– Мене дуже тривожить, що ми – людство в цілому – дедалі більше перетворюємося на суспільство споживачів. Таке суспільство духовні речі та мораль не цікавлять. І як результат, Жаклін Рюс каже про духовний крах в Європі, а екологи кажуть про граничне руйнування природи. Без подолання цих явищ людство чекає катастрофа. Я не думаю, що Україна у цьому виняток. Ми хіба виняток у тому, що намагаємося відновити історичну правду. Ми намагаємося достукатися до людства, щоб нагадати про страхітливі злочини, які вчинила проти нас тоталітарна система, про Голодомор, який я вважаю «українським Апокаліпсисом». І важливо, що цю пам’ять будить Президент. Завдяки його ініціативі ми маємо стільки інформації, зібраної про Голодомор, ми маємо відбудову Батурина, ми маємо тепер вже Націоанальний меморіал пам’яті жертв репресій «Тюрма на Лонцького» у Львові і багато іншого.
– Пані Калинець, але Президенту часто закидають, що він надмірно зосередився на проблемі відновлення історичної пам’яті?
– Вас не дивує те, що ці намагання Президента чомусь викликають такий спротив і таку критику?! Справа ж не тільки у тому, щоб весь час говорити про ті страхітливі муки, які випали на долю України. Справа в тому, що без відновлення цієї пам’яті й належного пошанування жертв ¬в України не буде майбутнього. Ще Юрій Липа казав, що Україну піднімуть могили, Оксана Забужко казала, що не згадавши свої жертви Україна не зможе рухатися далі. То може саме тих, кому не подобається незалежність України, так дратує те, що робить у цій справі Президент України.
Саме Ющенко чи не єдиний працює над тим, щоб підняти «хахлів та малоросів» до рівня духовно свідомих українців. Саме такі українці кажуть, що вони в жодному разі не розчарувалися у Майдані, вони просто зрозуміли, що будувати нормальне життя в Україні треба самим, а не сподіватися на партійних лідерів, або витворених ідолів.
От у Дем’яновому Лазі Президент назвав усі міста України, де є місця захоронення невинно убієнних. А такі місця є у кожному містечку, у кожному селі.
Президент ще сказав про ідолів, які стоять досі скрізь по містах. А ідолопоклонство – це якраз те, за що за Біблією Бог карає. Біблія це матриця і багато народів вже потерпіли й ще терплять за поклоніння ідолам. Якщо комуністи хочуть зберегти свої пам’ятники, то нехай їх збирають десь у свій музей і там зберігають. Це цілком нормально. Як цілком нормально те, що у Києві пам’ятнику Леніна відбили носа. Це доведення зображення Леніна до стану реалізму. Історія має бути правдивою.
З іншого боку мене просто лякає той шквал піару, обіцянок та бруду, що зараз виливається на голови людей. Вражаюча безвідповідальність та аморальність
– Як ці процеси впливають на українську молодь?
– По всій Україні молодь радикалізується. І це цілком закономірно. Молодь мусить виховуватися у відпорності, якщо вона такою не буде, то вона буде ніякою. І вона мусить радикалізуватися, адже з іншого боку радикалізується вже свідомо підплачувана й спрямована когорта антиукраїнських сил і діячів типу Маркова. Ми не маємо права сьогодні віддати на поталу наше національне становлення, наше повернення до пам’яті, наш порятунок від марґінальності. Я дивлюся на нашу молодь – вона прекрасна! І маємо дати їм шанс знати своє минуле й поважати себе у теперішньому... Якщо ми цього не зробимо, якщо дамо можливість потолочити ці паростки, то завтра нас не буде! Адже еволюція здійснюється за принципом морального відбору. Прогрес можливий тільки тоді, коли розвиток іде разом із зміцненням моральних засад.
(Прага – Київ)
– Пані Калинець, але Президенту часто закидають, що він надмірно зосередився на проблемі відновлення історичної пам’яті?
– Вас не дивує те, що ці намагання Президента чомусь викликають такий спротив і таку критику?! Справа ж не тільки у тому, щоб весь час говорити про ті страхітливі муки, які випали на долю України. Справа в тому, що без відновлення цієї пам’яті й належного пошанування жертв ¬в України не буде майбутнього. Ще Юрій Липа казав, що Україну піднімуть могили, Оксана Забужко казала, що не згадавши свої жертви Україна не зможе рухатися далі. То може саме тих, кому не подобається незалежність України, так дратує те, що робить у цій справі Президент України.
Саме Ющенко чи не єдиний працює над тим, щоб підняти «хахлів та малоросів» до рівня духовно свідомих українців. Саме такі українці кажуть, що вони в жодному разі не розчарувалися у Майдані, вони просто зрозуміли, що будувати нормальне життя в Україні треба самим, а не сподіватися на партійних лідерів, або витворених ідолів.
От у Дем’яновому Лазі Президент назвав усі міста України, де є місця захоронення невинно убієнних. А такі місця є у кожному містечку, у кожному селі.
Президент ще сказав про ідолів, які стоять досі скрізь по містах. А ідолопоклонство – це якраз те, за що за Біблією Бог карає. Біблія це матриця і багато народів вже потерпіли й ще терплять за поклоніння ідолам. Якщо комуністи хочуть зберегти свої пам’ятники, то нехай їх збирають десь у свій музей і там зберігають. Це цілком нормально. Як цілком нормально те, що у Києві пам’ятнику Леніна відбили носа. Це доведення зображення Леніна до стану реалізму. Історія має бути правдивою.
З іншого боку мене просто лякає той шквал піару, обіцянок та бруду, що зараз виливається на голови людей. Вражаюча безвідповідальність та аморальність
– Як ці процеси впливають на українську молодь?
– По всій Україні молодь радикалізується. І це цілком закономірно. Молодь мусить виховуватися у відпорності, якщо вона такою не буде, то вона буде ніякою. І вона мусить радикалізуватися, адже з іншого боку радикалізується вже свідомо підплачувана й спрямована когорта антиукраїнських сил і діячів типу Маркова. Ми не маємо права сьогодні віддати на поталу наше національне становлення, наше повернення до пам’яті, наш порятунок від марґінальності. Я дивлюся на нашу молодь – вона прекрасна! І маємо дати їм шанс знати своє минуле й поважати себе у теперішньому... Якщо ми цього не зробимо, якщо дамо можливість потолочити ці паростки, то завтра нас не буде! Адже еволюція здійснюється за принципом морального відбору. Прогрес можливий тільки тоді, коли розвиток іде разом із зміцненням моральних засад.
(Прага – Київ)
