Криза негативно вплинула на меню українців: вони стали їсти менше риби. На одну людину тепер припадає до 15 кілограмів риби на рік, а це в півтора рази менше, аніж у Західній Європі. Причина – банальна: дві третини морепродуктів Україна отримує з-за кордону, а отже, вони дорожчають відповідно до здешевлення гривні. За останні 8 місяців імпорт риби до країни впав на чверть, і склав 187 тисяч тонн, повідомляють у Державній митній службі. Проте лідери рибного ринку України, норвезькі компанії, змогли втримати свої позиції, такими є результати моніторингу агенції «Держзовнішінформ».
На думку керівників найбільших компаній-імпортерів риби, Норвегія зберігає свої позиції на українському ринку, оскільки пропонує більше дешевих морепродуктів, зокрема оселедець, мойву, вомер та різноманітні консерви. Обсяги продажу цих груп товарів зростають, незважаючи на кризу, відзначають фахівці компанії-імпортера «Скандинавія». А головне – норвезькі виробники морепродуктів та урядовці ефективно лобіюють свої інтереси в Україні. Як саме – пояснив маркетинговий директор компанії «Норвей Пеладжік» Отто Ходдевік.
«Ми готові утримувати низькі ціни і великі обсяги продажу риби. І ми вітаємо ветеринарні перевірки українських та норвезьких інспекторів. Проте сподіваємося, що вони будуть справедливими, і дадуть нам змогу не запроваджувати окремого маркування продукції для України. Бо все це витрати, які впливають на ціну», – каже представник норвезького бізнесу.
Українці не вміють заробляти на власному ринку рибопродуктів
Представники Норвегії вважають український ринок одним з базових для збуту своїх морепродуктів. З цим погоджується і заступник голови Української спілки промисловців та підприємців Сергій Прохоров. Але додає, що Україна має лобіювати на цьому ринку свої інтереси не менш послідовно, аніж це робить Норвегія.
«Україна – велика держава, і може споживати не 500 тисяч тонн морепродуктів на рік, як сьогодні, а понад два мільйони тонн! Поруч з імпортом, який теж потрібен, ми мали б думати і про виробництво тих видів риби, щодо яких Україна має потенціал. В умовах кризи варто розпочати програму заміни імпорту, і ми готові надати їй організаційну та лобістську підтримку», – зазначив заступник голови Української спілки промисловців та підприємців.
Проте за словами Сергія Прохорова, за останні два десятиріччя кількість рибальських кораблів України, які ведуть промисел в океанах, скоротилася у 16 разів. Тим часом внутрішні водойми України дають лише 50 тисяч тонн риби на рік, і за даними Державної ветеринарної служби, українська риба має близько 70 захворювань, а отже, є неякісною.
Аквакультура: риба і робочі місця
Вихід – Україна має розвивати аквакультуру, тобто штучне розведення морепродуктів, використовуючи при цьому досвід інших європейських держав. З такою пропозицією виступив перед українськими урядовцями Посол Королівства Норвегія в Україні Олав Берстад.
«Україна може розвивати аквакультуру, так як це робить Норвегія. У нас вирощування морепродуктів належить до базових галузей економіки. Рибна галузь має бути одним із основних напрямків співпраці наших держав», – зазначає посол Олав Берстад.
Україна має великий потенціал для розвитку власної рибної галузі, і за оцінками експертів, може забезпечити рибою власного виробництва понад половину своїх потреб. Але для цього є суттєві перешкоди, говорить заступник міністра аграрної політики Анатолій Мірошников.
«Криза не викликала перенесення рибного виробництва з розвинених держав до України. Дунай, Дніпро, Дністер та інші водойми є цікавими для риборозведення, і ми хотіли б бачити тут більше інвесторів. Окрім того, Україна не має державної стратегії аквакультури. Проте є бажання її створити», – каже заступник міністра аграрної політики Анатолій Мірошников.
Українська рибка може стати золотою. Хоча б тому, що одне робоче місце у рибовидобувній галузі тягне створення ще 14 у суміжних, зазначають аналітики Української спілки промисловців та підприємців. Але одного бажання для цього буде мало.
(Київ – Прага)
На думку керівників найбільших компаній-імпортерів риби, Норвегія зберігає свої позиції на українському ринку, оскільки пропонує більше дешевих морепродуктів, зокрема оселедець, мойву, вомер та різноманітні консерви. Обсяги продажу цих груп товарів зростають, незважаючи на кризу, відзначають фахівці компанії-імпортера «Скандинавія». А головне – норвезькі виробники морепродуктів та урядовці ефективно лобіюють свої інтереси в Україні. Як саме – пояснив маркетинговий директор компанії «Норвей Пеладжік» Отто Ходдевік.
«Ми готові утримувати низькі ціни і великі обсяги продажу риби. І ми вітаємо ветеринарні перевірки українських та норвезьких інспекторів. Проте сподіваємося, що вони будуть справедливими, і дадуть нам змогу не запроваджувати окремого маркування продукції для України. Бо все це витрати, які впливають на ціну», – каже представник норвезького бізнесу.
Українці не вміють заробляти на власному ринку рибопродуктів
Представники Норвегії вважають український ринок одним з базових для збуту своїх морепродуктів. З цим погоджується і заступник голови Української спілки промисловців та підприємців Сергій Прохоров. Але додає, що Україна має лобіювати на цьому ринку свої інтереси не менш послідовно, аніж це робить Норвегія.
«Україна – велика держава, і може споживати не 500 тисяч тонн морепродуктів на рік, як сьогодні, а понад два мільйони тонн! Поруч з імпортом, який теж потрібен, ми мали б думати і про виробництво тих видів риби, щодо яких Україна має потенціал. В умовах кризи варто розпочати програму заміни імпорту, і ми готові надати їй організаційну та лобістську підтримку», – зазначив заступник голови Української спілки промисловців та підприємців.
Проте за словами Сергія Прохорова, за останні два десятиріччя кількість рибальських кораблів України, які ведуть промисел в океанах, скоротилася у 16 разів. Тим часом внутрішні водойми України дають лише 50 тисяч тонн риби на рік, і за даними Державної ветеринарної служби, українська риба має близько 70 захворювань, а отже, є неякісною.
Аквакультура: риба і робочі місця
Вихід – Україна має розвивати аквакультуру, тобто штучне розведення морепродуктів, використовуючи при цьому досвід інших європейських держав. З такою пропозицією виступив перед українськими урядовцями Посол Королівства Норвегія в Україні Олав Берстад.
«Україна може розвивати аквакультуру, так як це робить Норвегія. У нас вирощування морепродуктів належить до базових галузей економіки. Рибна галузь має бути одним із основних напрямків співпраці наших держав», – зазначає посол Олав Берстад.
Україна має великий потенціал для розвитку власної рибної галузі, і за оцінками експертів, може забезпечити рибою власного виробництва понад половину своїх потреб. Але для цього є суттєві перешкоди, говорить заступник міністра аграрної політики Анатолій Мірошников.
«Криза не викликала перенесення рибного виробництва з розвинених держав до України. Дунай, Дніпро, Дністер та інші водойми є цікавими для риборозведення, і ми хотіли б бачити тут більше інвесторів. Окрім того, Україна не має державної стратегії аквакультури. Проте є бажання її створити», – каже заступник міністра аграрної політики Анатолій Мірошников.
Українська рибка може стати золотою. Хоча б тому, що одне робоче місце у рибовидобувній галузі тягне створення ще 14 у суміжних, зазначають аналітики Української спілки промисловців та підприємців. Але одного бажання для цього буде мало.
(Київ – Прага)
