Різна статистика
На обліку у туберкульозних диспансерах, за офіційною статистикою, перебуває нині майже півмільйона осіб, з них на активну форму сухот хворіють 100 тисяч українців. Втім, за останніх три роки ситуація з туберкульозом в Україні покращується, зазначає Василь Мельник, заступник директора Інституту фтизіатрії і пульмонології Академії медичних наук. Відбувається це, за його словами, перш за все завдяки закупівлям лікарських препаратів. «Захворюваність на всі форми туберкульозу на 100 тисяч населення становила: у 1998 – 55.3, у 2006 – 83.2, у 2007 - 79.8, у 2008 - 77.8. Можна стверджувати, що з 2006 року поліпшується ситуація з туберкульозом. У зв’язку з тим, що закуповуються протитуберкульозні препарати, хворі виліковуються, не так інтенсивно йде процес зараження».
Левова частка ліків, які держава виділяє на програму боротьби із сухотами, витрачається на закупівлю медичних препаратів, зазначає голова правління фундації громадського руху «Українці проти туберкульозу» Віталій Руденко. Завдяки цьому за останні пару років українським фтизіатрам вдалося зупинити рівень захворюваності на туберкульоз, але це лише віддзеркалення офіційної статистики. За словами Віталія Руденка, в Україні нині, за неофіційними даними, близько восьмисот тисяч осіб без певного місця проживання, і більше половини з них хворі на сухоти. «За нашими припущеннями, фактично ніхто з них не стоїть на обліку в лікарнях. Таким чином до офіційних хворих добавляється ще тисяч 400 чи 500, які є носіями туберкульозу. Але статистики ж нема, тому це такі оцінюючі дані. Потім ще треба враховувати хворих, які виходять з місць позбавлення волі. Практично ніхто з них не доходить до лікувальних закладів. Наприклад, у Херсонській області багато тюрем, тому там високий показник хворих на туберкульоз».
Група ризику
Туберкульоз залишається хворобою голодних та злиденних, зауважує лікар Дніпропетровської обласної протитуберкульозної клініки Дмитро Крижанівський. Але і будь-яка благополучна з першого погляду людина не застрахована від палички Коха. «Туберкульоз був, є і залишається хворобою з дуже яскраво вираженим соціальним забарвленням. Як був захворюванням злиднів, так і залишається. Серед уперше виявлених хворих на сухоти до 60-ти відсотків складає група людей продуктивного віку, безробітних, взагалі людей, які ведуть асоціальний спосіб життя. Але, звичайно, хворіють і заможні, і дуже заможні люди».
Півтора року тому сорокадворічного киянина Анатолія почав турбувати кашель, чоловік схуд, скаржився на слабкість і біль у грудях. Лікарі діагностували туберкульоз легенів, розповідає дружина Анатолія Тетяна. «Я вважаю нашу сім’ю цілком благополучною, але сталася ось така ситуація… Кожен із членів нашої сім’ї пройшов рентген-обстеження легенів. Оскільки форма закрита, немає ускладнень, то чоловікові запропонували амбулаторне лікування. Тобто, Анатолій приймав препарати в лікарні, а потім ішов додому. Це лікування було безкоштовним».
Відкрита форма недуги у хворого на сухоти чи ні – це можуть визначити тільки фахівці у спеціально обладнаній лабораторії,
констатує лікар Дмитро Крижанівський. «Відкрита, закрита – це форми, тобто позначення, чи є виділення збудника туберкульозу або виділення немає. Для їх визначення треба провести достатньо кваліфіковані лабораторні дослідження. Аналіз, який є найбільш поширеним – мікроскопія мазка мокроти, є недостатнім для остаточної відповіді: виділяється чи не виділяється збудник».
Кашель, висока температура, швидка втома, кепський апетит, задишка, біль у грудній клітині – при цих симптомах обов’язково треба звертатися до лікаря, наголошують фахівці.
Необхідні заходи
Міжнародне право, зокрема, Європейська конвенція про захист прав людини, дозволяє обмежувати свободу особи (у даному випадку - примусовим лікуванням у шпиталі), якщо мова йде про збереження громадського здоров’я, зауважує правозахисник Дмитро Гройсман. За його словами, рішення про примусове лікування має винести суд, і воно повинно тривати певний обмежений час. «Я не бачу проблеми в примусовому лікуванні хворих на сухоти. З іншого боку, в Україні не діє система надання безоплатної правової допомоги особам, щодо яких застосовується такий метод примусового лікування. І тут можуть бути певні проблеми, щодо того, що їхні права не будуть дотримані. До того ж, цей метод може застосовуватися в Україні досить вибірково. Але, загалом, якщо держава не забезпечує ізоляцію осіб, які становлять небезпеку для життя і здоров’я інших осіб, цим вона порушує права людини», – пояснює правозахисник.
Примусове лікування хворих із відкритою формою – необхідна, але це тільки одна з умов зменшення кількості хворих на сухоти в Україні, вважає колишній міністр охорони здоров’я України Микола Поліщук. «Якщо відмовляються, то треба примусово лікувати, це раз. Друге: необхідно впровадити ось ці багатокомпонентні таблетки, які рекомендує ВОЗ для лікування туберкульозу. І давати їх, навіть і примусово, хворим. Тоді через 8-10 днів хворий перестає бути небезпечним для суспільства. Треба взагалі переглянути якість лікування тими медикаментів, якими ми лікуємо в Україні», – стверджує Поліщук.
Адже щороку в Україні, за офіційною статистикою, реєструють 35 тисяч нових випадків захворювання на туберкульоз, а близько 10 тисяч від цієї недуги помирають.
