Ірина Штогрін: Протягом тижня йшли останні інтенсивні приготування до параду. Вояки проходили вишкіл на вміння справляти ефект, чітким синхронним кроком йти, чіткими лавами, гордою поставою, техніка полірувалася до блиску, літаки літали на околицях столиці, а ввечері на Хрещатику елітні підрозділи відпрацьовували все вже на місці.
І от що впало в око. Як на мене, чіткий образ проблеми, яку ми сьогодні будемо обговорювати. Молоді, стрункі, вишколені вояки на проїжджій частині Хрещатика як символ порядку, а поруч – пляшки з-під пива і недопалки, що кидали прямо під ноги на тротуарі головної вулиці столиці тими, хто споглядав за підготовкою та самим парадом вже з тротуару. Це як символ безладу.
Чи справді потрібен парад країні, яка все ще лише намагається налагодити цивілізоване життя?
Сергій Згурець.Сергій Згурець: Думаю, що потрібен.
Насправді я перед парадом декілька годин провів у спілкуванні з людьми, які брали участь у параді, а зараз буквально ще три години безпосередньо на Хрещатику, де стоїть військова техніка, де ті люди, які брали участь у параді, зараз спілкуються з киянами.
І оцей контакт простих киян, які просто обліпили військову техніку і дізнаються про абсолютно нові речі для себе, яких раніше вони не знали, і яскраві очі офіцерів, які спілкуються з тими, кого вони захищають, то це той найкращий елемент єднання, який не забезпечить нам ні обіцянки влади, ні будь-які слова, які просто є пустими, коли немає довіри влади до народу.
– Пане Мельник, чи поділяєте Ви цю думку?
Олексій Мельник: Я поділяю, мабуть, наполовину оптимізм Сергія.
– Ви не були з нами на параді, мабуть.
Олексій Мельник: Ні, я не був з вами на параді, але я свого часу, коли ще служив у Військово-повітряних силах, брав участь у підготовці до параду. І я це пройшов на своїй шкурі, можна сказати.
Але чого я не поділяю повністю, то це дуже важливо, коли є можливість такого живого спілкування, коли є можливість людям своїми руками торкнутися до цих танків чи поспілкуватися з тими самими ж офіцерами, чого немає у повсякденному житті.
Але з іншої сторони, як на сьогоднішній день, ця сума 70 мільйонів, яка була витрачена на парад, вона якось мені особисто заважає від душі радіти цьому видовищу.
– Про суму це треба, мабуть, детальніше поговорити. Але це треба людей, які чітко знають, на що були витрачені гроші.
Але ми маємо лише офіційну заяву про те, що підготовка до параду проходила у рамках загальновійськової підготовки і, мовляв, на це якісь окремі кошти з резервних фондів і так далі не виділялися.
Але ми знаємо, що в армії давним-давно проблеми з фінансуванням. Про це говорять, ще починаючи з кінця минулого року інтенсивно, а взагалі весь час.
Наскільки ця фінансова проблема, на Вашу думку, є справжнім чи, можливо, головним мечем, який заважає нашим ЗСУ інтенсивно реформуватися?
Сергій Згурець: Коли ми говоримо про вартість параду, я думаю, що до цієї теми ми повернемося пізніше.
Але я думаю, що 70 мільйонів були виділено і минулого року, і цього року теж саме – 70 мільйонів. І минулого року, і цього року ці гроші виділялися в хаотичному, незрозумілому ритмі. І тому я не певен, що цифра 70 є реально використаними коштами.
Те, що гроші могли надходити з Резервного фонду, то це неприємно, тому що в такому разі означає, що немає планової підготовки, і всі паради нагадують певним чином стихійне лихо, коли треба терміново шукати для цього гроші, що є не нормальним.
Але коли ми говоримо загалом про фінансування війська, то я думаю, що цей рік є найкритичнішим для української армії, тому що це найменший бюджет, який отримала армія нині, абсолютно є недостатнім для вирішення питань ВО підготовки, для переоснащення війська і так далі.
– Але я з цієї точки розмови повернуся назад до цього психологічного чинника параду.
От люди, які стояли на Майдані, і попри те, що вони порушували громадський порядок, за яким у нас там ніхто не дивиться. Я маю на увазі те, що кидали сміття під ноги, вели себе, як завжди люди зараз у нас поводяться на вулицях і на дорогах, скрізь.
Але вони дивилися на тих, хто йде чіткими лавами, чітким строєм по центральній вулиці столиці. Вони дивилися на літаки, які пролетіли над Майданом, пролетіли над Хрещатиком, і в цих обличчях, піднятих вгору, було натхнення, було якесь світло, було відчуття того, що, можливо, люди подумали, що у нас не все так погано.
Це я собі зараз придумую, це ідеалізм? Пане Мельник, як Ви вважаєте?
Олексій Мельник: Я абсолютно з Вами згоден, що тут є й позитивний момент, а є й деякі негативні моменти.
