Колись молоді британці залишали батьківський дім раніше, ніж їхні однолітки в інших країнах. У британській культурі вважалося дуже важливим почати самостійне життя якомога раніше. Проте, дослідження Офісу національної статистики продемонструвало: щочетвертий британський чоловік віком від 25 до 30 років живе з батьками, тоді як серед жінок це число вдвічі менше.
Кожен із цих «дорослих дітей» пояснює, що живе у батьківській оселі через фінансові труднощі, які не дозволяють самостійно нести тягар виплати іпотеки або оренди житла. Хоча інші роблять це просто за бажанням.
Анді з міста Блакберна зазначає, що на його становище впливає низка чинників. «Люди – це створіння, яким властиві звички. Я звик бути вдома, – каже він. – Мені там готують їсти, а це перевага. Моя мама завжди мені пере, а тато лагодить велосипед. Але в останні роки також дуже важко придбати власну нерухомість. Хоча ставка банківського відсотка нині низька, потрібний великий депозит, щоб одержати помешкання. І це буде якась маленька квартира. Та одного дня я таки залишу дім, можливо, коли знайду потрібну жінку».
А для Люїса з Лідсу бути з родиною – це передусім комфорт: «Я з великої родини. Нас десятеро мешкає в одному будинку. Разом легко, бо для тебе все зроблять. Ми маємо кілька машин, і мене завжди підвезуть, куди мені треба. Я не дуже намагаюся шукати роботу – гроші мені завжди дадуть. Мені варять їсти. А жити самому дуже дорого», – зауважує молодий чоловік.
Все більше випускників університетів повертається до батьків
Навіть після 30 років десять відсотків чоловіків усе ще живуть із батьками, серед жінок таких 5 відсотків. Також статистика свідчить, що серед людей, які все-таки залишили рідну домівку, відбувся відхід від тенденції жити з партнером до самотнього життя або спільної оренди помешкання з іншими людьми.
Автори дослідження кажуть: все більше випускників університетів після завершення навчання повертається додому до батьків, що було раніше дуже рідкісним явищем. Нині ж робити це змушує величезний борг, який студенти накопичують за роки навчання. Адже кілька років тому університетське навчання стало платним, і студенти, як правило, беруть спеціальну студентську позику в банку, виплатити яку потім не так легко.
Кожен із цих «дорослих дітей» пояснює, що живе у батьківській оселі через фінансові труднощі, які не дозволяють самостійно нести тягар виплати іпотеки або оренди житла. Хоча інші роблять це просто за бажанням.
Анді з міста Блакберна зазначає, що на його становище впливає низка чинників. «Люди – це створіння, яким властиві звички. Я звик бути вдома, – каже він. – Мені там готують їсти, а це перевага. Моя мама завжди мені пере, а тато лагодить велосипед. Але в останні роки також дуже важко придбати власну нерухомість. Хоча ставка банківського відсотка нині низька, потрібний великий депозит, щоб одержати помешкання. І це буде якась маленька квартира. Та одного дня я таки залишу дім, можливо, коли знайду потрібну жінку».
А для Люїса з Лідсу бути з родиною – це передусім комфорт: «Я з великої родини. Нас десятеро мешкає в одному будинку. Разом легко, бо для тебе все зроблять. Ми маємо кілька машин, і мене завжди підвезуть, куди мені треба. Я не дуже намагаюся шукати роботу – гроші мені завжди дадуть. Мені варять їсти. А жити самому дуже дорого», – зауважує молодий чоловік.
Все більше випускників університетів повертається до батьків
Навіть після 30 років десять відсотків чоловіків усе ще живуть із батьками, серед жінок таких 5 відсотків. Також статистика свідчить, що серед людей, які все-таки залишили рідну домівку, відбувся відхід від тенденції жити з партнером до самотнього життя або спільної оренди помешкання з іншими людьми.
Автори дослідження кажуть: все більше випускників університетів після завершення навчання повертається додому до батьків, що було раніше дуже рідкісним явищем. Нині ж робити це змушує величезний борг, який студенти накопичують за роки навчання. Адже кілька років тому університетське навчання стало платним, і студенти, як правило, беруть спеціальну студентську позику в банку, виплатити яку потім не так легко.
