Цього дня працівники банку Lehman Brothers мали звільнити свої робочі місця. Люди з відчаєм пакували особисті речі. «Це трагедія. Я працював тут 23 роки. Я не знаю, чим займатимуся далі. Я просто шокований. Ніколи не думав, що до цього дійде», – такою була перша реакція одного з банкірів.
Перед тим цілі вихідні представники міністерства фінансів, Федерального резерву США і деякі чільні банкіри з Волл-стріт проводили напружені переговори. Але держава вирішила не втручатися. Вранці, у понеділок, 15 вересня 2008, банк Lehman Brothers оголосив про банкрутство – найбільше в американській історії. Крах потужної банківської установи, історія якої сягає понад півтора століття, сколихнув фінансовий світ. Індекс ділової активності – Доу Джонс – обвалився.
Інші американські банки і до того, і після отримувала державну підтримку у тій чи іншій формі. Але не цього разу. Тім Ґайтнер, тодішній керівник нью-йоркського відділення Центробанку США, який став міністром фінансів, пояснює, що на той час в американського уряду не було належних правових інструментів, щоб врятувати Lehman Brothers. Інші вважають, що таку можливість треба було знайти.
Від гасіння фінансових пожеж до пошуку тривалого оздоровлення
Як би там не було, після банкрутства банку й без того погане становище на ринках стало ще гіршим. «Не було оголошення, не було попередження. Раптом ми змінили політику. Потім ми знову її змінили через лихо, яке спричинив крах Lehman Brothers. Дійшло до того, що вся світова економіка зупинилася на два чи три місці. Це була помилка», – зазначає американський економіст Еллен Мелтцер.
Так само, як і інші фінансові установи, Lehman Brothers потерпів від величезних втрат на іпотечному ринку. Банки дедалі менше бажали позичати гроші підприємцям та одні одним, адже боялися, що кредити не повернуть. Споживачі затягнули паски, зросла армія безробітних.
За цих обставин держава пішли на безпрецедентні заходи: оголосили про мільярдну допомогу банкам, зменшили відсоткові ставки до історичного мінімуму і почали друкувати банкноти.
Рік по тому деякі економісти бачать попередні ознаки одужання світового господарства, а урядовці замість того, щоб гасити фінансову пожежу, обмірковують, як далі обходитися без потужних грошових вливань в економіку.
Підстави переосмислювати подію ретельніше, ніж інші, має Річард Фалд, останній керівник цього банку. У жовтні минулого року, під час слухань у Конгресі США, один із політиків назвав його найбільшим «негідником» сьогодення.
«Я прокидаюся кожної ночі і думаю, а що можна було зробити інакше?», – зізнається Річард Фалд. Він каже, що крах банку Lehman Brothers – це біль, який він пронесе через усе своє життя.
(Прага – Київ)
Перед тим цілі вихідні представники міністерства фінансів, Федерального резерву США і деякі чільні банкіри з Волл-стріт проводили напружені переговори. Але держава вирішила не втручатися. Вранці, у понеділок, 15 вересня 2008, банк Lehman Brothers оголосив про банкрутство – найбільше в американській історії. Крах потужної банківської установи, історія якої сягає понад півтора століття, сколихнув фінансовий світ. Індекс ділової активності – Доу Джонс – обвалився.
Інші американські банки і до того, і після отримувала державну підтримку у тій чи іншій формі. Але не цього разу. Тім Ґайтнер, тодішній керівник нью-йоркського відділення Центробанку США, який став міністром фінансів, пояснює, що на той час в американського уряду не було належних правових інструментів, щоб врятувати Lehman Brothers. Інші вважають, що таку можливість треба було знайти.
Від гасіння фінансових пожеж до пошуку тривалого оздоровлення
Як би там не було, після банкрутства банку й без того погане становище на ринках стало ще гіршим. «Не було оголошення, не було попередження. Раптом ми змінили політику. Потім ми знову її змінили через лихо, яке спричинив крах Lehman Brothers. Дійшло до того, що вся світова економіка зупинилася на два чи три місці. Це була помилка», – зазначає американський економіст Еллен Мелтцер.
Так само, як і інші фінансові установи, Lehman Brothers потерпів від величезних втрат на іпотечному ринку. Банки дедалі менше бажали позичати гроші підприємцям та одні одним, адже боялися, що кредити не повернуть. Споживачі затягнули паски, зросла армія безробітних.
За цих обставин держава пішли на безпрецедентні заходи: оголосили про мільярдну допомогу банкам, зменшили відсоткові ставки до історичного мінімуму і почали друкувати банкноти.
Рік по тому деякі економісти бачать попередні ознаки одужання світового господарства, а урядовці замість того, щоб гасити фінансову пожежу, обмірковують, як далі обходитися без потужних грошових вливань в економіку.
Підстави переосмислювати подію ретельніше, ніж інші, має Річард Фалд, останній керівник цього банку. У жовтні минулого року, під час слухань у Конгресі США, один із політиків назвав його найбільшим «негідником» сьогодення.
«Я прокидаюся кожної ночі і думаю, а що можна було зробити інакше?», – зізнається Річард Фалд. Він каже, що крах банку Lehman Brothers – це біль, який він пронесе через усе своє життя.
(Прага – Київ)
