Про таку (!) трагедію писати без емоцій важко. Досі почуваюся абсолютно розчавленим, бо в такі моменти з неймовірною силою усвідомлюєш крихкість і беззахисність людського життя! Memento mori – пам'ятай про смерть... І будь добрішим, щирішим, не розмінюйся на дрібноту і суєту.
Як взагалі могло таке статися?
Справді Лех Качинський, навіть попри туман, будь-що хотів сісти лише в Смоленську, бо в Москві і Мінську – нелюбі Путін і Лукашенко? Пілот не зміг правильно визначити відстань до землі? Мовний бар‘єр?..
У кожному разі, такі, зокрема, версії висувають фахівці й небайдужі люди, в тому числі ті, які добре знали деякі факти з історії непростих стосунків польського президента і «неслухняного» пілота.
На всі (чи бодай на якусь частину!) питань дадуть відповідь «чорні ящики», які ось-ось розшифрують.
Уже точно відомо, що пілоти за кілька секунд до трагедії знали, що чекає літак і його майже дев’яносто дуже поважних пасажирів. Повідомляють, що останні слова пілотів були «драматичними». Уточнювати – зайве.
Усі ці дні дуже уважно стежу за реакцією на трагедію – польською, російською, європейською, заокеанською. І, звісно, українською. Моє особисте враження: найемоційнішою була і залишається реакція в Україні. Можна зрозуміти пересічних і не дуже рядових українців. Польща – найближчий сусід. Лех Качинський був дуже частим гостем України, її другом, її «адвокатом» у важливих міжнародних справах.
На мою думку, в оцінках українців (не кажу про фахівців) не лише надто багато емоцій, а й найбільше кліше, штампів, заготовок на всі випадки життя. Ще до елементарного з’ясування всі все знали: і хто за цим стоїть, і навіщо це вчинили, і чому саме поблизу Катині... Вирок без суду і слідства. Такий собі черговий совєтський рецидив. До речі, у відгуках самих поляків значно більше виваженості, толерантності, бажання докопатися до істини через факти і тільки факти. Втім, не бракує публікацій і про змову.
Особисто я й досі вагаюся, хоча маю власну версію, але не поспішаю про неї написати навіть у блозі, хоча саме тут хотілося б бути найвідвертішим. Але запитую себе: чи етично це? Й без того надто вже багато слів. І мало фактів. Таки варто, переконаний, дочекатися висновків експертів, бо цього разу саме факти, а не версії будуть суттєвішими. Втім, чомусь мені видається, що, врешті-решт, все буде значно простіше і банальніше у цій дуже неординарній трагедії. Це як у детективі: все заплутано, підозра падає на кожного, а кінцівка – ну хто б міг подумати???
Буквально сьогодні поцікавився думкою знайомого чеха щодо польської трагедії в Смоленську.
«Правду будемо знати років за 20. Бо хіба це нормально, що стільки відомих людей взяли на один літак? Та ще й перед президентськими виборами...», – відповів чех.
А я думав, лише українцям маряться змови...
Як взагалі могло таке статися?
Справді Лех Качинський, навіть попри туман, будь-що хотів сісти лише в Смоленську, бо в Москві і Мінську – нелюбі Путін і Лукашенко? Пілот не зміг правильно визначити відстань до землі? Мовний бар‘єр?..
У кожному разі, такі, зокрема, версії висувають фахівці й небайдужі люди, в тому числі ті, які добре знали деякі факти з історії непростих стосунків польського президента і «неслухняного» пілота.
На всі (чи бодай на якусь частину!) питань дадуть відповідь «чорні ящики», які ось-ось розшифрують.
Уже точно відомо, що пілоти за кілька секунд до трагедії знали, що чекає літак і його майже дев’яносто дуже поважних пасажирів. Повідомляють, що останні слова пілотів були «драматичними». Уточнювати – зайве.
Усі ці дні дуже уважно стежу за реакцією на трагедію – польською, російською, європейською, заокеанською. І, звісно, українською. Моє особисте враження: найемоційнішою була і залишається реакція в Україні. Можна зрозуміти пересічних і не дуже рядових українців. Польща – найближчий сусід. Лех Качинський був дуже частим гостем України, її другом, її «адвокатом» у важливих міжнародних справах.
На мою думку, в оцінках українців (не кажу про фахівців) не лише надто багато емоцій, а й найбільше кліше, штампів, заготовок на всі випадки життя. Ще до елементарного з’ясування всі все знали: і хто за цим стоїть, і навіщо це вчинили, і чому саме поблизу Катині... Вирок без суду і слідства. Такий собі черговий совєтський рецидив. До речі, у відгуках самих поляків значно більше виваженості, толерантності, бажання докопатися до істини через факти і тільки факти. Втім, не бракує публікацій і про змову.
Особисто я й досі вагаюся, хоча маю власну версію, але не поспішаю про неї написати навіть у блозі, хоча саме тут хотілося б бути найвідвертішим. Але запитую себе: чи етично це? Й без того надто вже багато слів. І мало фактів. Таки варто, переконаний, дочекатися висновків експертів, бо цього разу саме факти, а не версії будуть суттєвішими. Втім, чомусь мені видається, що, врешті-решт, все буде значно простіше і банальніше у цій дуже неординарній трагедії. Це як у детективі: все заплутано, підозра падає на кожного, а кінцівка – ну хто б міг подумати???
Буквально сьогодні поцікавився думкою знайомого чеха щодо польської трагедії в Смоленську.
«Правду будемо знати років за 20. Бо хіба це нормально, що стільки відомих людей взяли на один літак? Та ще й перед президентськими виборами...», – відповів чех.
А я думав, лише українцям маряться змови...
