Український історик Володимир Косик – один із найкращих фахівців історії УНР, історії України періоду Другої світової війни, автор численних наукових книг, майже 10 років він вивчав архіви німецького гестапо.
Остання його дослідницька праця «Спецоперації НКВД-КГБ проти ОУН», видана у Львові Галицькою видавничою Спілкою, написана на матеріалах німецьких і радянських архівів, численних спогадів оунівців та агентів Москви про події періоду Другої світової війни і післявоєнного часу. Вперше на архівних документах показано агентурні дії радянських спецслужб, спрямовані на знищення українського визвольного руху.
Агенти Москви в середовищі ОУН
Мова йде, зокрема, про агента Москви Павла Судоплатова, який не лише проник до ОУН, але й зумів налагодити стосунки з полковником Євгеном Коновальцем, якого і вбив у травні 1938 році. Автор наводить документи архівів і самі свідчення Судоплатова.
У книзі розповідається також про московських агентів Василя Хом'яка, Кіндрата Полуведька, Івана Івановича і їхні методи боротьби з ОУН.
У 1940 році спецслужби Москви вислали на Захід агента-енкаведиста «Українця», який мав дізнатись про розкол «серед оунівського проводу», що стався після загибелі полковника Коновальця.
Як пише Володимир Косик, розбіжності і непорозуміння в проводі ОУН, також по лінії «молоді й старші», «крайовики й емігранти», не були полагоджені. Молоді крайовики, лідером яких був Степан Бандера, вимагали від Андрія Мельника, котрий після Коновальця став головою ОУН, усунення з проводу трьох осіб, котрим закидали «зраду рідної справи і службу ворожій розвідці».
«НКВД зробило все, щоб оунівці не порозумілись»
Згідно з розповідями у 1983 році провідного члена ОУН, прихильника Мельника, свідка подій у Кракові, Ярослава Гайваса, «головним архітектором і співтворцем» розколу ОУН був Зиновій Книш. Адже наближені до полковника Мельника почали схилятись до думки, що доцільно деякою мірою задовольнити амбіції молодих оунівців на чолі з Бандерою.
Однак Зиновій Книш переконав Андрія Мельника до протилежного.
Він організував групу однодумців щодо змови у Кракові, яке захопило центральне організаційне приміщення і всі матеріальні речі. Книш зробив ставку на знищення групи Степана Бандери. Саме Книш був знайомим московського агента «Українця» і з ним зустрічався.
Донині залишається нез’ясованою загадкова роль керівного члена ОУН Книша, пише професор Володимир Косик, Зиновій Книш до кінця життя поборював ОУН-Бандери з великою ненавистю.
«Я не можу певно сказати, що розкол ОУН на «бандерівців» і «мельниківців» стався просто спонтанно. Маючи архівні матеріали професора Косика, можу сказати, що почались сварки між окремими людьми і НКВД багато долучились, щоб ці сварки дійшли до відкритого конфлікту, зробило все, щоб люди не порозумілись», – зазначає упорядник книги Ярослав Сватко.
Політичний процес України будується шляхом розколів
У книзі «Спецоперації НКВД-КГБ проти ОУН» Володимир Косик на матеріалах показує різні техніки боротьби радянських спецслужб, а це вбивства агентами Москви оунівців, проникнення у лави організації, видавання себе за українських патріотів, націоналістів, які навіть писали патріотичні статті. Московські агенти сіяли розбрат між окремими людьми на персональній основі, плели інтриги і непорозуміння, впливали на зміну рішень керівних осіб. Як наслідок, через особисті образи, сварки, неможливість працювати разом, забувалось про головну ідею боротьби.
Редактор Ярослав Сватко наголосив, що книжка Володимира Косика не втратить своєї актуальності в Україні ще довго.
«Ми бачимо, що весь український політичний процес від 1990 року відбувається шляхом розколів. Після цієї книжки можу сказати, що де два українці, там є три гетьмани, але ще у когось за спиною стоїть агент КГБ, ФСБ чи іншої структури, покликаний посварити між собою людей, коли персональні речі стають важливіші від загальнонаціональних», – зауважує пан Сватко.
Професор Володимир Косик у передмові зазначає, що дослідження не має на меті утверджувати ту чи іншу ідеологію, а лише фіксує певні події минулого, які мали, мають і можуть мати значний вплив на розвиток політичних співвідношень. І вплив цей, залежно від ситуації, може бути негативним або ж навпаки.
А ще історик наводить стародавню приповідку: «Пізнайте правду, і правда визволить вас!».
********
Володимир Косик народився 26 листопада 1924 році в селі Вацевичі, що на Дрогобиччині Львівської області.
Під кінець Другої світової війни німці вивезли його до Східної Німеччини. Звідти у 1946 році він нелегально перейшов кордон до Західної Німеччини. Із 1948 року живе у Франції.
Отримав докторський диплом Українського вільного університеті в Мюнхені, у Сорбонні, в Інституті історії сучасних міжнародних взаємин.
За публікації французькою мовою про Україну уряд Франції нагородив Володимира Косика однією з чотирьох найбільших відзнак Франції – Орденом мистецтв, письменства і гуманітарних наук.
