Міністерство закордонних справ Росії з приводу указу Президента України від 19 листопада «Про додаткові заходи щодо визнання українського визвольного руху XX століття» виступило сьогодні з черговим критичним коментарем.
Зокрема, російські дипломати твердять, що «публічна риторика на тему мови й історії» в Україні, «як і раніше, спрямована на конфронтацію, на демонтування російсько-українського доброго сусідства, культурно-мовну асиміляцію російськомовних регіонів країни в інтересах західноукраїнської меншини і розрахована на протиставлення України і Росії на догоду планам євроатлантистів».
На «підтвердження» цих риторичних заяв у коментарі наведено те, що в Україні говорять про боротьбу «західних українців» у роки Другої світової війни відразу проти двох світових тоталітарних сил, нацистської і радянської, і про бійців УПА як про борців із фашизмом нарівні з ветеранами Радянської Армії.
Автори коментаря звертають увагу й на згаданий указ, у якому серед організацій, які варто визнати борцями за незалежність України, перелічені Українська військова організація, Карпатська січ, Організація українських націоналістів, Українська повстанська армія й Українська головна визвольна рада.
Вони не пояснюють, як це пов’язане з їхніми твердженнями.
Натомість у коментарі висловлено подив, «що досі не видано указу на захист Івана Дем’янюка», який чекає в Німеччині на рішення суду за звинуваченням у знищенні євреїв у гітлерівських концтаборах.
При цьому МЗС Росії прямо називає Дем’янюка «воєнним злочинцем» попри те, що суду над ним іще не було.
Водночас російські дипломати твердять, що «про спільну боротьбу народів СРСР проти гітлеризму, про Українські фронти, які прокладали в складі Радянської Армії шлях до Перемоги, про партизанський рух на території, окупованій фашистами України (так у тексті! – РС), русофоби мають за краще не згадувати».
Воліючи не помічати численні заходи на вшанування радянських військових ветеранів в Україні, автори коментаря закінчують: «Це не просто «викидання» сьогоднішньої політики в історію – це образа пам’яті мільйонів загиблих та їхніх нащадків, у тому числі й громадян сьогоднішньої України».
Зокрема, російські дипломати твердять, що «публічна риторика на тему мови й історії» в Україні, «як і раніше, спрямована на конфронтацію, на демонтування російсько-українського доброго сусідства, культурно-мовну асиміляцію російськомовних регіонів країни в інтересах західноукраїнської меншини і розрахована на протиставлення України і Росії на догоду планам євроатлантистів».
На «підтвердження» цих риторичних заяв у коментарі наведено те, що в Україні говорять про боротьбу «західних українців» у роки Другої світової війни відразу проти двох світових тоталітарних сил, нацистської і радянської, і про бійців УПА як про борців із фашизмом нарівні з ветеранами Радянської Армії.
Автори коментаря звертають увагу й на згаданий указ, у якому серед організацій, які варто визнати борцями за незалежність України, перелічені Українська військова організація, Карпатська січ, Організація українських націоналістів, Українська повстанська армія й Українська головна визвольна рада.
Вони не пояснюють, як це пов’язане з їхніми твердженнями.
Натомість у коментарі висловлено подив, «що досі не видано указу на захист Івана Дем’янюка», який чекає в Німеччині на рішення суду за звинуваченням у знищенні євреїв у гітлерівських концтаборах.
При цьому МЗС Росії прямо називає Дем’янюка «воєнним злочинцем» попри те, що суду над ним іще не було.
Водночас російські дипломати твердять, що «про спільну боротьбу народів СРСР проти гітлеризму, про Українські фронти, які прокладали в складі Радянської Армії шлях до Перемоги, про партизанський рух на території, окупованій фашистами України (так у тексті! – РС), русофоби мають за краще не згадувати».
Воліючи не помічати численні заходи на вшанування радянських військових ветеранів в Україні, автори коментаря закінчують: «Це не просто «викидання» сьогоднішньої політики в історію – це образа пам’яті мільйонів загиблих та їхніх нащадків, у тому числі й громадян сьогоднішньої України».
