Ідея спорудження в Києві пам’ятника гетьману Богдану Хмельницькому постала в середині 19 століття. Вважають, що першим її висловив ректор університету Святого Володимира Михайло Максимович. За деякий час, а саме 1869 року київська громадськість звернулася до відомого скульптора Михайла Микешина з проханням розробити проект.
Микешин виконав бронзову модель пам’ятника – це була багатофігурна композиція з гетьманом – вершником на гранітній скелі. Правицею, тримаючи гетьманську булаву, Богдан Хмельницький вказував у бік Москви, а лівою рукою стримував коня. Під скелею була розміщена група з трьох фігур: російський та білоруський селяни слухають гру українського кобзаря. Кобзар мав портретну схожість із Тарасом Шевченком, якого скульптор Микешин свого часу знав особисто.
Коштів вистачало тільки на вершника
Але на спорудження пам’ятника серед населення зібрали лише 46 тисяч рублів. Цих коштів вистачало тільки на виготовлення фігури вершника. З цієї причини від інших частин монументу довелося відмовитися.
Морське відомство виділило кількасот пудів мідного брухту і 1879 року скульптуру було відлито на петербурзькому заводі Берга. Але встановлювати в Києві її не поспішали.
Далі про перебіг подій цікаво переповів львівський часопис «Руслан» за 1907 рік. «Після відливки козацькому батьку – на щастя лише мідному, довелося зазнати поліцейської дільниці. Там він, – зазначає газета, – змушений був сидіти через брак коштів на п’єдестал. Визволити фігуру гетьмана з поліції допомогла кріпосна інженерна управа, яка подарувала 30 кубічних метрів граніту. Але під час встановлення пам’ятника, – пише часопис, – знову трапилася пригода. Постало питання: у який бік повернути хвіст гетьманського коня. Бо, з одного боку Софійський майдан замикає собор. Із другого – Михайлівський монастир. Із третього – різні поважні інституції. І повертати до котрої-небудь із них коня хвостом виходило якось неповажно. Позаяк хвіст хоч би і коня героя, але все ж таки залишається хвостом. Справу нарешті якось поладнали. Але в результаті лице гетьмана вийшло повернутим в якомусь неозначеному напрямі».
Урочисте відкриття пам’ятника відбулося 121 рік тому – 23 липня 1888 року.
(Київ – Прага)
Микешин виконав бронзову модель пам’ятника – це була багатофігурна композиція з гетьманом – вершником на гранітній скелі. Правицею, тримаючи гетьманську булаву, Богдан Хмельницький вказував у бік Москви, а лівою рукою стримував коня. Під скелею була розміщена група з трьох фігур: російський та білоруський селяни слухають гру українського кобзаря. Кобзар мав портретну схожість із Тарасом Шевченком, якого скульптор Микешин свого часу знав особисто.
Коштів вистачало тільки на вершника
Але на спорудження пам’ятника серед населення зібрали лише 46 тисяч рублів. Цих коштів вистачало тільки на виготовлення фігури вершника. З цієї причини від інших частин монументу довелося відмовитися.
Морське відомство виділило кількасот пудів мідного брухту і 1879 року скульптуру було відлито на петербурзькому заводі Берга. Але встановлювати в Києві її не поспішали.
Далі про перебіг подій цікаво переповів львівський часопис «Руслан» за 1907 рік. «Після відливки козацькому батьку – на щастя лише мідному, довелося зазнати поліцейської дільниці. Там він, – зазначає газета, – змушений був сидіти через брак коштів на п’єдестал. Визволити фігуру гетьмана з поліції допомогла кріпосна інженерна управа, яка подарувала 30 кубічних метрів граніту. Але під час встановлення пам’ятника, – пише часопис, – знову трапилася пригода. Постало питання: у який бік повернути хвіст гетьманського коня. Бо, з одного боку Софійський майдан замикає собор. Із другого – Михайлівський монастир. Із третього – різні поважні інституції. І повертати до котрої-небудь із них коня хвостом виходило якось неповажно. Позаяк хвіст хоч би і коня героя, але все ж таки залишається хвостом. Справу нарешті якось поладнали. Але в результаті лице гетьмана вийшло повернутим в якомусь неозначеному напрямі».
Урочисте відкриття пам’ятника відбулося 121 рік тому – 23 липня 1888 року.
(Київ – Прага)
