Швейцарська «Нойє Цюрхер Цайтунґ» констатує, що президентські вибори в Україні поки що фактично не вплинули позитивно на критичний стан в економіці держави, а лише трохи прояснили заплутану політичну ситуацію в парламенті щодо можливої конфігурації майбутнього уряду. Це видання також наголошує, що фінансове становище в Україні, без ясної перспективи відновлення кредитування МВФ, наближається до катастрофічного. Ставиться питання про здатність Національного банку відновити нормальну діяльність банківської системи, яка припинила видавати довготермінові кредити, і лише втручання європейських банків, які мають до 40 відсотків своїх дочірних банківських структур в Україні, дещо загальмувало наближення багатьох банків у Києві до критичної межі. «Нойє Цюрхер Цайтунґ» так і наголошує, що «політична ненадійність і нестабільні банки – головні джерела небезпеки в Україні...». Газета додає, що нервовість у сподіваннях щодо стабілізації створює своєрідне замкнуте коло з можливою «хиткою коаліцією з ініціативи оточення Президента Януковича, яка може й не бути досягнута, а нові вибори до парламенту, незважаючи на свою високу ціну, також можуть закінчитися нестабільністю і смертельною небезпекою для валютної системи й банківського кредитування». «Таким чином, українська кішка, здається, свариться зі своїм хвостом і ніхто не ризикне прогнозувати, коли ж це наврочене коло буде розірване», – робить висновок «Нойє Цюрхер Цайтунґ».
Чеська «Лідове новіни» у своєму огляді звертає увагу на те, що у Брюсселі «Віктор Янукович обіцяє продовження..., а в Москві клянеться все кардинально змінити». Газета також зауважує, що новий Президент України поставив у Кремлі на один взаємопов’язаний рівень такі проблеми, як необхідність перегляду газових угод із Росією, питання вступу України до НАТО, а також становище «російськомовних громадян України». Чеська газета звертає увагу на радість російських журналістів з приводу того, що з «25 лютого російська мова стала робочою в адміністрації Президента Януковича», і на їхнє бідкання щодо «нелегкого повернення позицій російської в багатьох регіонах України після 5 років «українізації».
Лондонська «Ґардіан», у свою чергу, сумнівається в мовній революційності Президента Януковича, «котрий, – як зауважує газета, – ледь досягнув слабенької систематичної освіти, хоча й, на диво, подбав про вивчення української мови, якою багато українців не вміють говорити». Газета також порівнює мовний авангардизм Віктора Януковича з мовними перлами Джорджа Буша-молодшого і вважає, що український Президент не поступається тут, у всякому разі, своєму американському колезі, в мовному нігілізмі. «Ґардіан» згадує також, як старі мовні викрутаси Януковича на кшталт поетеси Анни «Ахметової», перейменованої з Ахматової нібито на честь свого «хресного батька» – Рената Ахметова, так і новіші словесно-політичні бовкання Президента України в Брюсселі.
Низку газет зацікавила явно несподівана для них любов російського прем’єра Володимира Путіна до українського національного продукту – сала. Про це пишуть і чеська «Лідове новіни» у своєму матеріалі «Шліть нам ліпше сало, попрохав Україну Путін» і швейцарська «Нойє Цюрхер Цайтунґ», яка назвала інтерес Путіна до українського делікатесу всього лише «іронією у ставленні до політичних висловлювань українського Президента». Але найдальше пішла у розшифруванні підтексту путінського «сального виразу» російська газета «Комерсант», котра не лише наголосила на тому, як поспішно намагався відкараскатись від українських політиканів російський прем’єр Володимир Путін, сказавши Януковичу – «Ні! Ні! Дякую! Шліть нам краще сало», але й зауважила далі: «Але ж ще нещодавно у цьому кабінеті Володимир Путін радісно приймав Юлію Тимошенко. І ось з якою легкістю проміняв її на сало».
Чеська «Лідове новіни» у своєму огляді звертає увагу на те, що у Брюсселі «Віктор Янукович обіцяє продовження..., а в Москві клянеться все кардинально змінити». Газета також зауважує, що новий Президент України поставив у Кремлі на один взаємопов’язаний рівень такі проблеми, як необхідність перегляду газових угод із Росією, питання вступу України до НАТО, а також становище «російськомовних громадян України». Чеська газета звертає увагу на радість російських журналістів з приводу того, що з «25 лютого російська мова стала робочою в адміністрації Президента Януковича», і на їхнє бідкання щодо «нелегкого повернення позицій російської в багатьох регіонах України після 5 років «українізації».
Лондонська «Ґардіан», у свою чергу, сумнівається в мовній революційності Президента Януковича, «котрий, – як зауважує газета, – ледь досягнув слабенької систематичної освіти, хоча й, на диво, подбав про вивчення української мови, якою багато українців не вміють говорити». Газета також порівнює мовний авангардизм Віктора Януковича з мовними перлами Джорджа Буша-молодшого і вважає, що український Президент не поступається тут, у всякому разі, своєму американському колезі, в мовному нігілізмі. «Ґардіан» згадує також, як старі мовні викрутаси Януковича на кшталт поетеси Анни «Ахметової», перейменованої з Ахматової нібито на честь свого «хресного батька» – Рената Ахметова, так і новіші словесно-політичні бовкання Президента України в Брюсселі.
Низку газет зацікавила явно несподівана для них любов російського прем’єра Володимира Путіна до українського національного продукту – сала. Про це пишуть і чеська «Лідове новіни» у своєму матеріалі «Шліть нам ліпше сало, попрохав Україну Путін» і швейцарська «Нойє Цюрхер Цайтунґ», яка назвала інтерес Путіна до українського делікатесу всього лише «іронією у ставленні до політичних висловлювань українського Президента». Але найдальше пішла у розшифруванні підтексту путінського «сального виразу» російська газета «Комерсант», котра не лише наголосила на тому, як поспішно намагався відкараскатись від українських політиканів російський прем’єр Володимир Путін, сказавши Януковичу – «Ні! Ні! Дякую! Шліть нам краще сало», але й зауважила далі: «Але ж ще нещодавно у цьому кабінеті Володимир Путін радісно приймав Юлію Тимошенко. І ось з якою легкістю проміняв її на сало».
