У період від початку 2010-го і до 2025 року у столиці мають набудувати 48 мільйонів метрів нових житлових площ. Це всього на 8 мільйонів менше за нині існуючий житловий простір Києва, який поставав на теренах «матері міст руських» впродовж останніх півтори тисячі років. Інакше кажучи, в наступні 16 років українська столиця має зрости майже удвічі. І хоче цього хтось чи ні, але буде саме так, бо означені масштаби вже записані в головному градобудівничому документі міста – Генеральному плані.
Остаточно він ще не затверджений, бо його розробники ніяк не можуть упоратися з воістину космічним завданням – як запакувати у древнє місто цю неосяжну кількість житла. Проте гарувати над вирішенням цього надзавдання їм дозволено лише до кінця поточного року, позаяк у грудні 2009-го на сесії Київради Генплан мають ухвалити.
Мабуть все так і буде, бо генеральним розробником головного містобудівного документу Києва призначили нещодавно створену комунальну організацію «Центр містобудування та архітектури». Природно, що підпорядковується вона Головному управлінню містобудування та архітектури – тобто мерії, а мер, як відомо, невтомно запевняє, що під його керівництвом «всьо у нас будєт харашо». Це буде шостий Генплан столиці.
П’ять попередніх розробляли фахівці АТ Київпроект, але зараз від їхніх послуг категорично відмовилися. Шостий Генплан стане, так би мовити, позаплановим. Оскільки нині діюча містобудівна конституція – п’ятий Генеральний план – Київрада ухвалила 2002 року і, власне кажучи, є чинною до 2020-го.
П’ятий генплан – кістка в горлі київській владі
Упродовж 5 років над цим документом працювали фахівці 22-х спеціалізованих наукових інститутів і 2004-го він був відзначений Державною премією в галузі архітектури. Чинним Генпланом передбачено стратегію розвитку столиці, згідно якої, зокрема, у Києві мали постати 30 розв’язок на автошляхах, 5 мостів, система паркінгів, близько 50 станцій метрополітену. Генплан 2002 року також чітко означає кількість зелених зон, недоторканість історико-архітектурної спадщини та обмеженість щодо висотності забудови в історичній зоні. І якби Київ розвивався у відповідності до цього документа, як стверджують в Національній спілці архітекторів України – місто вже сьогодні мало би пристойний європейський лик.
Але Генеральний план розвитку 2002-2020 міській владі від початку став кісткою в горлі. Адже в ньому було чітко прописано, де має бути рекреаційна зона, де – розв’язка, де – будівництво житла, а де – офісний центр. Власне, ця однозначна чіткість і почала одразу створювати проблеми.
От як бути, коли до Київради приходить грошовитий інвестор і заявляє про бажання збудувати хмарочос у місці, де згідно чинного Генплану має бути парк? За законом йому мали б сказати: «Зась»! Але в Київраді з грошовитими інвесторами різкість не практикують. І тому в обхід законодавства, задля порозуміння з інвесторами, депутати Київради ухвалили зміни, якими дозволили собі продавати все і скрізь.
Першими від цього постраждали зелені зони столиці. Під вирубку пішли сотні гектарів гаїв і парків у центрі міста. А на їхньому місці постали багатоповерхівки так званого елітного житла. Саме у такий спосіб у Києві було знищено парк «Юність», Протасів Яр, Пейзажну алею і сотні маленьких скверів.
За цим пішла лавина хаотичної забудови міста і найбільше – в історичному центрі. Про будівництво передбачених Генпланом розв’язок, паркінгів і тим паче мостів міська влада вже і не згадувала. Адже торгівля ділянками під забудову давала мільйонні прибутки. І тому під ніж пустили все, включно з охоронними землями найбільшої української святині – Софії Київської. Київрада дозволила щільно забудувати висотками всю територію навколо древнього монастиря. За короткий час це спричинило підвищення рівня підземних вод на півтора метри, що створило сьогодні небезпеку руйнування святині.