Професор Володимир Косик читав лекції з історії України в європейських та українських університетах. Із 2000 року обіймає посаду професора Львівського національного університету імені Івана Франка.
Остання його дослідницька праця «Спецоперації НКВД-КГБ проти ОУН», видана у Львові Галицькою видавничою Спілкою, написана на матеріалах німецьких і радянських архівів, численних спогадів оунівців та агентів Москви про події періоду Другої світової війни і післявоєнного часу. Вперше на архівних документах показано агентурні дії радянських спецслужб, спрямовані на знищення українського визвольного руху.
Агенти Москви в середовищі ОУН
Мова йде, зокрема, про агента Москви Павла Судоплатова, який не лише проник до ОУН, але й зумів налагодити стосунки з полковником Євгеном Коновальцем, якого і вбив у травні 1938 році. Автор наводить документи архівів і самі свідчення Судоплатова.
У книзі розповідається також про московських агентів Василя Хом'яка, Кіндрата Полуведька, Івана Івановича і їхні методи боротьби з ОУН.
У 1940 році спецслужби Москви вислали на Захід агента-енкаведиста «Українця», який мав дізнатись про розкол «серед оунівського проводу», що стався після загибелі полковника Коновальця.
Як пише Володимир Косик, розбіжності і непорозуміння в проводі ОУН, також по лінії «молоді й старші», «крайовики й емігранти», не були полагоджені. Молоді крайовики, лідером яких був Степан Бандера, вимагали від Андрія Мельника, котрий після Коновальця став головою ОУН, усунення з проводу трьох осіб, котрим закидали «зраду рідної справи і службу ворожій розвідці».
«НКВД зробило все, щоб оунівці не порозумілись»
Згідно з розповідями у 1983 році провідного члена ОУН, прихильника Мельника, свідка подій у Кракові, Ярослава Гайваса, «головним архітектором і співтворцем» розколу ОУН був Зиновій Книш. Адже наближені до полковника Мельника почали схилятись до думки, що доцільно деякою мірою задовольнити амбіції молодих оунівців на чолі з Бандерою.
Однак Зиновій Книш переконав Андрія Мельника до протилежного.
Він організував групу однодумців щодо змови у Кракові, яке захопило центральне організаційне приміщення і всі матеріальні речі. Книш зробив ставку на знищення групи Степана Бандери. Саме Книш був знайомим московського агента «Українця» і з ним зустрічався.
Донині залишається нез’ясованою загадкова роль керівного члена ОУН Книша, пише професор Володимир Косик, Зиновій Книш до кінця життя поборював ОУН-Бандери з великою ненавистю.
«Я не можу певно сказати, що розкол ОУН на «бандерівців» і «мельниківців» стався просто спонтанно. Маючи архівні матеріали професора Косика, можу сказати, що почались сварки між окремими людьми і НКВД багато долучились, щоб ці сварки дійшли до відкритого конфлікту, зробило все, щоб люди не порозумілись», – зазначає упорядник книги Ярослав Сватко.
Політичний процес України будується шляхом розколів
У книзі «Спецоперації НКВД-КГБ проти ОУН» Володимир Косик на матеріалах показує різні техніки боротьби радянських спецслужб, а це вбивства агентами Москви оунівців, проникнення у лави організації, видавання себе за українських патріотів, націоналістів, які навіть писали патріотичні статті. Московські агенти сіяли розбрат між окремими людьми на персональній основі, плели інтриги і непорозуміння, впливали на зміну рішень керівних осіб. Як наслідок, через особисті образи, сварки, неможливість працювати разом, забувалось про головну ідею боротьби.
Редактор Ярослав Сватко наголосив, що книжка Володимира Косика не втратить своєї актуальності в Україні ще довго.
«Ми бачимо, що весь український політичний процес від 1990 року відбувається шляхом розколів. Після цієї книжки можу сказати, що де два українці, там є три гетьмани, але ще у когось за спиною стоїть агент КГБ, ФСБ чи іншої структури, покликаний посварити між собою людей, коли персональні речі стають важливіші від загальнонаціональних», – зауважує пан Сватко.
Професор Володимир Косик у передмові зазначає, що дослідження не має на меті утверджувати ту чи іншу ідеологію, а лише фіксує певні події минулого, які мали, мають і можуть мати значний вплив на розвиток політичних співвідношень. І вплив цей, залежно від ситуації, може бути негативним або ж навпаки.
А ще історик наводить стародавню приповідку: «Пізнайте правду, і правда визволить вас!».
********
Володимир Косик народився 26 листопада 1924 році в селі Вацевичі, що на Дрогобиччині Львівської області.
Під кінець Другої світової війни німці вивезли його до Східної Німеччини. Звідти у 1946 році він нелегально перейшов кордон до Західної Німеччини. Із 1948 року живе у Франції.
Отримав докторський диплом Українського вільного університеті в Мюнхені, у Сорбонні, в Інституті історії сучасних міжнародних взаємин.
За публікації французькою мовою про Україну уряд Франції нагородив Володимира Косика однією з чотирьох найбільших відзнак Франції – Орденом мистецтв, письменства і гуманітарних наук.
Професор Володимир Косик читав лекції з історії України в європейських та українських університетах. Із 2000 року обіймає посаду професора Львівського національного університету імені Івана Франка.