На обліку у туберкульозних диспансерах, за офіційною статистикою, перебуває нині майже півмільйона осіб, з них на активну форму сухот хворіють 100 тисяч українців. Втім, за останніх три роки ситуація з туберкульозом в Україні покращується, зазначає Василь Мельник, заступник директора Інституту фтизіатрії і пульмонології Академії медичних наук. Відбувається це, за його словами, перш за все завдяки закупівлям лікарських препаратів. «Захворюваність на всі форми туберкульозу на 100 тисяч населення становила: у 1998 – 55.3, у 2006 – 83.2, у 2007 - 79.8, у 2008 - 77.8. Можна стверджувати, що з 2006 року поліпшується ситуація з туберкульозом. У зв’язку з тим, що закуповуються протитуберкульозні препарати, хворі виліковуються, не так інтенсивно йде процес зараження».
Левова частка ліків, які держава виділяє на програму боротьби із сухотами, витрачається на закупівлю медичних препаратів, зазначає голова правління фундації громадського руху «Українці проти туберкульозу» Віталій Руденко. Завдяки цьому за останні пару років українським фтизіатрам вдалося зупинити рівень захворюваності на туберкульоз, але це лише віддзеркалення офіційної статистики. За словами Віталія Руденка, в Україні нині, за неофіційними даними, близько восьмисот тисяч осіб без певного місця проживання, і більше половини з них хворі на сухоти. «За нашими припущеннями, фактично ніхто з них не стоїть на обліку в лікарнях. Таким чином до офіційних хворих добавляється ще тисяч 400 чи 500, які є носіями туберкульозу. Але статистики ж нема, тому це такі оцінюючі дані. Потім ще треба враховувати хворих, які виходять з місць позбавлення волі. Практично ніхто з них не доходить до лікувальних закладів. Наприклад, у Херсонській області багато тюрем, тому там високий показник хворих на туберкульоз».
Група ризику
Туберкульоз залишається хворобою голодних та злиденних, зауважує лікар Дніпропетровської обласної протитуберкульозної клініки Дмитро Крижанівський. Але і будь-яка благополучна з першого погляду людина не застрахована від палички Коха. «Туберкульоз був, є і залишається хворобою з дуже яскраво вираженим соціальним забарвленням. Як був захворюванням злиднів, так і залишається. Серед уперше виявлених хворих на сухоти до 60-ти відсотків складає група людей продуктивного віку, безробітних, взагалі людей, які ведуть асоціальний спосіб життя. Але, звичайно, хворіють і заможні, і дуже заможні люди».
Півтора року тому сорокадворічного киянина Анатолія почав турбувати кашель, чоловік схуд, скаржився на слабкість і біль у грудях. Лікарі діагностували туберкульоз легенів, розповідає дружина Анатолія Тетяна. «Я вважаю нашу сім’ю цілком благополучною, але сталася ось така ситуація… Кожен із членів нашої сім’ї пройшов рентген-обстеження легенів. Оскільки форма закрита, немає ускладнень, то чоловікові запропонували амбулаторне лікування. Тобто, Анатолій приймав препарати в лікарні, а потім ішов додому. Це лікування було безкоштовним».
Відкрита форма недуги у хворого на сухоти чи ні – це можуть визначити тільки фахівці у спеціально обладнаній лабораторії,
констатує лікар Дмитро Крижанівський. «Відкрита, закрита – це форми, тобто позначення, чи є виділення збудника туберкульозу або виділення немає. Для їх визначення треба провести достатньо кваліфіковані лабораторні дослідження. Аналіз, який є найбільш поширеним – мікроскопія мазка мокроти, є недостатнім для остаточної відповіді: виділяється чи не виділяється збудник».
Кашель, висока температура, швидка втома, кепський апетит, задишка, біль у грудній клітині – при цих симптомах обов’язково треба звертатися до лікаря, наголошують фахівці.
Необхідні заходи
Міжнародне право, зокрема, Європейська конвенція про захист прав людини, дозволяє обмежувати свободу особи (у даному випадку - примусовим лікуванням у шпиталі), якщо мова йде про збереження громадського здоров’я, зауважує правозахисник Дмитро Гройсман. За його словами, рішення про примусове лікування має винести суд, і воно повинно тривати певний обмежений час. «Я не бачу проблеми в примусовому лікуванні хворих на сухоти. З іншого боку, в Україні не діє система надання безоплатної правової допомоги особам, щодо яких застосовується такий метод примусового лікування. І тут можуть бути певні проблеми, щодо того, що їхні права не будуть дотримані. До того ж, цей метод може застосовуватися в Україні досить вибірково. Але, загалом, якщо держава не забезпечує ізоляцію осіб, які становлять небезпеку для життя і здоров’я інших осіб, цим вона порушує права людини», – пояснює правозахисник.
Примусове лікування хворих із відкритою формою – необхідна, але це тільки одна з умов зменшення кількості хворих на сухоти в Україні, вважає колишній міністр охорони здоров’я України Микола Поліщук. «Якщо відмовляються, то треба примусово лікувати, це раз. Друге: необхідно впровадити ось ці багатокомпонентні таблетки, які рекомендує ВОЗ для лікування туберкульозу. І давати їх, навіть і примусово, хворим. Тоді через 8-10 днів хворий перестає бути небезпечним для суспільства. Треба взагалі переглянути якість лікування тими медикаментів, якими ми лікуємо в Україні», – стверджує Поліщук.
Адже щороку в Україні, за офіційною статистикою, реєструють 35 тисяч нових випадків захворювання на туберкульоз, а близько 10 тисяч від цієї недуги помирають.