Житлові комплекси та торговельні центри з’їдають історичний Київ
Але якщо у Київраді проігнорували святу Софію, то про збереження інших місць історичної частини столиці депутати навіть не задумувалися – дружним голосуванням віддали на поталу територію Княжого міста, Поділ і Печерськ. Ці найбільш мальовничі райони Києва тотально понівечені сьогодні засиллям 60-80 метрових торговельно-офісних центрів і житлових комплексів. Хоча згідно чинного Генплану максимальна висотність в історичній частині міста не повинна перевищувати 27 метрів. Від такої безпардонної забудови столиця втрачає не лише в красі – старовинні будови, біля яких постають висотні монстри, починають просідати, тріщати і просто завалюватися. Проте на це ніхто особливої уваги не звертає – за принципом «ліс рубають – тріски летять». Ба більше – навіть коли намурували торговельно-офісні центри на місці будинків, пов’язаних з життям Казимира Малевича, Олександра Архипенка, Павла Скоропадського, Сержа Лифаря – громадськість сприйняла це з розумінням. Бо депутати Київради переконливо доводили, що від збереження історичної пам’яті та національної гордості міська скарбниця отримує суцільні збитки. Прибутки – лише від нових житлових площ. І тому все підпорядкувалось гаслу міської влади – «Хай живе будівництво скрізь, де його тільки можна втулити»!
Впродовж останніх шести років найбільше втулити нового житла вдалося в районі Лівого берега столиці. Власне, чинним Генеральним планом це було передбачено. Але ЛИШЕ (!) за умови завершення будівництва мостів через Дніпро. І позаяк з п’яти запланованих мостів у Києві з горем пополам дотепер мурують лише один, то сполучення між лівою і правою частинами міста стало приреченим на безпросвітні транспортні проблеми.
Захопившись примноженням житлових площ, міська влада зігнорувала нормою чинного Генплану щодо необхідності будівництва шкіл і дитсадків – адже які з цього прибутки? В результаті 1 вересня цього року конкурс до більшості столичних шкіл становив 8-10 учнів на одне місце. Ситуацію у дитсадках називають гіршою вдвічі.
Проте всьому настає кінець. І у травні минулого року міському голові Черновецькому урвався терпець керувати містом, безперервно порушуючи чинний Генеральний план. І тому він виступив з ініціативою розробки нового Генплану, який, по-перше, узаконить всі здійснені беззаконня, а, по-друге, розв’яже руки на подальші дії Київради (як стверджують у тій же Київраді) «по наближенню Києва до стандартів європейських столиць». І тому розробку нового документа доручили новоствореній організації «Центр містобудування та архітектури», яка ніколи подібним не займалася. У цій організації обіцяють, що новий документ буде готовий у суперрекордний термін – 2 роки (над попереднім працювали 5). І тому, шановні кияни і гості міста, поспішайте оглянути столицю і зафіксувати на фото рештки її унікальних історичних місць. Поки розробники нового Генплану ще не змикитили, як забарикадувати одне з найдревніших міст світу 48-ма мільйонами метрів нових житлових площ.
(Київ – Прага)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Остаточно він ще не затверджений, бо його розробники ніяк не можуть упоратися з воістину космічним завданням – як запакувати у древнє місто цю неосяжну кількість житла. Проте гарувати над вирішенням цього надзавдання їм дозволено лише до кінця поточного року, позаяк у грудні 2009-го на сесії Київради Генплан мають ухвалити.
Мабуть все так і буде, бо генеральним розробником головного містобудівного документу Києва призначили нещодавно створену комунальну організацію «Центр містобудування та архітектури». Природно, що підпорядковується вона Головному управлінню містобудування та архітектури – тобто мерії, а мер, як відомо, невтомно запевняє, що під його керівництвом «всьо у нас будєт харашо». Це буде шостий Генплан столиці.
П’ять попередніх розробляли фахівці АТ Київпроект, але зараз від їхніх послуг категорично відмовилися. Шостий Генплан стане, так би мовити, позаплановим. Оскільки нині діюча містобудівна конституція – п’ятий Генеральний план – Київрада ухвалила 2002 року і, власне кажучи, є чинною до 2020-го.
П’ятий генплан – кістка в горлі київській владі
Упродовж 5 років над цим документом працювали фахівці 22-х спеціалізованих наукових інститутів і 2004-го він був відзначений Державною премією в галузі архітектури. Чинним Генпланом передбачено стратегію розвитку столиці, згідно якої, зокрема, у Києві мали постати 30 розв’язок на автошляхах, 5 мостів, система паркінгів, близько 50 станцій метрополітену. Генплан 2002 року також чітко означає кількість зелених зон, недоторканість історико-архітектурної спадщини та обмеженість щодо висотності забудови в історичній зоні. І якби Київ розвивався у відповідності до цього документа, як стверджують в Національній спілці архітекторів України – місто вже сьогодні мало би пристойний європейський лик.
Але Генеральний план розвитку 2002-2020 міській владі від початку став кісткою в горлі. Адже в ньому було чітко прописано, де має бути рекреаційна зона, де – розв’язка, де – будівництво житла, а де – офісний центр. Власне, ця однозначна чіткість і почала одразу створювати проблеми.
