– Пане Симон, в Україні побоюються, що її прагненнями до західної інтеграції можуть пожертвувати заради покращення відносин США з Росією. Як Ви гадаєте, чи вдалося американському віце-президенту Джо Байдену під час його візиту до Києва розвіяти такі побоювання?
– Подорожі політиків завжди мають символічне значення. Велике символічне значення мав і нещодавній візит американського президента Обами до Росії. Тепер, після невеликого інтервалу, до Києва, а потім до Тбілісі відправився віце-президент Байден. Тут абсолютно чітко можна помітити, що для американців як Україна, так і Грузія перебувають лише так би мовити на другому місці.
– Чи не свідчить це про те, що Росія знову повернула собі свою зону впливу й імперія стоїть перед початком свого нового розквіту?
– Так говорити я б не став. Треба подивитися, як усе розвиватиметься далі. Нова американська адміністрація теж не виписуватиме Росії «карт бланш», щоб та на території колишнього Радянського Союзу знову відновила імперську владу. Такого не буде. Американська політика завжди наголошувала, що кожна країна має право власноручно визначати свою зовнішню політику й політику безпеки. Цей принцип американці не змінять і зараз. Все залежатиме від того, як Росія поводитиме себе стосовно України. Американці не погодяться ані з відкритим тиском на Україну, ані з обмеженням її суверенітету. Але я підозрюю, що американцям було б найкраще, щоб люди там, у Східній Європі, самі домовилися між собою.
– У Києві віце-президент Байден заявив, що покращення відносин із Росією відбуватиметься не за рахунок відносин із Україною. Наскільки переконливим є таке твердження? Чи можна взагалі будувати нормальні відносини з Росією і одночасно підтримувати західну інтеграцію України, якщо врахувати дуже нервове ставлення до цього Москви?
– Я думаю, що тут ідеться про дипломатичні заяви. Такі заяви не несуть у собі чогось нового. Європейський Союз і уряд Німеччини в подібних випадках користуються подібними формулюваннями. Я не хочу говорити, що американцям абсолютно все одно, що відбувається в Києві. Це, безперечно, не так. Але із сьогоднішньої точки зору слід реалістично зауважити, що Україна, інші країни Центральної і Східної Європи відіграють меншу роль в американській зовнішній політиці, ніж раніше, а Росія справді потужніше виступає на передній план. Але слід додати, що й Росія в жодному разі не є головним пріоритетом нової американської адміністрації.
– Що ж тоді є головним для нового президента США та його команди?
– Справжній пріоритет для нового американського уряду має Азія: Китай, Індія, інші азійські країни. Центральна та Східна Європа, у тому числі й Росія, відійшли дещо назад у списку пріоритетів американської політики. Це можна критикувати, з цим можна не погоджуватися, але з точки зору світової сили, Америки, напевно, є важливі причини діяти зараз саме так.
(Німеччина – Прага – Київ)
– Подорожі політиків завжди мають символічне значення. Велике символічне значення мав і нещодавній візит американського президента Обами до Росії. Тепер, після невеликого інтервалу, до Києва, а потім до Тбілісі відправився віце-президент Байден. Тут абсолютно чітко можна помітити, що для американців як Україна, так і Грузія перебувають лише так би мовити на другому місці.
– Чи не свідчить це про те, що Росія знову повернула собі свою зону впливу й імперія стоїть перед початком свого нового розквіту?
– Так говорити я б не став. Треба подивитися, як усе розвиватиметься далі. Нова американська адміністрація теж не виписуватиме Росії «карт бланш», щоб та на території колишнього Радянського Союзу знову відновила імперську владу. Такого не буде. Американська політика завжди наголошувала, що кожна країна має право власноручно визначати свою зовнішню політику й політику безпеки. Цей принцип американці не змінять і зараз. Все залежатиме від того, як Росія поводитиме себе стосовно України. Американці не погодяться ані з відкритим тиском на Україну, ані з обмеженням її суверенітету. Але я підозрюю, що американцям було б найкраще, щоб люди там, у Східній Європі, самі домовилися між собою.
– У Києві віце-президент Байден заявив, що покращення відносин із Росією відбуватиметься не за рахунок відносин із Україною. Наскільки переконливим є таке твердження? Чи можна взагалі будувати нормальні відносини з Росією і одночасно підтримувати західну інтеграцію України, якщо врахувати дуже нервове ставлення до цього Москви?
– Я думаю, що тут ідеться про дипломатичні заяви. Такі заяви не несуть у собі чогось нового. Європейський Союз і уряд Німеччини в подібних випадках користуються подібними формулюваннями. Я не хочу говорити, що американцям абсолютно все одно, що відбувається в Києві. Це, безперечно, не так. Але із сьогоднішньої точки зору слід реалістично зауважити, що Україна, інші країни Центральної і Східної Європи відіграють меншу роль в американській зовнішній політиці, ніж раніше, а Росія справді потужніше виступає на передній план. Але слід додати, що й Росія в жодному разі не є головним пріоритетом нової американської адміністрації.
– Що ж тоді є головним для нового президента США та його команди?
– Справжній пріоритет для нового американського уряду має Азія: Китай, Індія, інші азійські країни. Центральна та Східна Європа, у тому числі й Росія, відійшли дещо назад у списку пріоритетів американської політики. Це можна критикувати, з цим можна не погоджуватися, але з точки зору світової сили, Америки, напевно, є важливі причини діяти зараз саме так.
(Німеччина – Прага – Київ)
