Азаров народився 17 грудня 1947 року в російському місті Калуга. До одруження із Людмилою Азаровою мав прізвище Пахло. Після взяв прізвище дружини.
За фахом Микола Азаров – геолог-геофізик, закінчив престижний Московський державний університет. По завершенні вишу працював на комбінаті «Тулавугілля» та у Підмосковному науково-дослідному і проектно-конструкторському інституті. У доволі зрілому віці – в 37 років він переїхав до Донецька, де став заступником директора Українського державного науково-дослідного і проектно-конструкторського інституту гірничої геології, геомеханіки та маркшейдерської справи. Згодом очолив цей НДІ.
Творець податкової зброї
У 1994 році Микола Азаров отримав депутатський мандат, був головою бюджетного комітету парламенту. Через два роки він вже очолив Державну податкову адміністрацію України (ДПАУ). Власне, саме при Азарову відбулося становлення цієї фіскальної служби, яка досить швидко стала доволі грізною зброєю. Могутність ДПАУ визначала і впливовість його голови на політичні та економічні процеси в державі.
Азаров був першим головою Партії регіонів і ще у 2002 році депутатська група «Європейський вибір» висувала його на посаду Прем’єр-міністра України. Однак лідерством і у партії, і в уряді Микола Азаров поступився тодішньому донецькому губернатору Віктору Януковичу. Тоді Президент Кучма це кадрове призначення назвав «попаданням у десятку». Саме при Януковичі Азаров двічі ставав першим віце-прем’єром (і міністром фінансів – одночасно) та головним ідеологом його економічної політики.
На президентських виборах 2010 року Азаров очолив виборчий штаб Віктора Януковича. Після вступу останнього на посаду голови держави Микола Янович перебрав на себе керівництво у Партії регіонів. А тепер – повноправний господар у Кабінеті Міністрів.
Кілька років тому у Миколи Азарова запитали, чи має він президентські амбіції. Азаров відповів, що ні, і додав: мовляв, коли Україна буде здатна обрати на цю посаду не етнічного українця, тоді він і подумає. Хоча на шляху до цього, очевидно, є ще одна серйозна перепона: Микола Азаров погано володіє українською мовою, чим неодноразово йому дорікали націонал-демократи. Щоправда, напередодні призначення керівником уряду він пообіцяв, що відтепер і він, і члени уряду будуть говорити виключно українською мовою.
Стиль управління
Азаров схильний до авторитарного стилю керівництва. Ще за часів головування у Державній податковій адміністрації він хвалився тим, що на кожній колегії звільняв із роботи по 20-30 осіб із роботи.
Стиль керівництва Азарова став причиною його публічного конфлікту в першому уряді Віктора Януковича (2002-2005 роки). Тоді міністр економіки і європейської інтеграції Валерій Хорошковський та голова Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва Інна Богословська звинуватили Миколу Азарова в ігноруванні думки інших, нелюбові до України, повній неповазі до закону, свавільному використанні бюджетних коштів тощо. Усе це Богословська назвала «азаровщиною» і разом із Хорошковським подала у відставку.
Азаров спокійно сприйняв конфлікт, який перейшов у публічну площину і заявив про неефективність роботи Богословської та Хорошковського.
Фігурант плівок Мельниченка
Нинішній голова українського уряду – фігурант плівок Миколи Мельниченка. На записах, які були оприлюднені колишнім майором Державної охорони, йдеться про те, що Микола Азаров у статусі головного податківця держави шляхом тиску забезпечував перемогу Леоніда Кучми на президентських виборах 1999 року. Крім того, якщо вірити записам, він:
• покривав зловживання колишнього голови правління НАК «Нафтогаз України» Ігоря Бакая;
• свідомо руйнував комерційний банк «Слов’янський», до якого була причетна корпорація «Єдині Енергетичні Системи України» на чолі із Юлією Тимошенко;
• просив Президента дати йому згоду на протизаконне придбання трикімнатної квартири площею 180 квадратних метрів. Для цього він хотів відселити з омріяного приміщення «жидів»;
• Нашіптував главі держави про Віктора Медведчука, Юрія Кравченка etc.
Микола Азаров рішуче спростовує цю оприлюднену інформацію. У 2002 році він звинуватив колишнього керівника банку «Слов’янський» Бориса Фельдмана в замовленні монтажу плівок Миколи Мельниченка.
Консерватизм у кризі. Плюс чи мінус?
Новий склад уряду на чолі із Азаровим свідчить про те, що Миколі Яновичу доведеться навчитися зважати на думку своїх колег. Принаймні, його нинішні заступники – Борис Колесніков, Андрій Клюєв, Сергій Тігіпко, Віктор Тихонов та Володимир Сівкович навряд чи будуть звичайними виконавцями волі Прем’єр-міністра. Швидше за все ми станемо свідками формування команди, у членів якої буде чітко визначена місія і завдання, що не суперечать їхнім поглядам.
Чи вдасться Миколі Азарову, який славиться своїм консерватизмом, стабілізувати економічну ситуацію в Україні? Відповідь на це питання може дати лише час. Як й те, чи корисним для держави, а не для власного бізнесу буде присутність у нинішньому Кабінеті Міністрів мультимільйонерів Сергія Тігіпка, Бориса Колеснікова, Андрія Клюєва, Нестора Шуфрича. Утім, зважаючи все ж таки на те, що Міністерство економіки очолив скандально відомий екс-міністр внутрішніх справ Василь Цушко, а Міністерство фінансів – колишній підлеглий Азарова – Федір Ярошенко, то першу скрипку в економічній політиці держави все ж таки гратиме геолог Микола Азаров.
