Львів – Якось один сільський ґазда похвалився свинею, яку йому вдалося вигодувати до доньчиного весілля. Коли чоловік відкрив хлів, я крикнула з переляку. Навіть у страшному сні не могла уявити, що так можна відгодувати худобу. Свиня не спиналась на ноги, бо від ваги вони у неї могли зламатись, але усе їла і досить таки захланно, набік повернувши голову. Бідоласі залишилось якихось пару тижнів життя.
Відгодованість і захланність людей у владі та опозиції ще більш лякає, але уже не дивує. Хоча важко збагнути, скільки людині треба у житті, щоб насититись. У владі і опозиції – переважно мільйонери. Їх не зупиняє і не хвилює збідніння населення, коротка тривалість життя людей, повна недовіра і озлобленість народу і навіть небесні сили, які час від час подають знаки.
Нині українська опозиція (яка навіть не здатна об’єднатись) закликає людей до масових, ну дуже масових, акцій протестів. Бо зрозуміло, що тільки це єдиний засіб впливу на антидержавні кроки нової влади. Але за ким мають йти люди? Кого вони мають підтримати і тягнути у владу? Учорашніх представників тієї влади, які їх обманули і кинули у прірву, відкинули розвиток держави на 20 років назад?
Ті, хто буцімто в опозиції, говорять сьогодні про патріотизм, апелюють до свідомості народу, зачіпають дуже дорогі для мільйонів українців речі – незалежність держави та українську мову. Але чомусь не віриться у щирість цих патріотичних заяв? Бо це імітація патріотизму.
Парламентарі від БЮТ та «Нашої України» та й, зрештою, й львівські депутати говорили на позачерговій сесії Львівської обласної та міської рад про дуже правильні національні речі, але чомусь їм не вірилось? Жодному їхньому слову. Бо цей патріотизм лунає з їхніх уст фальшиво і ліниво. З уст людей, які комфортно влаштували своє особисте життя і подбали про матеріальні статки навіть своїх правнуків, і раптом знову через якесь глупе непорозуміння опинились в опозиції. А в опозиції потрібно працювати, але не хочеться, бо й так неголодно і нехолодно. Опозиції мали б довіряти люди, а ця довіра втрачена. Можна заплатити гроші за участь в акціях протесту, але це уже імітація пікету.
Відгодованість і захланність людей у владі та опозиції ще більш лякає, але уже не дивує. Хоча важко збагнути, скільки людині треба у житті, щоб насититись. У владі і опозиції – переважно мільйонери. Їх не зупиняє і не хвилює збідніння населення, коротка тривалість життя людей, повна недовіра і озлобленість народу і навіть небесні сили, які час від час подають знаки.
Нині українська опозиція (яка навіть не здатна об’єднатись) закликає людей до масових, ну дуже масових, акцій протестів. Бо зрозуміло, що тільки це єдиний засіб впливу на антидержавні кроки нової влади. Але за ким мають йти люди? Кого вони мають підтримати і тягнути у владу? Учорашніх представників тієї влади, які їх обманули і кинули у прірву, відкинули розвиток держави на 20 років назад?
Ті, хто буцімто в опозиції, говорять сьогодні про патріотизм, апелюють до свідомості народу, зачіпають дуже дорогі для мільйонів українців речі – незалежність держави та українську мову. Але чомусь не віриться у щирість цих патріотичних заяв? Бо це імітація патріотизму.
Парламентарі від БЮТ та «Нашої України» та й, зрештою, й львівські депутати говорили на позачерговій сесії Львівської обласної та міської рад про дуже правильні національні речі, але чомусь їм не вірилось? Жодному їхньому слову. Бо цей патріотизм лунає з їхніх уст фальшиво і ліниво. З уст людей, які комфортно влаштували своє особисте життя і подбали про матеріальні статки навіть своїх правнуків, і раптом знову через якесь глупе непорозуміння опинились в опозиції. А в опозиції потрібно працювати, але не хочеться, бо й так неголодно і нехолодно. Опозиції мали б довіряти люди, а ця довіра втрачена. Можна заплатити гроші за участь в акціях протесту, але це уже імітація пікету.