От як бути, коли до Київради приходить грошовитий інвестор і заявляє про бажання збудувати хмарочос у місці, де згідно чинного Генплану має бути парк? За законом йому мали б сказати: «Зась»! Але в Київраді з грошовитими інвесторами різкість не практикують. І тому в обхід законодавства, задля порозуміння з інвесторами, депутати Київради ухвалили зміни, якими дозволили собі продавати все і скрізь.
Першими від цього постраждали зелені зони столиці. Під вирубку пішли сотні гектарів гаїв і парків у центрі міста. А на їхньому місці постали багатоповерхівки так званого елітного житла. Саме у такий спосіб у Києві було знищено парк «Юність», Протасів Яр, Пейзажну алею і сотні маленьких скверів.
За цим пішла лавина хаотичної забудови міста і найбільше – в історичному центрі. Про будівництво передбачених Генпланом розв’язок, паркінгів і тим паче мостів міська влада вже і не згадувала. Адже торгівля ділянками під забудову давала мільйонні прибутки. І тому під ніж пустили все, включно з охоронними землями найбільшої української святині – Софії Київської. Київрада дозволила щільно забудувати висотками всю територію навколо древнього монастиря. За короткий час це спричинило підвищення рівня підземних вод на півтора метри, що створило сьогодні небезпеку руйнування святині.
Житлові комплекси та торговельні центри з’їдають історичний Київ
Але якщо у Київраді проігнорували святу Софію, то про збереження інших місць історичної частини столиці депутати навіть не задумувалися – дружним голосуванням віддали на поталу територію Княжого міста, Поділ і Печерськ. Ці найбільш мальовничі райони Києва тотально понівечені сьогодні засиллям 60-80 метрових торговельно-офісних центрів і житлових комплексів. Хоча згідно чинного Генплану максимальна висотність в історичній частині міста не повинна перевищувати 27 метрів. Від такої безпардонної забудови столиця втрачає не лише в красі – старовинні будови, біля яких постають висотні монстри, починають просідати, тріщати і просто завалюватися. Проте на це ніхто особливої уваги не звертає – за принципом «ліс рубають – тріски летять». Ба більше – навіть коли намурували торговельно-офісні центри на місці будинків, пов’язаних з життям Казимира Малевича, Олександра Архипенка, Павла Скоропадського, Сержа Лифаря – громадськість сприйняла це з розумінням. Бо депутати Київради переконливо доводили, що від збереження історичної пам’яті та національної гордості міська скарбниця отримує суцільні збитки. Прибутки – лише від нових житлових площ. І тому все підпорядкувалось гаслу міської влади – «Хай живе будівництво скрізь, де його тільки можна втулити»!
Впродовж останніх шести років найбільше втулити нового житла вдалося в районі Лівого берега столиці. Власне, чинним Генеральним планом це було передбачено. Але ЛИШЕ (!) за умови завершення будівництва мостів через Дніпро. І позаяк з п’яти запланованих мостів у Києві з горем пополам дотепер мурують лише один, то сполучення між лівою і правою частинами міста стало приреченим на безпросвітні транспортні проблеми.
Захопившись примноженням житлових площ, міська влада зігнорувала нормою чинного Генплану щодо необхідності будівництва шкіл і дитсадків – адже які з цього прибутки? В результаті 1 вересня цього року конкурс до більшості столичних шкіл становив 8-10 учнів на одне місце. Ситуацію у дитсадках називають гіршою вдвічі.
Проте всьому настає кінець. І у травні минулого року міському голові Черновецькому урвався терпець керувати містом, безперервно порушуючи чинний Генеральний план. І тому він виступив з ініціативою розробки нового Генплану, який, по-перше, узаконить всі здійснені беззаконня, а, по-друге, розв’яже руки на подальші дії Київради (як стверджують у тій же Київраді) «по наближенню Києва до стандартів європейських столиць». І тому розробку нового документа доручили новоствореній організації «Центр містобудування та архітектури», яка ніколи подібним не займалася. У цій організації обіцяють, що новий документ буде готовий у суперрекордний термін – 2 роки (над попереднім працювали 5). І тому, шановні кияни і гості міста, поспішайте оглянути столицю і зафіксувати на фото рештки її унікальних історичних місць. Поки розробники нового Генплану ще не змикитили, як забарикадувати одне з найдревніших міст світу 48-ма мільйонами метрів нових житлових площ.
(Київ – Прага)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
