Сьогодні дивилась по телевізору похорон польського президента Леха Качинського. Разом з поляками, українцями, чехами, мільйонами людей всюди по світу спостерігала за достойним, гідним великої людини останнім прощанням: одухотворені обличчя співгромадян, гарний Краків, море квітів, непідробний сум. І згадала про ще одного поляка, точніше – польку, талановиту поетесу, лауреатку Нобелівської премії Віславу Шимборську. Є в неї такий вірш – «Написання життєпису», в якому поетеса у властивому їй іронічному ключі радить, як писати біографію: замість краєвидів з місця народження – тільки його назву: Варшава, 18 червня 1949 року. Далі просить вказувати: «З усіх кохань вистачить шлюбного, а з дітей тільки народжені» - Лех Качинський і Марія з дому Мацкевич побралися в 1978 р., у 1980 р. народилась у них донька Марта. В житті Шимборська вважає понад усе важливим «хто тебе знає, ніж кого знаєш ти», з усіх подорожей вибрати тільки закордонні, а також до чогось належати і згадувати «скоріше ціну ніж вартість, заголовок ніж зміст».
Реакція на трагічну загибель першої польської пари – Леха і Марії Качинських – не тільки величавий похорон, навіть не стільки величавий похорон, і не співчутлива реакція світу, але передусім відчуття сотень тисяч земляків – співгромадян свідчить, що Лех Качинський встиг скласти добрий «Життєпис». Цілий тиждень по всій країні його земляки не втомлювались запалювати свічки, вони несли квіти, ні, не ці безмірні показні трояндові мітли, а одну-дві квітки, якими встеляли останню дорогу, в містах і селах вони служили заупокійні меси і встановлювали на почесне місце портрети Свого Президента – хто які мав: від маленьких листівок до вирваного з журналу зображення, вони несли червоно-білі прапорці з чорною смужкою й не приховували сліз і смуток. І подумала: хто з українських президентів склав «Життєпис», який викликає такі самі щирі почуття поваги, хто зумів так об‘єднати націю, як це зробив чесний «Життєпис» Леха Качинського?
Реакція на трагічну загибель першої польської пари – Леха і Марії Качинських – не тільки величавий похорон, навіть не стільки величавий похорон, і не співчутлива реакція світу, але передусім відчуття сотень тисяч земляків – співгромадян свідчить, що Лех Качинський встиг скласти добрий «Життєпис». Цілий тиждень по всій країні його земляки не втомлювались запалювати свічки, вони несли квіти, ні, не ці безмірні показні трояндові мітли, а одну-дві квітки, якими встеляли останню дорогу, в містах і селах вони служили заупокійні меси і встановлювали на почесне місце портрети Свого Президента – хто які мав: від маленьких листівок до вирваного з журналу зображення, вони несли червоно-білі прапорці з чорною смужкою й не приховували сліз і смуток. І подумала: хто з українських президентів склав «Життєпис», який викликає такі самі щирі почуття поваги, хто зумів так об‘єднати націю, як це зробив чесний «Життєпис» Леха Качинського?
