Три поверхи експозиції зібрали скульптуру, живопис та відео-інсталяції, об’єднані однією темою – Ленін та вожді.
Чи легко виставляти портрети Ілліча та інших? За словами директорки Українського дому Наталії Заболотної, після бійки під час виставки про Волинську різанину виставляти Леніна наважились не відразу. Між тим Наталія Заболотна не радить шукати політику у мистецтві.
Більшість картин, представлених у залах, – із фонду колишнього музею Леніна. Музей ліквідували ще в 1990-х роках, а колекція і досі зберігається в Українському домі.
«Це як валіза без ручки, – говорить Наталія Заболотна, – важко нести – шкода викинути. Але це колекція шедеврів. І я сподіваюся, що сюди прийдуть подивитися на ці твори мистецтва, яких не можна побачити в жодному іншому музеї. Звісно, сприйняттю інколи заважає образ Леніна, але потрібно дивитися на руку майстра, а не на Ілліча».
Одна з цілей, яку ставили перед собою організатори, – це розпочати дискусію про майбутню долю колекції. 70 тисяч експонатів, серед яких картини, скульптури, моделі кабінетів, одяг та подарунки Вождеві від пролетаріату, – все це потребує коштів на утримання.
Українському домові потрібні державні дотації. З іншого боку, каже Заболотна, ця колекція входить у музейний фонд України, а тому її не можна просто так продати чи розформувати.
Інші часи – інші вожді
Іще одна мета організаторів – деміфологізація Леніна. Поряд із картинами радянської доби у залах Українського дому виставлені і сучасні інтерпретації теми вождів.
Художниця Олександра Жумайлова-Дмитровська зважилась погратися з образами. Вона взяла з фондів Українського дому картину Володимира Сєрова, на якій Ленін перед натовпом проголошує про утвердження радянської влади. Спираючись на це полотно, художниця написала ще три образи, на цей раз нових «вождів». На її картинах замість Леніна перед народом з’явились Мерлін Монро, Мадонна та Леді Ґаґа.
Але старі вожді нікуди не поділися. Леніна, Сталіна та Фіделя Кастро Жумайлова-Дмитровська перемістила у зал. На одній картині ці революціонери закохані у Мерілін Монро, на іншій – беруть участь у «сексуальній революції» Мадонни, а на третій – золота молодь, що прийшла на концерт нового ідола Леді Ґаґи, одягнена в маски з обличчями старих вождів.
А особисто для Олександри Жумайлової-Дмитровської Ленін – це «одна з історичних фігур». «Мене тут питали, чи він мені подобається, чи ні. Ну як може подобатися чи ні? Це емоційна оцінка. Він був. І я б сказала так: не сотвори собі кумира», – каже художниця.
Критики зауважують, що виставці бракує балансу: картин та скульптур радянської доби значно більше, ніж сучасних. Чи так це, судити глядачеві. Виставку можна відвідати до 25 квітня.
Чи легко виставляти портрети Ілліча та інших? За словами директорки Українського дому Наталії Заболотної, після бійки під час виставки про Волинську різанину виставляти Леніна наважились не відразу. Між тим Наталія Заболотна не радить шукати політику у мистецтві.
Більшість картин, представлених у залах, – із фонду колишнього музею Леніна. Музей ліквідували ще в 1990-х роках, а колекція і досі зберігається в Українському домі.
«Це як валіза без ручки, – говорить Наталія Заболотна, – важко нести – шкода викинути. Але це колекція шедеврів. І я сподіваюся, що сюди прийдуть подивитися на ці твори мистецтва, яких не можна побачити в жодному іншому музеї. Звісно, сприйняттю інколи заважає образ Леніна, але потрібно дивитися на руку майстра, а не на Ілліча».
Одна з цілей, яку ставили перед собою організатори, – це розпочати дискусію про майбутню долю колекції. 70 тисяч експонатів, серед яких картини, скульптури, моделі кабінетів, одяг та подарунки Вождеві від пролетаріату, – все це потребує коштів на утримання.
Українському домові потрібні державні дотації. З іншого боку, каже Заболотна, ця колекція входить у музейний фонд України, а тому її не можна просто так продати чи розформувати.
Інші часи – інші вожді
Іще одна мета організаторів – деміфологізація Леніна. Поряд із картинами радянської доби у залах Українського дому виставлені і сучасні інтерпретації теми вождів.
Художниця Олександра Жумайлова-Дмитровська зважилась погратися з образами. Вона взяла з фондів Українського дому картину Володимира Сєрова, на якій Ленін перед натовпом проголошує про утвердження радянської влади. Спираючись на це полотно, художниця написала ще три образи, на цей раз нових «вождів». На її картинах замість Леніна перед народом з’явились Мерлін Монро, Мадонна та Леді Ґаґа.
Але старі вожді нікуди не поділися. Леніна, Сталіна та Фіделя Кастро Жумайлова-Дмитровська перемістила у зал. На одній картині ці революціонери закохані у Мерілін Монро, на іншій – беруть участь у «сексуальній революції» Мадонни, а на третій – золота молодь, що прийшла на концерт нового ідола Леді Ґаґи, одягнена в маски з обличчями старих вождів.
А особисто для Олександри Жумайлової-Дмитровської Ленін – це «одна з історичних фігур». «Мене тут питали, чи він мені подобається, чи ні. Ну як може подобатися чи ні? Це емоційна оцінка. Він був. І я б сказала так: не сотвори собі кумира», – каже художниця.
Критики зауважують, що виставці бракує балансу: картин та скульптур радянської доби значно більше, ніж сучасних. Чи так це, судити глядачеві. Виставку можна відвідати до 25 квітня.
