На вулицях іранської столиці напередодні зібрались величезні натовпи людей. З одного боку – прихильники чинного президента Махмуда Ахмадинеджада. З іншого – прихильники кандидата-реформатора Міра Хосейна Мусаві.
Представники табору Ахмадинеджада, який упродовж чотирьох років практично домінував на політичній арені, у понеділок зібрались у найбільшій мечеті столиці. Однак центром уваги став довгий живий ланцюг уздовж однієї з головних магістралей Тегерана. Його утворили прихильники Мусаві.
Два мирні, однак конкуруючі натовпи людей заполонили все місто. До зіткнень, щоправда, не дійшло.
Прихильники реформаторів вигукували гасла проти Ахмадинеджада. Одна з демонстранток зазначила у розмові з Радіо Свобода, що люди, які тут зібрались, відкрито критикують уряд Ахмадинеджада. Ми втомилися від цієї демагогії й брехні, всі виступають проти цієї брехні, сказала жінка.
За масштабами ці натовпи дуже нагадали багатьом Тегеран 1979 року, коли внаслідок вуличних акцій був скинутий іранський шах.
Цього разу і консерватори, і реформісти масовими акціями своїх прихильників сподіваються максимально вплинути на результати голосування.
Такі різні кандидати
Двоє кандидатів на президента від реформаторів – колишній прем’єр-міністр Мір Хосейн Мусаві і екс-спікер Мегді Каррубі – найпопулярніші серед мешканців міст і молодих виборців.
Вони критикують Ахмадинеджада за те, що він погіршив стосунки Ірану з багатьма країнами світу, не справляється з економічними проблемами, що в країні високе безробіття, інфляція.
Виходом із ситуації реформісти бачать модернізацію економіки.
Тим часом Махмуда Ахмадинеджада, який бореться за другий термін, завдяки його «солодким обіцянкам» і надалі найбільше підтримують сільські виборці, взагалі найбідніші прошарки населення. Ахмадинеджад всюди, де це можна (а він чимало подорожує країною) наголошує на своєму скромному походженні і висловлює зневагу на адресу технократів.
Серед консервативних претендентів на посаду президента, крім Ахмадинеджада, також Мохсен Резаї, екс-командувач Корпусу захисників ісламської революції Ірану, більше відомого за кордоном як Революційна гвардія. Однак він недостатньо популярний, щоб протистояти Ахмадинеджадові.
Не вистачить сил, очевидно, і реформістським силам. Однак якщо чотири роки тому їхня присутність на вулицях була майже не помітною (а Ахмадинеджада під час останнього туру в боротьбі проти технократа Акбара Хашемі Рафсанджані підтримували 62 відсотки виборців), то зараз ситуація змінилася. За Махмуда Ахмадинеджада в п’ятницю готові проголосувати цього разу 34 відсотки виборців, за Міра Хосейна Мусаві – 14 відсотків. 27 відсотків опитаних поки що не визначились із вибором.
Президентські вибори в Ірані проходять в атмосфері протистояння із Заходом через суперечливу ядерну програму Тегерана. На думку західних країн, Іран намагається розробити власну ядерну зброю.
Тим часом реформістські претенденти, які також підтримують ядерну програму Ірану, звинувачують Ахмадинеджада в непотрібній ізоляції Ірану.
Опоненти Ахмадинеджада зазначають, що стиль сучасного президента Ірану має бути гнучкішим, коли мова заходить про гострі проблеми. Це, зокрема, стосується й можливих переговорів зі Сполученими Штатами.
(Прага – Київ)
Представники табору Ахмадинеджада, який упродовж чотирьох років практично домінував на політичній арені, у понеділок зібрались у найбільшій мечеті столиці. Однак центром уваги став довгий живий ланцюг уздовж однієї з головних магістралей Тегерана. Його утворили прихильники Мусаві.
Два мирні, однак конкуруючі натовпи людей заполонили все місто. До зіткнень, щоправда, не дійшло.
Прихильники реформаторів вигукували гасла проти Ахмадинеджада. Одна з демонстранток зазначила у розмові з Радіо Свобода, що люди, які тут зібрались, відкрито критикують уряд Ахмадинеджада. Ми втомилися від цієї демагогії й брехні, всі виступають проти цієї брехні, сказала жінка.
За масштабами ці натовпи дуже нагадали багатьом Тегеран 1979 року, коли внаслідок вуличних акцій був скинутий іранський шах.
Цього разу і консерватори, і реформісти масовими акціями своїх прихильників сподіваються максимально вплинути на результати голосування.
Такі різні кандидати
Двоє кандидатів на президента від реформаторів – колишній прем’єр-міністр Мір Хосейн Мусаві і екс-спікер Мегді Каррубі – найпопулярніші серед мешканців міст і молодих виборців.
Вони критикують Ахмадинеджада за те, що він погіршив стосунки Ірану з багатьма країнами світу, не справляється з економічними проблемами, що в країні високе безробіття, інфляція.
Виходом із ситуації реформісти бачать модернізацію економіки.
Тим часом Махмуда Ахмадинеджада, який бореться за другий термін, завдяки його «солодким обіцянкам» і надалі найбільше підтримують сільські виборці, взагалі найбідніші прошарки населення. Ахмадинеджад всюди, де це можна (а він чимало подорожує країною) наголошує на своєму скромному походженні і висловлює зневагу на адресу технократів.
Серед консервативних претендентів на посаду президента, крім Ахмадинеджада, також Мохсен Резаї, екс-командувач Корпусу захисників ісламської революції Ірану, більше відомого за кордоном як Революційна гвардія. Однак він недостатньо популярний, щоб протистояти Ахмадинеджадові.
Не вистачить сил, очевидно, і реформістським силам. Однак якщо чотири роки тому їхня присутність на вулицях була майже не помітною (а Ахмадинеджада під час останнього туру в боротьбі проти технократа Акбара Хашемі Рафсанджані підтримували 62 відсотки виборців), то зараз ситуація змінилася. За Махмуда Ахмадинеджада в п’ятницю готові проголосувати цього разу 34 відсотки виборців, за Міра Хосейна Мусаві – 14 відсотків. 27 відсотків опитаних поки що не визначились із вибором.
Президентські вибори в Ірані проходять в атмосфері протистояння із Заходом через суперечливу ядерну програму Тегерана. На думку західних країн, Іран намагається розробити власну ядерну зброю.
Тим часом реформістські претенденти, які також підтримують ядерну програму Ірану, звинувачують Ахмадинеджада в непотрібній ізоляції Ірану.
Опоненти Ахмадинеджада зазначають, що стиль сучасного президента Ірану має бути гнучкішим, коли мова заходить про гострі проблеми. Це, зокрема, стосується й можливих переговорів зі Сполученими Штатами.
(Прага – Київ)
