Антагонізм - рушійна сила розвитку сім’ї
Сім’я Ядвіги та Ігоря Пасічників починалася 43 роки тому, коли студенти Київського та Львівського університетів вирішили побратися. Нині він є ректором Національного університету «Острозька академія», його дружина - доцент двох вузів, донька Ольга – солістка Варшавської опери, молодша Наталка – піаністка, що мешкає зі своєю родиною у Швеції. У чому секрет такого родинного зв’язку, Ігор Пасічник розповів Радіо Свобода. «У радянському союзі, коли потрібно було стояти в черзі, щоб купити 10 яєць чи курку, це не так просто. Адже всі негаразди відображаються на сімейних стосунках. Завжди кожен із нас говорив: «стоп», коли згадували і дивились на своїх дітей. Я вихований на патріархальних традиціях, коли лідером завжди був чоловік, тому я ніколи не хотів здавати ці позиції і завжди намагався довести, що саме я буду лідером, саме я буду більше заробляти та більше робити. Але це саме намагалася робити й моя дружина. Антагонізм у нашій сім’ї саме й був рушійною силою розвитку нашої сім’ї і наших досягнень».
Кількість позашлюбних дітей зросла
В українському суспільстві вже протягом 30 років спостерігається сталий відсоток розлучень - на рівні 4%, зазначає Ірина Прибиткова, провідний спеціаліст Інституту соціології. А от кількість позашлюбних дітей зросла, батьки вже кожного 5 малюка не реєструють своїх стосунків. «Якщо кожна 5 дитина народжується поза шлюбом – це взагалі не шлюб. Про сім’ю не йдеться. Жінка народжує собі поза сім’єю. Головне, що утримує стосунки, – культура сімейного життя. Сексуальна революція і гендерні відносини (боротьба жінок за рівноправність) – це об’єктивні процеси з одного боку, а з іншого – шкода. Стосунки – це довготривалий процес і вони не формуються за рік чи два. Я не виключаю, що українці повернуться до тих стосунків, які були раніше».
140 гривень «декретних» плюс 162 гривні матеріальної допомоги матері-одиначці - разом 300 гривень в місяць. На цю суму змушена жити лучанка Леся, яка сама виховує трирічну донечку. Оскільки цих коштів вистачає лише на харчування, то молода мама вже 2 роки тому вийшла на роботу. «Крім того, що за дитину платиться квартплата повністю, як за дорослу. Доводиться розраховувати на невелику пенсію мами (670 гривень), яка мені допомагає купувати взуття і одяг. З їжею трішки легше - маленька дитина багато не їсть. Для мене дитина – це все, вона очікувана й кохана. Хотілося б їй купити якихось іграшок, на які коштів йде найменше, щоб вона раділа».
До багатодітних родин держава ставиться байдуже, констатує Катерина Барилюк, голова Спілки багатодітних сімей одного з районів Києва. Про громадські організації, що відстоюють права таких родин, політики й можновладці згадують лише перед виборами, каже вона. «Починається передвиборна кампанія. Ми всім потрібні, й нам дають «подачки». А нам потрібен закон, який би захищав, дотації на кожну дитину (як у Німеччині)».
Особливості італійської родини
За останні три десятиліття модель італійської сім’ї суттєво змінилася. Традиційна родина у складі чотирьох осіб стає рідкістю, і таких на сьогодні трохи більше 40 відсотків. Решта - неповні сім’ї, одинаки та подружжя без дітей, повідомляє римська кореспондентка Радіо Свобода Наталка Кудрик.
Першу дитину італійська жінка народжує в середньому у 29 років і на цьому більшість зупиняється. За даними статистики, кількість шлюбів в Італії невпинно зменшується, а на одруження молодь наважується у віці 28-35 років. Багато хто обирає співжиття у громадянському шлюбі. Соціологи кажуть, що молоде покоління втрачає розуміння сімейних цінностей, і причиною цьому називають наслідки феміністичної революції, кар’єризм, егоїстичний консумізм, а також недостатню увагу до родини з боку держави.
Теоретично главою італійського сімейства виступає чоловік, а практично все тримається на жінці. Вона опікується дітьми, хатою, родинними справами ще й ходить на роботу. Водночас жінка поводиться мудро: дбаючи про позитивний образ чоловіка, дає зрозуміти, що все на його плечах.
