачає кримінальну відповідальність за завдання тяжких тілесних ушкоджень, на статтю, що кваліфікує цей злочин як замах на життя.
Та цю вимогу ініціативної групи Комітету захисту українських журналістів щодо перекваліфікації злочину керівник ЦГЗ УМВС в Івано-Франківській області Василь Гультайчук вважає такою, що ще не є на часі. І тільки якщо слідчі дійдуть висновку про потребу змінити розслідування справи як замах на вбивство, то вони це зроблять.
Наразі ж правоохоронці розслідують справу Дем’яніва. Редактор каже, що слідчі вилучили і вивчають підшивку «Коломийського вісника» за 2009 рік, і переконаний, що побиття пов’язане або з написанням матеріалів або із засновницькими чи майновими питаннями, які пов’язані з редакцією газети.
Що ж, міліція ці справи розслідує, громадськості в своїй більшості байдуже («подумаєш, журналіста побили – велике діло!»), колеги ж по журналістському цеху теж не особливо переймаються («заслужив», «своїх проблем безліч» тощо)…
Та ж, люди добрі, страшнішим від того, що журналістів (а хто як не вони будуть інформувати, розслідувати, тримати в якій-не якій, але напрузі владу?) б’ють та вбивають, може бути те, що це не тривожить суспільство.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
