Нині Ландсберґіс, який є членом Європарламенту, приїхав до Праги на конференцію із засудження злочинів комунізму. Він сказав Радіо Свобода, що в його країні процес люстрації (очищення) від комуністичного минулого, засудження злочинів КПРС та їхніх прислужників був загальмований за допомогою обструкції та опору лівих сил, які користалися, як не дивно, завоюваннями демократії та парламентаризму.
«Коли я був президентом, реформи лише розпочиналися. Ми намагалися ухвалити закон про люстрацію за прикладом Чехії. Ми взяли цей досвід за модель і намагалися продовжувати такий проект. Але ми зустріли опір лівого крила парламенту, який дуже посилився з переходом центристів на сторону лівих. Врешті вони отримали більшість і процес люстрації був зупинений. Факт, що я був за це відповідальний, нічого не змінює. Парламентською республікою можна маніпулювати, підкупляючи депутатів для створення відповідної більшості», – зазначив Вітаутас Ландсберґіс.
Він також вважає, що головну роль у цій політичній корупції відіграють колишні комуністичні лідери та їхні спільники, котрі залишаються вірними звичкам старих комуністичних режимів.
Колишній президент Литви наголосив, що в державі з неподоланою комуністичною спадщиною не може бути згоди, і це спричинює «політичну роздробленість та глибокий розкол» у суспільстві. Незважаючи на певні політичні обмеження для діячів комуністичних часів, працівників їхніх спецслужб, зауважує Ландсберґіс, вони знаходили і знаходять шпарини для уникнення цих обмежень.
Необхідний своєрідний Нюрнберг-2
Перший президент Литви Вітаутас ЛандсберґісВітаутас Ландсберґіс каже, що необхідний своєрідний міжнародний суд для хоча б формального покарання колишніх лідерів комуністичних режимів.
«Це необхідно тому, що комунізм у комуністичних країнах ніколи не був переможений, – наголошує екс-президент Литви. – Вони, комуністи, ніколи не мали навіть бажання для самоочищення, публічного покаяння щодо цих злочинів минулого. Якщо немає такого суду, то люди не вірять у судочинство взагалі. Вони незадоволені демократією, державною політикою, бо бачать у владі ті ж самі обличчя та їхній всемогутній вплив на все».
Вітаутас Ландсберґіс також вважає, що його серйозними помилками на посту президента Литви були надмірна наївність та необережність щодо складних, прихованих, форм політичної корупції. «Я занадто довіряв нібито доброчинності людей. Та не всі з них заслуговували на це», – сказав колишній литовський лідер.
«Коли я був президентом, реформи лише розпочиналися. Ми намагалися ухвалити закон про люстрацію за прикладом Чехії. Ми взяли цей досвід за модель і намагалися продовжувати такий проект. Але ми зустріли опір лівого крила парламенту, який дуже посилився з переходом центристів на сторону лівих. Врешті вони отримали більшість і процес люстрації був зупинений. Факт, що я був за це відповідальний, нічого не змінює. Парламентською республікою можна маніпулювати, підкупляючи депутатів для створення відповідної більшості», – зазначив Вітаутас Ландсберґіс.
Він також вважає, що головну роль у цій політичній корупції відіграють колишні комуністичні лідери та їхні спільники, котрі залишаються вірними звичкам старих комуністичних режимів.
Колишній президент Литви наголосив, що в державі з неподоланою комуністичною спадщиною не може бути згоди, і це спричинює «політичну роздробленість та глибокий розкол» у суспільстві. Незважаючи на певні політичні обмеження для діячів комуністичних часів, працівників їхніх спецслужб, зауважує Ландсберґіс, вони знаходили і знаходять шпарини для уникнення цих обмежень.
Необхідний своєрідний Нюрнберг-2
«Це необхідно тому, що комунізм у комуністичних країнах ніколи не був переможений, – наголошує екс-президент Литви. – Вони, комуністи, ніколи не мали навіть бажання для самоочищення, публічного покаяння щодо цих злочинів минулого. Якщо немає такого суду, то люди не вірять у судочинство взагалі. Вони незадоволені демократією, державною політикою, бо бачать у владі ті ж самі обличчя та їхній всемогутній вплив на все».
Вітаутас Ландсберґіс також вважає, що його серйозними помилками на посту президента Литви були надмірна наївність та необережність щодо складних, прихованих, форм політичної корупції. «Я занадто довіряв нібито доброчинності людей. Та не всі з них заслуговували на це», – сказав колишній литовський лідер.
