«Останній дзвоник» для випускників столиці
Неодмінні складові свята останнього дзвоника - це шкільна лінійка і урочисто вбрані учні, їхні батьки та вчителі. За атмосферою свята в одній з київських шкіл спостерігала кореспондентка Радіо Свобода Наталка Коваленко.
Останній дзвоник пролунав і для тридцяти двох учнів спеціалізованої школи №40 з поглибленим вивченням німецької мови Святошинського району Києва. Для Олександра Полторацького цьогорічний останній дзвоник лунає вдруге, 22 років тому він закінчив цей же навчальний заклад, а сьогодні – директор. «Цього року випускаються дуже талановиті учні. Але, на відміну від попередніх випускників, їм складніше. Цього року зовсім інакші правила до вступу, тому й складно. Але результати зовнішнього незалежного оцінювання з історії України та української мови показали набагато кращі результати, ніж річні у школі».
Школярі вишикувались на урочистій лінійці, святково вбрані в чорно-білі кольори, усі дівчатка – з білими бантиками.
А випускники – ще й з яскравими стрічками з написом «Випускник 2009 року». У руках учні тримають весняні букети й різнокольорові кульки, які, за шкільною традицією, вони випускають у небо, прощаючись зі школою.
Більшість мам випускників не можуть стримати сліз від хвилювання. Тата ж не подають жодних ознак хвилювання.
Випускники більше не стоятимуть біля дошки, не бігатимуть і не сперечатимуться на галасливих перервах. Останній дзвоник у школі – це водночас і перший дзвоник дорослого життя для кожного випускника. Сьогодні вони посміхаються, радіють, дякують учителям і батькам. Майже усі, за їхніми словами, точно знають, що робитимуть далі, куди вступатимуть. Але зазначають, що вже сумують за школою та за друзями.
Які професії на сьогодні є популярні на ринку праці Львівщини?
Для близько 22 тисяч 11-класників Львівщини сьогодні пролунав останній шкільний дзвоник. Переважна більшість випускників планують вступати у вищі навчальні заклади. Одиниці замислюються, чи знайдуть роботу після завершення навчання, повідомляє місцева кореспондентка Радіо Свобода Галина Терещук.
Галичани не зраджують своїй традиції і обрали для себе ті професії, якими перенасичений ринок праці:
-Я планую вчитися в медуніверситеті.
-Я йду на юридичний.
-В медичний коледж.
-На економічний, в університет.
Лікарі, юристи, економісти – це найпопулярніші і, як вважають мешканці Львівщини, найпрестижніші професії, які радять здобувати своїм дітям батьки. Однак саме цим фахівцям найскладніше знайти роботу після завершення навчання.
Лише торік у центри зайнятості звернулись більше 3 тисяч минулорічних випускників вищих навчальних закладів, які є безробітними.
Набір студентів досі в Україні не є адаптований до потреб економіки. Про це чимало зазначають експерти, але до них мало хто дослуховується.
Популярні спеціальності серед випускників Дніпропетровська
Цього року школи Дніпропетровська закінчать 7 тисяч старшокласників. Очікується, що майже половина з них вступить до вишів, розповідає місцева кореспондентка Радіо Свобода Юлія Рацибарська.
На подвір’ї школи №140 звична для такого дня метушня і пісні 20-річної давнини, радянські, «про щастя». А втім, цьогорічним випускникам такі філософські поняття не на думці. Поки, у чому їхнє щастя, вирішують батьки.
Пані Оксана, мама 11-класника-спортсмена, прийшла на останній дзвоник «з черв’ячком у серці». Її син невдало виступив на останніх змаганнях і чи не в останній момент стало відомо, що у великий спорт йому закрита дорога. Тепер швиденько шукатимуть іншу стежину в життя. Хай душа до фаху не лежить, але щоб було легше вступити, каже мама. Чи не половина дітей у класі йдуть на фах, обраний батьками. « Хочеться, щоб він вступив на бюджет, але подивимось на результати зовнішнього незалежного оцінювання. У мене свого часу була ціль, в однокласниць сина також вона є, а от більшість хлопчиків поводяться, як діти».
Чи не кожен десятий з цьогорічних випускників шкіл у Дніпропетровську може стати медалістом. Показник набагато вищий, аніж 10-20 років тому. Чи то діти стали розумнішими і амбітнішими, чи то вчителі лояльнішими? У Юлії Анатоліївни вже другий випуск. Каже, ці набагато розкутіші, аніж попередні. «Ті були серйозніші, а ці нічого не бояться».
