Новому Генеральному секретареві НАТО Андерсу Фоґу Расмуссену, чий мандат набирає чинності 1 серпня, насамперед доведеться сконцентруватися на афганському конфлікті. По-перше, на цьому наполягають Америка й Британія, що є основними учасниками кампанії НАТО проти сил «Талібану». По-друге, Афганістан готується до виборів, і агресії з боку ісламських екстремістів значно почастішали.
Проте, навіть, якщо інші союзники, зокрема європейці, й погодяться на збільшення чисельності своїх військ у боротьбі проти талібів, нового керівника Альянсу чекає довготривала афганська кампанія, каже директор департаменту зовнішньої політики, Центру європейських реформ Томаш Валашек.
«Його завдання полягатиме у роботі з урядами, аби впевнитися, що вони дотримуються взятих зобов’язань, – зазначає Томаш Валашек. – З іншого боку, переконатися, що сили, які вони висилають, не воюватимуть таким чином, що їхні дії на військових теренах виявляться частково марними. Саме у цьому справжня відповідальність та сила генерального секретаря НАТО. Він відіграватиме меншу роль у визначенні повсякденної стратегії того, що ми робимо в Афганістані, бо насправді, це, швидше, у компетенції національних столиць та військових командирів на місцях».
Андерс Фоґ Расмуссен добре усвідомлює, що Афганістан – це перша і найбільша місія НАТО із налагодження міжнародної конфліктної ситуації. Тому, зрозуміло, що потерпіти у ній поразку альянс собі дозволити не може.
Стосунки із Москвою
Друга невідкладна проблема, що чекає Генерального секретаря Расмуссена, – це відновлення стосунків із Москвою. Хоча офіційно Кремль та лідери НАТО минулого місяця й зробили деякі кроки назустріч один одному, відносини все ж залишаються крихкими. Складність ситуації викликана минулорічним військовим вторгненням російських військ на територію Грузії. З огляду на це, довіра до Росії, особливо з боку східноєвропейських країн-союзниць альянсу, дуже похитнулася.
З цього приводу аналітик з Центру європейських реформ Томаш Валашек зазначив: «Він (Расмуссен) мусить запевнити росіян, що НАТО хотіло б бачити в Росії партнера у сферах, де їхні інтереси збігаються. Одночасно, він, як Генсекретар НАТО, мусить надати гарантії східним країнам-союзницям – Латвії, Польщі та Естонії, а також на півночі – Норвегії та іншим. (Гарантії полягатимуть) у тому, що коли б вони вступили у конфлікт із Росією, або російські відносини з якоюсь із цих держав стануть дуже напруженими, решта країн НАТО прийдуть їм на допомогу. А це складне утримування рівноваги».
Стривоженість країн сходу Європи підтверджується відкритим листом, котрого минулого тижня надіслали американському президенту Бараку Обамі 22 інтелектуали та колишні політичні лідери Польщі, Чехії, Угорщини, Литви та інших країн НАТО зі Східної Європи. У листі висловлене занепокоєння тим, що США вилучили їхній регіон зі своїх зовнішньополітичних пріоритетів, помилково вважаючи, що Східна Європа вже перебуває на шляху безпеки. Автори листа також вказують на послаблення позицій НАТО у час, коли Росія провадить політику відновлення старої радянської системи сфер впливу.
Потреба у новій стратегії НАТО
Ці занепокоєння накладаються на іншу ділянку, яку доведеться «обробляти» Расмуссену. Йдеться про нову стратегічну концепцію НАТО. По завершенні періоду «холодної війни» Вашингтон визначив нову мету для альянсу: організація має відігравати центральну роль у відновленні та збереженні миру.
Проте через складнощі, з якими НАТО зіштовхнулося в Афганістані, все частіше з’являються думки, що ставлять під сумнів планетарну роль цієї організації. А з настанням глобальної фінансово-економічної кризи, до того ж, частішають намагання обмежити витрати на потреби оборони.
(Брюссель – Прага – Київ)
Проте, навіть, якщо інші союзники, зокрема європейці, й погодяться на збільшення чисельності своїх військ у боротьбі проти талібів, нового керівника Альянсу чекає довготривала афганська кампанія, каже директор департаменту зовнішньої політики, Центру європейських реформ Томаш Валашек.
«Його завдання полягатиме у роботі з урядами, аби впевнитися, що вони дотримуються взятих зобов’язань, – зазначає Томаш Валашек. – З іншого боку, переконатися, що сили, які вони висилають, не воюватимуть таким чином, що їхні дії на військових теренах виявляться частково марними. Саме у цьому справжня відповідальність та сила генерального секретаря НАТО. Він відіграватиме меншу роль у визначенні повсякденної стратегії того, що ми робимо в Афганістані, бо насправді, це, швидше, у компетенції національних столиць та військових командирів на місцях».
Андерс Фоґ Расмуссен добре усвідомлює, що Афганістан – це перша і найбільша місія НАТО із налагодження міжнародної конфліктної ситуації. Тому, зрозуміло, що потерпіти у ній поразку альянс собі дозволити не може.
Стосунки із Москвою
Друга невідкладна проблема, що чекає Генерального секретаря Расмуссена, – це відновлення стосунків із Москвою. Хоча офіційно Кремль та лідери НАТО минулого місяця й зробили деякі кроки назустріч один одному, відносини все ж залишаються крихкими. Складність ситуації викликана минулорічним військовим вторгненням російських військ на територію Грузії. З огляду на це, довіра до Росії, особливо з боку східноєвропейських країн-союзниць альянсу, дуже похитнулася.
З цього приводу аналітик з Центру європейських реформ Томаш Валашек зазначив: «Він (Расмуссен) мусить запевнити росіян, що НАТО хотіло б бачити в Росії партнера у сферах, де їхні інтереси збігаються. Одночасно, він, як Генсекретар НАТО, мусить надати гарантії східним країнам-союзницям – Латвії, Польщі та Естонії, а також на півночі – Норвегії та іншим. (Гарантії полягатимуть) у тому, що коли б вони вступили у конфлікт із Росією, або російські відносини з якоюсь із цих держав стануть дуже напруженими, решта країн НАТО прийдуть їм на допомогу. А це складне утримування рівноваги».
Стривоженість країн сходу Європи підтверджується відкритим листом, котрого минулого тижня надіслали американському президенту Бараку Обамі 22 інтелектуали та колишні політичні лідери Польщі, Чехії, Угорщини, Литви та інших країн НАТО зі Східної Європи. У листі висловлене занепокоєння тим, що США вилучили їхній регіон зі своїх зовнішньополітичних пріоритетів, помилково вважаючи, що Східна Європа вже перебуває на шляху безпеки. Автори листа також вказують на послаблення позицій НАТО у час, коли Росія провадить політику відновлення старої радянської системи сфер впливу.
Потреба у новій стратегії НАТО
Ці занепокоєння накладаються на іншу ділянку, яку доведеться «обробляти» Расмуссену. Йдеться про нову стратегічну концепцію НАТО. По завершенні періоду «холодної війни» Вашингтон визначив нову мету для альянсу: організація має відігравати центральну роль у відновленні та збереженні миру.
Проте через складнощі, з якими НАТО зіштовхнулося в Афганістані, все частіше з’являються думки, що ставлять під сумнів планетарну роль цієї організації. А з настанням глобальної фінансово-економічної кризи, до того ж, частішають намагання обмежити витрати на потреби оборони.
(Брюссель – Прага – Київ)
