– Криза – це зручний момент для влади, щоб придушити громадянське суспільство із застосуванням брутальної сили і перешкоджати йому існувати. Громадянське суспільство в Ірані заслабе, щоб сильно впливати на масштаби протестів. Тому активісти громадських організацій брали участь у вуличних демонстраціях індивідуально, бо була небезпека їхніх арештів, як представників організацій і маніпулювання ними, з метою довести владою теорію втручання у події ззовні, з боку інших держав. Тому чимало активістів пішли у ці дні в підпілля. В Ірані з цього приводу ми розповідаємо своєрідний сумний жарт: лисиць, які втікають, запитують, що сталося, чому ви втікаєте? Одна лисиця відповідає, що уряд наказав вбити всіх лисиць, які мають по троє яєчок. Ті, хто запитували, дивуються ще більше – адже ви маєте лише два? На що лисиця відповідає так – вони спочатку вбивають, а потім рахують. Така ситуація в Ірані й з активістами громадського руху, влада спочатку розправляється з ними, а потім знаходить виправдання. На жаль, громадянське суспільство в країні не таке сильне, щоб не боятися репресій.
– А скільки людей, за вашими даними, стали жертвами розправ. Яка ситуація у в’язницях?
– Влада хапала, насамперед, тих, із кого можна було витягнути побільше імен та інформації. Дії уряду були настільки жорстокими, що вони самі визнали офіційно загибель 20 осіб. Вже з цього зрозуміло, що вбитих було набагато більше. Лише у найбільшу в’язницю сил безпеки Тегерану, «Евін», було кинуто приблизно 3 тисячі осіб. Вірогідно, що ми ніколи не довідаємося про справжні масштаби цих репресій. На тих, хто вийшов із камер тортур, немає живого місця на тілі. Били їх там жорстоко. Допитували день і ніч безупинно, вибиваючи брехливі зізнання. Влада не дає ніякої інформації родинам про затриманих, це спосіб залякати всіх, і родини, і в’язнів, змусити їх здатися. Але студентський, демократичний (зелений) рух ніколи не придушити, він триватиме, поки не досягне своєї мети.
– А що ви очікуєте від опозиційних кандидатів у президенти Мір Хосейна Мусаві та Мегді Каррубі? Взагалі, на вашу думку, що далі?
– Мусаві і Каррубі мають певну популярність в народі, але у них мало якостей справжніх лідерів. Фактично, історичний шанс ще не втрачений. І ці лідери, як й інші, колишній президент Могаммад Хатамі, Акбар Рафсанджані, Голам Карабаши (колишній мер Тегерана і соратник Каррубі), колишній міністр внутрішніх справ Абдолла Нурі можуть врятувати цей шанс створенням сильної коаліції. Це було б найбільшим успіхом «зеленого руху», дозволило б проникнути у владу і зміцнити громадянське суспільство.
(Прага – Київ)
– А скільки людей, за вашими даними, стали жертвами розправ. Яка ситуація у в’язницях?
– Влада хапала, насамперед, тих, із кого можна було витягнути побільше імен та інформації. Дії уряду були настільки жорстокими, що вони самі визнали офіційно загибель 20 осіб. Вже з цього зрозуміло, що вбитих було набагато більше. Лише у найбільшу в’язницю сил безпеки Тегерану, «Евін», було кинуто приблизно 3 тисячі осіб. Вірогідно, що ми ніколи не довідаємося про справжні масштаби цих репресій. На тих, хто вийшов із камер тортур, немає живого місця на тілі. Били їх там жорстоко. Допитували день і ніч безупинно, вибиваючи брехливі зізнання. Влада не дає ніякої інформації родинам про затриманих, це спосіб залякати всіх, і родини, і в’язнів, змусити їх здатися. Але студентський, демократичний (зелений) рух ніколи не придушити, він триватиме, поки не досягне своєї мети.
– А що ви очікуєте від опозиційних кандидатів у президенти Мір Хосейна Мусаві та Мегді Каррубі? Взагалі, на вашу думку, що далі?
– Мусаві і Каррубі мають певну популярність в народі, але у них мало якостей справжніх лідерів. Фактично, історичний шанс ще не втрачений. І ці лідери, як й інші, колишній президент Могаммад Хатамі, Акбар Рафсанджані, Голам Карабаши (колишній мер Тегерана і соратник Каррубі), колишній міністр внутрішніх справ Абдолла Нурі можуть врятувати цей шанс створенням сильної коаліції. Це було б найбільшим успіхом «зеленого руху», дозволило б проникнути у владу і зміцнити громадянське суспільство.
(Прага – Київ)