Сергій Руденко
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
За фахом Микола Азаров – геолог-геофізик, закінчив престижний Московський державний університет. По завершенні вишу працював на комбінаті «Тулавугілля» та у Підмосковному науково-дослідному і проектно-конструкторському інституті. У доволі зрілому віці – в 37 років він переїхав до Донецька, де став заступником директора Українського державного науково-дослідного і проектно-конструкторського інституту гірничої геології, геомеханіки та маркшейдерської справи. Згодом очолив цей НДІ.
Творець податкової зброї
У 1994 році Микола Азаров отримав депутатський мандат, був головою бюджетного комітету парламенту. Через два роки він вже очолив Державну податкову адміністрацію України (ДПАУ). Власне, саме при Азарову відбулося становлення цієї фіскальної служби, яка досить швидко стала доволі грізною зброєю. Могутність ДПАУ визначала і впливовість його голови на політичні та економічні процеси в державі.
Азаров був першим головою Партії регіонів і ще у 2002 році депутатська група «Європейський вибір» висувала його на посаду Прем’єр-міністра України. Однак лідерством і у партії, і в уряді Микола Азаров поступився тодішньому донецькому губернатору Віктору Януковичу. Тоді Президент Кучма це кадрове призначення назвав «попаданням у десятку». Саме при Януковичі Азаров двічі ставав першим віце-прем’єром (і міністром фінансів – одночасно) та головним ідеологом його економічної політики.
На президентських виборах 2010 року Азаров очолив виборчий штаб Віктора Януковича. Після вступу останнього на посаду голови держави Микола Янович перебрав на себе керівництво у Партії регіонів. А тепер – повноправний господар у Кабінеті Міністрів.
Кілька років тому у Миколи Азарова запитали, чи має він президентські амбіції. Азаров відповів, що ні, і додав: мовляв, коли Україна буде здатна обрати на цю посаду не етнічного українця, тоді він і подумає. Хоча на шляху до цього, очевидно, є ще одна серйозна перепона: Микола Азаров погано володіє українською мовою, чим неодноразово йому дорікали націонал-демократи. Щоправда, напередодні призначення керівником уряду він пообіцяв, що відтепер і він, і члени уряду будуть говорити виключно українською мовою.
Стиль управління
Азаров схильний до авторитарного стилю керівництва. Ще за часів головування у Державній податковій адміністрації він хвалився тим, що на кожній колегії звільняв із роботи по 20-30 осіб із роботи.
Стиль керівництва Азарова став причиною його публічного конфлікту в першому уряді Віктора Януковича (2002-2005 роки). Тоді міністр економіки і європейської інтеграції Валерій Хорошковський та голова Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва Інна Богословська звинуватили Миколу Азарова в ігноруванні думки інших, нелюбові до України, повній неповазі до закону, свавільному використанні бюджетних коштів тощо. Усе це Богословська назвала «азаровщиною» і разом із Хорошковським подала у відставку.
Азаров спокійно сприйняв конфлікт, який перейшов у публічну площину і заявив про неефективність роботи Богословської та Хорошковського.
Фігурант плівок Мельниченка
Нинішній голова українського уряду – фігурант плівок Миколи Мельниченка. На записах, які були оприлюднені колишнім майором Державної охорони, йдеться про те, що Микола Азаров у статусі головного податківця держави шляхом тиску забезпечував перемогу Леоніда Кучми на президентських виборах 1999 року. Крім того, якщо вірити записам, він:
• покривав зловживання колишнього голови правління НАК «Нафтогаз України» Ігоря Бакая;
• свідомо руйнував комерційний банк «Слов’янський», до якого була причетна корпорація «Єдині Енергетичні Системи України» на чолі із Юлією Тимошенко;
• просив Президента дати йому згоду на протизаконне придбання трикімнатної квартири площею 180 квадратних метрів. Для цього він хотів відселити з омріяного приміщення «жидів»;
• Нашіптував главі держави про Віктора Медведчука, Юрія Кравченка etc.
Микола Азаров рішуче спростовує цю оприлюднену інформацію. У 2002 році він звинуватив колишнього керівника банку «Слов’янський» Бориса Фельдмана в замовленні монтажу плівок Миколи Мельниченка.
Консерватизм у кризі. Плюс чи мінус?
Новий склад уряду на чолі із Азаровим свідчить про те, що Миколі Яновичу доведеться навчитися зважати на думку своїх колег. Принаймні, його нинішні заступники – Борис Колесніков, Андрій Клюєв, Сергій Тігіпко, Віктор Тихонов та Володимир Сівкович навряд чи будуть звичайними виконавцями волі Прем’єр-міністра. Швидше за все ми станемо свідками формування команди, у членів якої буде чітко визначена місія і завдання, що не суперечать їхнім поглядам.
Чи вдасться Миколі Азарову, який славиться своїм консерватизмом, стабілізувати економічну ситуацію в Україні? Відповідь на це питання може дати лише час. Як й те, чи корисним для держави, а не для власного бізнесу буде присутність у нинішньому Кабінеті Міністрів мультимільйонерів Сергія Тігіпка, Бориса Колеснікова, Андрія Клюєва, Нестора Шуфрича. Утім, зважаючи все ж таки на те, що Міністерство економіки очолив скандально відомий екс-міністр внутрішніх справ Василь Цушко, а Міністерство фінансів – колишній підлеглий Азарова – Федір Ярошенко, то першу скрипку в економічній політиці держави все ж таки гратиме геолог Микола Азаров.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