Я думаю, що Сергій абсолютно погодиться, а також радіослухачі, які знають про проблеми армії не тільки з газет, те, що дійсно тут є конфлікт певний в тому, що, з одного боку, ми бачимо скрізь офіцерів, курсантів, солдатів, які марширують по Хрещатику, ми бачимо літаки, які пролітають над головою, і може створитися ілюзія того, що це дійсно армія – це порядок, це боєготовність.
Але мені особисто від душі заважає радіти цьому видовищу та обставина, що я знаю, що це майже всі літаки у стані боєготовності, які є в українських Збройних силах. І це, власне, не є показником боєготовності.
Повертаючись до того, що я казав на самому початку, що ці 70 мільйонів витрачені на парад, їх можна все-таки було б ефективніше, скажімо так, використати для тієї ж бойової підготовки, а не просто те, що називається «показуха».
– Про авіацію. Дуже просила б вас поговорити конкретно.
Ще 20 числа у ввечері не вирішили до кінця, чи справді буде цей демонстраційний проліт над Хрещатиком. Хоча вже всі зібралися під Києвом і навіть пройшли тренування. Але ці вагання…
Скнилів у нас є в нашій історії. У нас є політичні проблеми, які на це все накладаються. Це питання гостро дискутувалося.
Скажіть, будь ласка, чи справді військова авіація потрібна незалежній Україні?
Сергій Згурець: Насамперед скажу такі речі. У нас немає проблем з армією, в нас є проблеми зі владою і зі ставленням влади до армії.
Якщо б усі питання, які є надзвичайно актуальними і болючими для армії, реально були почуті нагорі і реально вирішувалися, тоді б ми не говорили про те, який стан в армії, у протиповітряних силах чи в інших військових частинах.
Тобто, повторюю ще раз, у нас немає проблем з військом, у нас є проблеми зі ставленням і сприйняттям війська, як елементу, який створює безпеку для країни.
Якщо ми цього року маємо бюджет більший для міліції, ніж для армії (вперше в історії), то це говорить про те, що міліція потрібна в системі стримувань і противаг, а армія в системі стримувань і противаг всередині країни нашим політикам не потрібна.
Тепер що стосується авіації. Я думаю, що авіація є дійсно ахіллесовою п’ятою в українській армії. Але стан авіації і протиповітряної оборони є вкрай необхідним елементом із усіх видів ЗСУ, тому що всі війни починалися з повітря і сучасні країни лише цю тенденцію підтримують. Це означає: щоб зміцнювати армію, треба починати саме з авіації і з протиповітряної оборони.
– У нас є пілоти, у нас є аси, які вміють, можуть так пілотувати літаками, щоб це викликало захоплення і щоб це становило фактор безпеки країни. Але чи вони літають?
Олексій Мельник: Напередодні нашої передачі я зателефонував кільком своїм колегам, які ще досі літають і служать. І один із них мені сказав, що от ми витратили все паливо до підготовки до параду і зараз будемо сидіти.
Бойовий льотчик, як Ви сказали, ас, то в нього на сьогоднішній день на серпень 10 годин нальоту. Для тих, хто розуміється на нормах нальоту, це нічого зовсім, тому що за НАТОвськими стандартами льотчик-винищувач має літати десь 150-180 годин на рік. Норми, які були при СРСР, це було 60 годин…
І от що впало в око. Як на мене, чіткий образ проблеми, яку ми сьогодні будемо обговорювати. Молоді, стрункі, вишколені вояки на проїжджій частині Хрещатика як символ порядку, а поруч – пляшки з-під пива і недопалки, що кидали прямо під ноги на тротуарі головної вулиці столиці тими, хто споглядав за підготовкою та самим парадом вже з тротуару. Це як символ безладу.
Чи справді потрібен парад країні, яка все ще лише намагається налагодити цивілізоване життя?
Насправді я перед парадом декілька годин провів у спілкуванні з людьми, які брали участь у параді, а зараз буквально ще три години безпосередньо на Хрещатику, де стоїть військова техніка, де ті люди, які брали участь у параді, зараз спілкуються з киянами.
І оцей контакт простих киян, які просто обліпили військову техніку і дізнаються про абсолютно нові речі для себе, яких раніше вони не знали, і яскраві очі офіцерів, які спілкуються з тими, кого вони захищають, то це той найкращий елемент єднання, який не забезпечить нам ні обіцянки влади, ні будь-які слова, які просто є пустими, коли немає довіри влади до народу.
– Пане Мельник, чи поділяєте Ви цю думку?
Олексій Мельник: Я поділяю, мабуть, наполовину оптимізм Сергія.
– Ви не були з нами на параді, мабуть.
Олексій Мельник: Ні, я не був з вами на параді, але я свого часу, коли ще служив у Військово-повітряних силах, брав участь у підготовці до параду. І я це пройшов на своїй шкурі, можна сказати.
Олексій Мельник: Як на сьогоднішній день, ця сума 70 мільйонів, яка була витрачена на парад, вона якось мені особисто заважає від душі радіти цьому видовищу ...
Але з іншої сторони, як на сьогоднішній день, ця сума 70 мільйонів, яка була витрачена на парад, вона якось мені особисто заважає від душі радіти цьому видовищу.
– Про суму це треба, мабуть, детальніше поговорити. Але це треба людей, які чітко знають, на що були витрачені гроші.
