Напередодні приїзду Володимира Путіна до Мінська на його адресу прозвучала гостра критика від білоруського керівника. Олександр Лукашенко заявив, що уряд Росії винний у провалі та блокуванні рішень президентів двох країн. «Коли Росія починає не пускати нас на свій ринок, то кому потрібні так звані «інтеграційні процеси», – заявив Лукашенко. А прем’єр-міністр Білорусі Сергій Сидорський конкретизував претензії – Росія блокує імпорт білоруської сільськогосподарської техніки.
Насправді ж уряд Росії відмовився кредитувати своїм компаніям закупівлю білоруських товарів, вирішивши в умовах світової економічної кризи підтримувати преференціями лише своїх виробників. І це стало однією з причин падіння білоруського експорту до Росії майже наполовину.
Це не лише економічне рішення уряду Росії, переконаний політолог Кирило Коктиш: «Тут є і політика, і нормальна економічна доцільність. Це не покарання, це скасування певних привілеїв, котрі давалися як аванс під виконання певних обіцянок. Обіцянки не виконані – тому привілеї було скасовано».
Зокрема Росії не подобається те, що Мінськ вагається у своїх намірах стосовно поглиблення політичної інтеграції з Москвою, що Білорусь досі не визнала незалежності Південної Осетії та Абхазії а також те, що Білорусь приєдналася до програми «Східного партнерства» Євросоюзу.
Російський політик Костянтин Затулін зазначає: «Останнім часом керівництво Білорусі, Олександр Лукашенко, якого трактували в Європі як останнього диктатора, очевидно робить поворот, спробує гратися в політику гойдалок між Сходом та Заходом, розраховує що це принесе Білорусі більше вигоди. Попередній такий досвід мав Леонід Кучма, який так само гойдався між Сходом та Заходом. Закінчив він досить прикро, якщо не для нього самого, то для однодумців, котрі не були допущені до влади під час Помаранчевої революції».
Росія для Лукашенка – «кредитор останньої надії»?
Відносини Білорусі та Росії, як двох найближчих пострадянських союзників, завжди були проблемними, завжди між ними були якісь суперечки та взаємні претензії. Але відмовлятися один від одного Москва та Мінськ не поспішають.
«Я не думаю, що сьогодні Лукашенко дозрів до того, щоб офіційно конфліктувати з Путіним щодо російської політики, – каже аналітик з Мінська Ярослав Романчук. – Він розуміє, що Росія за підсумками його політики є для нього кредитором останньої надії».
Білорусь сподівається на нові російські позички, на розблокування своїх експортних постачань до Росії. Офіційний Мінськ також чекає на підписання угоди про будівництво Росією в Білорусі атомної електростанції – знов же за російські кредити. В Мінську розуміють, що Росія має в Білорусі свої геополітичні та економічні інтереси, і щоб мати можливість їх реалізувати, вона далі піде на витрати.
(Мінськ – Прага – Київ)
Насправді ж уряд Росії відмовився кредитувати своїм компаніям закупівлю білоруських товарів, вирішивши в умовах світової економічної кризи підтримувати преференціями лише своїх виробників. І це стало однією з причин падіння білоруського експорту до Росії майже наполовину.
Це не лише економічне рішення уряду Росії, переконаний політолог Кирило Коктиш: «Тут є і політика, і нормальна економічна доцільність. Це не покарання, це скасування певних привілеїв, котрі давалися як аванс під виконання певних обіцянок. Обіцянки не виконані – тому привілеї було скасовано».
Зокрема Росії не подобається те, що Мінськ вагається у своїх намірах стосовно поглиблення політичної інтеграції з Москвою, що Білорусь досі не визнала незалежності Південної Осетії та Абхазії а також те, що Білорусь приєдналася до програми «Східного партнерства» Євросоюзу.
Російський політик Костянтин Затулін зазначає: «Останнім часом керівництво Білорусі, Олександр Лукашенко, якого трактували в Європі як останнього диктатора, очевидно робить поворот, спробує гратися в політику гойдалок між Сходом та Заходом, розраховує що це принесе Білорусі більше вигоди. Попередній такий досвід мав Леонід Кучма, який так само гойдався між Сходом та Заходом. Закінчив він досить прикро, якщо не для нього самого, то для однодумців, котрі не були допущені до влади під час Помаранчевої революції».
Росія для Лукашенка – «кредитор останньої надії»?
Відносини Білорусі та Росії, як двох найближчих пострадянських союзників, завжди були проблемними, завжди між ними були якісь суперечки та взаємні претензії. Але відмовлятися один від одного Москва та Мінськ не поспішають.
«Я не думаю, що сьогодні Лукашенко дозрів до того, щоб офіційно конфліктувати з Путіним щодо російської політики, – каже аналітик з Мінська Ярослав Романчук. – Він розуміє, що Росія за підсумками його політики є для нього кредитором останньої надії».
Білорусь сподівається на нові російські позички, на розблокування своїх експортних постачань до Росії. Офіційний Мінськ також чекає на підписання угоди про будівництво Росією в Білорусі атомної електростанції – знов же за російські кредити. В Мінську розуміють, що Росія має в Білорусі свої геополітичні та економічні інтереси, і щоб мати можливість їх реалізувати, вона далі піде на витрати.
(Мінськ – Прага – Київ)