У 2009 році школи Дніпропетровська закінчать 7 тисяч старшокласників. Очікується, що майже половина з них вступить до вишів.
Закінчення школи – це не початок дорослого життя
Серед тих, для кого пролунав сьогодні останній дзвоник, була і дочка письменника та видавця Віталія Капранова, Оксана. На лінійці був її дядько, теж письменник і видавець Дмитро Капранов. Його останній дзвоник лунав рівно чверть століття тому. І у Дмитра Капранова з’явилася можливість порівняти. «Апаратура у нас не була така красива, мікрофони не так добре працювали і музика не була такою гучною, але батьки, вчителі й директора говорять одні й ті самі слова – усе циклічно повторюється. Дасть Бог, і онуки наші так само будуть випускатися».
Будь-яка зміна в житті людини, перспектива невідомого породжує стресову ситуацію. Особливо важко з цим справитися 17-річному підліткові, для якого закінчення школи не означає автоматично початок самостійного життя, говорить психолог Тетяна Гурин. Лише одиниці чітко уявляють своє майбутнє. «Дитина, випурхуючи із сім’ї, просто йде у світ, але ще не прощається з дитинством... А дорослішати людина починає, коли закінчує вищий навчальний заклад і стикається з дорослим життям в усіх його барвах».
Нинішнього року вступити у державний вуз на бюджетну форму навчання зможуть на чверть менше випускників. Уряд вирішив скоротити квоту бюджетних місць, повідомляє Інтернет-видання for-ua.com
Глас народу (випускники): З яким настроєм Ви вступаєте у доросле життя?
Марина: Дуже рано сьогодні встала. Хвилювалася. Важко прощатися зі школою, директором, однокласниками. Вступати думаю на юридичний в Київський національний економічний університет.
Максим: Ідемо в доросле життя, це класно, я вважаю. Коли вже вчитимуся в Університеті, тоді буду сумувати за школою. Вже 2 роки знаю, що вступатиму в Київський інженерно-будівельний інститут.
Наталія: Я в школу завжди із задоволенням ходила. Буду дуже сумувати за школою, за друзями. Планую вступати до Київського національного лінгвістичного університету.
Дмитро: Сумно, адже ми стільки років разом були. Мій вступ залежить від того, як я здам тести, які ще залишилися.
Неодмінні складові свята останнього дзвоника - це шкільна лінійка і урочисто вбрані учні, їхні батьки та вчителі. За атмосферою свята в одній з київських шкіл спостерігала кореспондентка Радіо Свобода Наталка Коваленко.
Останній дзвоник пролунав і для тридцяти двох учнів спеціалізованої школи №40 з поглибленим вивченням німецької мови Святошинського району Києва. Для Олександра Полторацького цьогорічний останній дзвоник лунає вдруге, 22 років тому він закінчив цей же навчальний заклад, а сьогодні – директор. «Цього року випускаються дуже талановиті учні. Але, на відміну від попередніх випускників, їм складніше. Цього року зовсім інакші правила до вступу, тому й складно. Але результати зовнішнього незалежного оцінювання з історії України та української мови показали набагато кращі результати, ніж річні у школі».
Школярі вишикувались на урочистій лінійці, святково вбрані в чорно-білі кольори, усі дівчатка – з білими бантиками.
А випускники – ще й з яскравими стрічками з написом «Випускник 2009 року». У руках учні тримають весняні букети й різнокольорові кульки, які, за шкільною традицією, вони випускають у небо, прощаючись зі школою.
Більшість мам випускників не можуть стримати сліз від хвилювання. Тата ж не подають жодних ознак хвилювання.
Випускники більше не стоятимуть біля дошки, не бігатимуть і не сперечатимуться на галасливих перервах. Останній дзвоник у школі – це водночас і перший дзвоник дорослого життя для кожного випускника. Сьогодні вони посміхаються, радіють, дякують учителям і батькам. Майже усі, за їхніми словами, точно знають, що робитимуть далі, куди вступатимуть. Але зазначають, що вже сумують за школою та за друзями.
Які професії на сьогодні є популярні на ринку праці Львівщини?
Для близько 22 тисяч 11-класників Львівщини сьогодні пролунав останній шкільний дзвоник. Переважна більшість випускників планують вступати у вищі навчальні заклади. Одиниці замислюються, чи знайдуть роботу після завершення навчання, повідомляє місцева кореспондентка Радіо Свобода Галина Терещук.
Галичани не зраджують своїй традиції і обрали для себе ті професії, якими перенасичений ринок праці:
-Я планую вчитися в медуніверситеті.