Але ми маємо лише офіційну заяву про те, що підготовка до параду проходила у рамках загальновійськової підготовки і, мовляв, на це якісь окремі кошти з резервних фондів і так далі не виділялися.
Але ми знаємо, що в армії давним-давно проблеми з фінансуванням. Про це говорять, ще починаючи з кінця минулого року інтенсивно, а взагалі весь час.
Наскільки ця фінансова проблема, на Вашу думку, є справжнім чи, можливо, головним мечем, який заважає нашим ЗСУ інтенсивно реформуватися?
Сергій Згурець: Коли ми говоримо про вартість параду, я думаю, що до цієї теми ми повернемося пізніше.
Але я думаю, що 70 мільйонів були виділено і минулого року, і цього року теж саме – 70 мільйонів. І минулого року, і цього року ці гроші виділялися в хаотичному, незрозумілому ритмі. І тому я не певен, що цифра 70 є реально використаними коштами.
Але коли ми говоримо загалом про фінансування війська, то я думаю, що цей рік є найкритичнішим для української армії, тому що це найменший бюджет, який отримала армія нині, абсолютно є недостатнім для вирішення питань ВО підготовки, для переоснащення війська і так далі.
– Але я з цієї точки розмови повернуся назад до цього психологічного чинника параду.
От люди, які стояли на Майдані, і попри те, що вони порушували громадський порядок, за яким у нас там ніхто не дивиться. Я маю на увазі те, що кидали сміття під ноги, вели себе, як завжди люди зараз у нас поводяться на вулицях і на дорогах, скрізь.
Але вони дивилися на тих, хто йде чіткими лавами, чітким строєм по центральній вулиці столиці. Вони дивилися на літаки, які пролетіли над Майданом, пролетіли над Хрещатиком, і в цих обличчях, піднятих вгору, було натхнення, було якесь світло, було відчуття того, що, можливо, люди подумали, що у нас не все так погано.
Це я собі зараз придумую, це ідеалізм? Пане Мельник, як Ви вважаєте?
Олексій Мельник: Я абсолютно з Вами згоден, що тут є й позитивний момент, а є й деякі негативні моменти.
Я думаю, що Сергій абсолютно погодиться, а також радіослухачі, які знають про проблеми армії не тільки з газет, те, що дійсно тут є конфлікт певний в тому, що, з одного боку, ми бачимо скрізь офіцерів, курсантів, солдатів, які марширують по Хрещатику, ми бачимо літаки, які пролітають над головою, і може створитися ілюзія того, що це дійсно армія – це порядок, це боєготовність.
Повертаючись до того, що я казав на самому початку, що ці 70 мільйонів витрачені на парад, їх можна все-таки було б ефективніше, скажімо так, використати для тієї ж бойової підготовки, а не просто те, що називається «показуха».
– Про авіацію. Дуже просила б вас поговорити конкретно.
Ще 20 числа у ввечері не вирішили до кінця, чи справді буде цей демонстраційний проліт над Хрещатиком. Хоча вже всі зібралися під Києвом і навіть пройшли тренування. Але ці вагання…
Скнилів у нас є в нашій історії. У нас є політичні проблеми, які на це все накладаються. Це питання гостро дискутувалося.
Скажіть, будь ласка, чи справді військова авіація потрібна незалежній Україні?
Якщо б усі питання, які є надзвичайно актуальними і болючими для армії, реально були почуті нагорі і реально вирішувалися, тоді б ми не говорили про те, який стан в армії, у протиповітряних силах чи в інших військових частинах.
Тобто, повторюю ще раз, у нас немає проблем з військом, у нас є проблеми зі ставленням і сприйняттям війська, як елементу, який створює безпеку для країни.
Якщо ми цього року маємо бюджет більший для міліції, ніж для армії (вперше в історії), то це говорить про те, що міліція потрібна в системі стримувань і противаг, а армія в системі стримувань і противаг всередині країни нашим політикам не потрібна.
Тепер що стосується авіації. Я думаю, що авіація є дійсно ахіллесовою п’ятою в українській армії. Але стан авіації і протиповітряної оборони є вкрай необхідним елементом із усіх видів ЗСУ, тому що всі війни починалися з повітря і сучасні країни лише цю тенденцію підтримують. Це означає: щоб зміцнювати армію, треба починати саме з авіації і з протиповітряної оборони.
– У нас є пілоти, у нас є аси, які вміють, можуть так пілотувати літаками, щоб це викликало захоплення і щоб це становило фактор безпеки країни. Але чи вони літають?
Олексій Мельник: Напередодні нашої передачі я зателефонував кільком своїм колегам, які ще досі літають і служать. І один із них мені сказав, що от ми витратили все паливо до підготовки до параду і зараз будемо сидіти.
Бойовий льотчик, як Ви сказали, ас, то в нього на сьогоднішній день на серпень 10 годин нальоту. Для тих, хто розуміється на нормах нальоту, це нічого зовсім, тому що за НАТОвськими стандартами льотчик-винищувач має літати десь 150-180 годин на рік. Норми, які були при СРСР, це було 60 годин…
