Одеську кіностудію вважають найстарішою в Україні. Вона лідирувала за кількістю кінострічок, тут починали свою кар’єру всесвітньо відомі кіномитці (Олександр Довженко зняв свою першу стрічку саме на Одеській кіностудії, а зараз цю студію пов’язують з іменем Кіри Муратової, чи не найвідомішого режисера з України).
Однак за 2009 рік, коли студії виповнилось 90 років, там випустили лише два власні повнометражні фільми, більшу ж частину року вона була знімальним майданчиком для закордонних кіностудій, говорить народний артист України, голова Одеської спілки кінематографістів Ярослав Лупій.
«Інвестори, які прийшли на кіностудію, не виконують заявлених ними планів із розвитку кіно, бо ці плани від початку були фіктивними. 31 мільйон гривень, які вони вклали, пішли на реконструкцію фасаду студії, а не на технічну базу кіновиробництва. І головна їхня мета – привласнити землю кіностудії, сім гектарів морського узбережжя», – каже кінематографіст.
Довкола кіностудії – битва олігархів?
Ярослав Лупій прогнозує, що найближчим часом територія кіностудії частково буде використана для курортного та іншого бізнесу, частково перетвориться на технічний майданчик для російських та західних кіностудій. За його словами, зацікавлені в цьому нинішній директор кіностудії Віктор Ноздрюхін-Заболотний та власник її недержавного пакету акцій, голова правління «Місто-банку» Іван Фурсин.
За рейтингами журналу «Кореспондент», цей бізнесмен також є співвласником «РосУкрЕнерго» і спеціалізується на скуповуванні найперспективніших в Україні земельних ділянок. Зокрема, у 2005 році він намагався заволодіти шістьма гектарами на території Київської взуттєвої фабрики, яка розташована поруч із Києво-Печерською лаврою. Що ж до Віктора Заболотного, то 19 лютого міліція затримала його за спробу взяти хабара – як пояснюють у Державній службі кінематографії, це була нелегальна плата за приміщення від одного з орендарів на території кіностудії.
Сам директор свої зв’язки з бізнесом та причини занепаду одеського кінематографу не коментує.
«Ситуація на Одеській кіностудії має назву «провокація». Кіностудія розташована на дуже дорогій землі, тому провокації триватимуть. Скандал роздуває конкретний орендар, який користується нашими приміщеннями. Хто стоїть за ним – і я , і власники 49 вілсотків акцій хотіли б знати, але не знаємо», – зауважив Віктор Заболотний.
Він пообіцяв назвати замовників скандалу, але тільки після того, як Приморська районна прокуратура Одеси завершить розслідування інциденту.
Україна не доросла до інвестицій у кінематограф?
Нинішній стан кіностудії та скандал довкола неї є усього лише підготовкою її приватного акціонера викупити державний контрольний пакет акцій, пояснює голова Державної служби кінематографії Ганна Чміль.
«Кіновиробництво не є рентабельним, і для 7 гектарів шукають іншого застосування. Хоча в умовах акціонування є пряма заборона змінювати профіль діяльності кіностудії. Сьогодні рішення фонду Держмайна про продаж акцій Одеської кіностудії зупинене, після того, як ми звернулися до уряду і парламенту. Але загроза остаточно не зникла», – сказала Ганна Чміль.
За її словами, розв’язати проблему може ухвалення вже розробленої державної Програми розвитку кіноіндустрії, яка передбачає остаточне закріплення 50 відсотків плюс однієї акції Одеської кіностудії за державою, а крім того – державну протекціоністську політику щодо кіностудій і пільги, котрі стимулюватимуть виробництво нових українських фільмів.
Законодавчі норми, які закріплюють ці пільги, набудуть чинності з 2011 року, але чи доживе до них Одеська кіностудія, Ганна Чміль сказати не може.
Однак за 2009 рік, коли студії виповнилось 90 років, там випустили лише два власні повнометражні фільми, більшу ж частину року вона була знімальним майданчиком для закордонних кіностудій, говорить народний артист України, голова Одеської спілки кінематографістів Ярослав Лупій.
«Інвестори, які прийшли на кіностудію, не виконують заявлених ними планів із розвитку кіно, бо ці плани від початку були фіктивними. 31 мільйон гривень, які вони вклали, пішли на реконструкцію фасаду студії, а не на технічну базу кіновиробництва. І головна їхня мета – привласнити землю кіностудії, сім гектарів морського узбережжя», – каже кінематографіст.
Довкола кіностудії – битва олігархів?
Ярослав Лупій прогнозує, що найближчим часом територія кіностудії частково буде використана для курортного та іншого бізнесу, частково перетвориться на технічний майданчик для російських та західних кіностудій. За його словами, зацікавлені в цьому нинішній директор кіностудії Віктор Ноздрюхін-Заболотний та власник її недержавного пакету акцій, голова правління «Місто-банку» Іван Фурсин.
За рейтингами журналу «Кореспондент», цей бізнесмен також є співвласником «РосУкрЕнерго» і спеціалізується на скуповуванні найперспективніших в Україні земельних ділянок. Зокрема, у 2005 році він намагався заволодіти шістьма гектарами на території Київської взуттєвої фабрики, яка розташована поруч із Києво-Печерською лаврою. Що ж до Віктора Заболотного, то 19 лютого міліція затримала його за спробу взяти хабара – як пояснюють у Державній службі кінематографії, це була нелегальна плата за приміщення від одного з орендарів на території кіностудії.
Сам директор свої зв’язки з бізнесом та причини занепаду одеського кінематографу не коментує.
«Ситуація на Одеській кіностудії має назву «провокація». Кіностудія розташована на дуже дорогій землі, тому провокації триватимуть. Скандал роздуває конкретний орендар, який користується нашими приміщеннями. Хто стоїть за ним – і я , і власники 49 вілсотків акцій хотіли б знати, але не знаємо», – зауважив Віктор Заболотний.
Він пообіцяв назвати замовників скандалу, але тільки після того, як Приморська районна прокуратура Одеси завершить розслідування інциденту.
Україна не доросла до інвестицій у кінематограф?
Нинішній стан кіностудії та скандал довкола неї є усього лише підготовкою її приватного акціонера викупити державний контрольний пакет акцій, пояснює голова Державної служби кінематографії Ганна Чміль.
«Кіновиробництво не є рентабельним, і для 7 гектарів шукають іншого застосування. Хоча в умовах акціонування є пряма заборона змінювати профіль діяльності кіностудії. Сьогодні рішення фонду Держмайна про продаж акцій Одеської кіностудії зупинене, після того, як ми звернулися до уряду і парламенту. Але загроза остаточно не зникла», – сказала Ганна Чміль.
За її словами, розв’язати проблему може ухвалення вже розробленої державної Програми розвитку кіноіндустрії, яка передбачає остаточне закріплення 50 відсотків плюс однієї акції Одеської кіностудії за державою, а крім того – державну протекціоністську політику щодо кіностудій і пільги, котрі стимулюватимуть виробництво нових українських фільмів.
Законодавчі норми, які закріплюють ці пільги, набудуть чинності з 2011 року, але чи доживе до них Одеська кіностудія, Ганна Чміль сказати не може.
