Липень буде найсприятливішим місяцем для металургійної галузі від початку року, обіцяє міністр промислової політики України Володимир Новицький. За його словами, обсяг продажу українського металу зростає, натомість кількість продукції на складах металургійних комбінатів стрімко зменшується. Міністр прогнозує, що в липні виробництво сталі в Україні збільшиться на 10% і складе 2,224 мільйона тонн. (Однак навіть такий місячний обсяг є на третину нижчим, аніж був до кризи).
Збільшення попиту на сталь та чавун змусило флагманів української металургії запустити всі виробничі потужності, зупинені на початку кризи. Проте така підвищена увага покупців металу насторожує, зазначає голова правління Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча Володимир Бойко.
«Гадаю, це досить тривожна тенденція, – каже він. – На початку року замовлень майже не було, а цього місяця вони фактично сягають докризових показників. Ажіотаж довкола купівлі металу незрозумілий, бо ми бачимо, що його споживання у світі не зростає! Можливо, споживачі просто роблять запаси сировини на чорний день? Але тоді ця мильна бульбашка скоро лусне, і піде друга хвиля кризи. Більш зрозуміло стане у кінці серпня-вересні».
Падіння гривні тягне металургів угору
На початку кризи метал майже не купували, і зараз його споживачі в усьому світі просто вимушені поновлювати його запаси. Так в інтерв’ю Радіо Свобода пояснив ситуацію заступник міністра економіки Михайло Поживанов. Проте є й інші чинники, які сьогодні грають на користь української металургії.
«На липень і серпень більшість металургійних підприємств мають замовлення, – говорить заступник міністра. – Тому що сильно зміцнився відносно долара китайський юань, а гривня трохи ослабла, і це дає нам змогу продавати метал вище собівартості, передусім до країн Азії. Але завантажені обсяги виробництва не означають високої рентабельності: вона лишається нижчою, ніж до жовтня минулого року».
Швидше за все, зростання в українській металургії триватиме недовго, бо воно цілком залежить від стану світового ринку, вважає Михайло Поживанов. Погоджуються з ним і металурги, адже близько 80% української сталі та чавуну продається за кордон.
Металургійне пожвавлення може свідчити про кінець кризи
Утім, на думку економіста Міжнародного центру перспективних досліджень Олександра Жолудя, зростання у галузі свідчить про оздоровлення світової економіки в цілому, а отже, може бути тривалим.
«Криза триває, але певне пожвавлення у світовій економіці відбулося, і воно призвело до зростання попиту на чорні метали. Наш метал внаслідок здешевлення гривні став більш конкурентноздатним, і тому металурги збільшують його випуск», – зазначає експерт.
За словами Олександра Жолудя, найближчим часом металургія навряд чи досягне докризових показників, проте до кінця року українські виробники і далі зміцнюватимуть позиції на світовому ринку.
Таку тенденцію можна зберегти. В Мінекономіки вважають, що цьому сприятиме Меморандум про взаєморозуміння між урядом і підприємствами гірничо-металургійного комплексу. В ньому йдеться, зокрема, про відтермінування кредитів, повернення ПДВ та залучення до металургійної галузі міжнародних коштів.
Самі ж металурги говорять про необхідність контролювати цінову політику залізниці, енергогенерувальних компаній, портів та інших монополій, послуги яких входять до ціни металу. Якщо цього не робити, то будь-яке коливання валютного курсу зведе покращення в українській металургії нанівець.
(Київ – Прага)
Збільшення попиту на сталь та чавун змусило флагманів української металургії запустити всі виробничі потужності, зупинені на початку кризи. Проте така підвищена увага покупців металу насторожує, зазначає голова правління Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча Володимир Бойко.
«Гадаю, це досить тривожна тенденція, – каже він. – На початку року замовлень майже не було, а цього місяця вони фактично сягають докризових показників. Ажіотаж довкола купівлі металу незрозумілий, бо ми бачимо, що його споживання у світі не зростає! Можливо, споживачі просто роблять запаси сировини на чорний день? Але тоді ця мильна бульбашка скоро лусне, і піде друга хвиля кризи. Більш зрозуміло стане у кінці серпня-вересні».
Падіння гривні тягне металургів угору
На початку кризи метал майже не купували, і зараз його споживачі в усьому світі просто вимушені поновлювати його запаси. Так в інтерв’ю Радіо Свобода пояснив ситуацію заступник міністра економіки Михайло Поживанов. Проте є й інші чинники, які сьогодні грають на користь української металургії.
«На липень і серпень більшість металургійних підприємств мають замовлення, – говорить заступник міністра. – Тому що сильно зміцнився відносно долара китайський юань, а гривня трохи ослабла, і це дає нам змогу продавати метал вище собівартості, передусім до країн Азії. Але завантажені обсяги виробництва не означають високої рентабельності: вона лишається нижчою, ніж до жовтня минулого року».
Швидше за все, зростання в українській металургії триватиме недовго, бо воно цілком залежить від стану світового ринку, вважає Михайло Поживанов. Погоджуються з ним і металурги, адже близько 80% української сталі та чавуну продається за кордон.
Металургійне пожвавлення може свідчити про кінець кризи
Утім, на думку економіста Міжнародного центру перспективних досліджень Олександра Жолудя, зростання у галузі свідчить про оздоровлення світової економіки в цілому, а отже, може бути тривалим.
«Криза триває, але певне пожвавлення у світовій економіці відбулося, і воно призвело до зростання попиту на чорні метали. Наш метал внаслідок здешевлення гривні став більш конкурентноздатним, і тому металурги збільшують його випуск», – зазначає експерт.
За словами Олександра Жолудя, найближчим часом металургія навряд чи досягне докризових показників, проте до кінця року українські виробники і далі зміцнюватимуть позиції на світовому ринку.
Таку тенденцію можна зберегти. В Мінекономіки вважають, що цьому сприятиме Меморандум про взаєморозуміння між урядом і підприємствами гірничо-металургійного комплексу. В ньому йдеться, зокрема, про відтермінування кредитів, повернення ПДВ та залучення до металургійної галузі міжнародних коштів.
Самі ж металурги говорять про необхідність контролювати цінову політику залізниці, енергогенерувальних компаній, портів та інших монополій, послуги яких входять до ціни металу. Якщо цього не робити, то будь-яке коливання валютного курсу зведе покращення в українській металургії нанівець.
(Київ – Прага)