-Я йду на юридичний.
-В медичний коледж.
-На економічний, в університет.
Лікарі, юристи, економісти – це найпопулярніші і, як вважають мешканці Львівщини, найпрестижніші професії, які радять здобувати своїм дітям батьки. Однак саме цим фахівцям найскладніше знайти роботу після завершення навчання.
Лише торік у центри зайнятості звернулись більше 3 тисяч минулорічних випускників вищих навчальних закладів, які є безробітними.
Набір студентів досі в Україні не є адаптований до потреб економіки. Про це чимало зазначають експерти, але до них мало хто дослуховується.
Популярні спеціальності серед випускників Дніпропетровська
Цього року школи Дніпропетровська закінчать 7 тисяч старшокласників. Очікується, що майже половина з них вступить до вишів, розповідає місцева кореспондентка Радіо Свобода Юлія Рацибарська.
На подвір’ї школи №140 звична для такого дня метушня і пісні 20-річної давнини, радянські, «про щастя». А втім, цьогорічним випускникам такі філософські поняття не на думці. Поки, у чому їхнє щастя, вирішують батьки.
Пані Оксана, мама 11-класника-спортсмена, прийшла на останній дзвоник «з черв’ячком у серці». Її син невдало виступив на останніх змаганнях і чи не в останній момент стало відомо, що у великий спорт йому закрита дорога. Тепер швиденько шукатимуть іншу стежину в життя. Хай душа до фаху не лежить, але щоб було легше вступити, каже мама. Чи не половина дітей у класі йдуть на фах, обраний батьками. « Хочеться, щоб він вступив на бюджет, але подивимось на результати зовнішнього незалежного оцінювання. У мене свого часу була ціль, в однокласниць сина також вона є, а от більшість хлопчиків поводяться, як діти».
Чи не кожен десятий з цьогорічних випускників шкіл у Дніпропетровську може стати медалістом. Показник набагато вищий, аніж 10-20 років тому. Чи то діти стали розумнішими і амбітнішими, чи то вчителі лояльнішими? У Юлії Анатоліївни вже другий випуск. Каже, ці набагато розкутіші, аніж попередні. «Ті були серйозніші, а ці нічого не бояться».
У 2009 році школи Дніпропетровська закінчать 7 тисяч старшокласників. Очікується, що майже половина з них вступить до вишів.
Закінчення школи – це не початок дорослого життя
Серед тих, для кого пролунав сьогодні останній дзвоник, була і дочка письменника та видавця Віталія Капранова, Оксана. На лінійці був її дядько, теж письменник і видавець Дмитро Капранов. Його останній дзвоник лунав рівно чверть століття тому. І у Дмитра Капранова з’явилася можливість порівняти. «Апаратура у нас не була така красива, мікрофони не так добре працювали і музика не була такою гучною, але батьки, вчителі й директора говорять одні й ті самі слова – усе циклічно повторюється. Дасть Бог, і онуки наші так само будуть випускатися».
Будь-яка зміна в житті людини, перспектива невідомого породжує стресову ситуацію. Особливо важко з цим справитися 17-річному підліткові, для якого закінчення школи не означає автоматично початок самостійного життя, говорить психолог Тетяна Гурин. Лише одиниці чітко уявляють своє майбутнє. «Дитина, випурхуючи із сім’ї, просто йде у світ, але ще не прощається з дитинством... А дорослішати людина починає, коли закінчує вищий навчальний заклад і стикається з дорослим життям в усіх його барвах».
Нинішнього року вступити у державний вуз на бюджетну форму навчання зможуть на чверть менше випускників. Уряд вирішив скоротити квоту бюджетних місць, повідомляє Інтернет-видання for-ua.com
Глас народу (випускники): З яким настроєм Ви вступаєте у доросле життя?
Марина: Дуже рано сьогодні встала. Хвилювалася. Важко прощатися зі школою, директором, однокласниками. Вступати думаю на юридичний в Київський національний економічний університет.
Максим: Ідемо в доросле життя, це класно, я вважаю. Коли вже вчитимуся в Університеті, тоді буду сумувати за школою. Вже 2 роки знаю, що вступатиму в Київський інженерно-будівельний інститут.
Наталія: Я в школу завжди із задоволенням ходила. Буду дуже сумувати за школою, за друзями. Планую вступати до Київського національного лінгвістичного університету.
Дмитро: Сумно, адже ми стільки років разом були. Мій вступ залежить від того, як я здам тести, які ще залишилися.