Джерела конфлікту в родині
Джерелами конфлікту у родині можуть бути не стільки матеріальні проблеми, скільки різниця у світосприйнятті чоловіка та жінки, і їхні погляди на ці проблеми, говорить сімейний психолог Тетяна Дугельна. «Ми розуміємо серцями. Тому повинні бути обачні в тому, що і як говоримо, перепитувати, уважно слухати один одного. Чоловіки приходять додому в родину і думають: «Чого ж вона й досі не замовкла? Чому постійно говорить?». Тому що чоловік менш емоційний, протягом дня він використовує 2 тисячі слів. А жінці потрібно 5 тисяч слів, щоб задовольнити свої потреби в спілкуванні».
Три чверті українців вважають незареєстрований шлюб позитивом, але тільки за певних умов, за даними опитування, проведеного Інститутом демографії та соціальних досліджень. Респонденти називають такі умови: спільне рішення партнерів, попередній етап перед офіційним шлюбом або коли сім'я ще немає дітей.
Сім’я Ядвіги та Ігоря Пасічників починалася 43 роки тому, коли студенти Київського та Львівського університетів вирішили побратися. Нині він є ректором Національного університету «Острозька академія», його дружина - доцент двох вузів, донька Ольга – солістка Варшавської опери, молодша Наталка – піаністка, що мешкає зі своєю родиною у Швеції. У чому секрет такого родинного зв’язку, Ігор Пасічник розповів Радіо Свобода. «У радянському союзі, коли потрібно було стояти в черзі, щоб купити 10 яєць чи курку, це не так просто. Адже всі негаразди відображаються на сімейних стосунках. Завжди кожен із нас говорив: «стоп», коли згадували і дивились на своїх дітей. Я вихований на патріархальних традиціях, коли лідером завжди був чоловік, тому я ніколи не хотів здавати ці позиції і завжди намагався довести, що саме я буду лідером, саме я буду більше заробляти та більше робити. Але це саме намагалася робити й моя дружина. Антагонізм у нашій сім’ї саме й був рушійною силою розвитку нашої сім’ї і наших досягнень».
Кількість позашлюбних дітей зросла
В українському суспільстві вже протягом 30 років спостерігається сталий відсоток розлучень - на рівні 4%, зазначає Ірина Прибиткова, провідний спеціаліст Інституту соціології. А от кількість позашлюбних дітей зросла, батьки вже кожного 5 малюка не реєструють своїх стосунків. «Якщо кожна 5 дитина народжується поза шлюбом – це взагалі не шлюб. Про сім’ю не йдеться. Жінка народжує собі поза сім’єю. Головне, що утримує стосунки, – культура сімейного життя. Сексуальна революція і гендерні відносини (боротьба жінок за рівноправність) – це об’єктивні процеси з одного боку, а з іншого – шкода. Стосунки – це довготривалий процес і вони не формуються за рік чи два. Я не виключаю, що українці повернуться до тих стосунків, які були раніше».
140 гривень «декретних» плюс 162 гривні матеріальної допомоги матері-одиначці - разом 300 гривень в місяць. На цю суму змушена жити лучанка Леся, яка сама виховує трирічну донечку. Оскільки цих коштів вистачає лише на харчування, то молода мама вже 2 роки тому вийшла на роботу. «Крім того, що за дитину платиться квартплата повністю, як за дорослу. Доводиться розраховувати на невелику пенсію мами (670 гривень), яка мені допомагає купувати взуття і одяг. З їжею трішки легше - маленька дитина багато не їсть. Для мене дитина – це все, вона очікувана й кохана. Хотілося б їй купити якихось іграшок, на які коштів йде найменше, щоб вона раділа».
До багатодітних родин держава ставиться байдуже, констатує Катерина Барилюк, голова Спілки багатодітних сімей одного з районів Києва. Про громадські організації, що відстоюють права таких родин, політики й можновладці згадують лише перед виборами, каже вона. «Починається передвиборна кампанія. Ми всім потрібні, й нам дають «подачки». А нам потрібен закон, який би захищав, дотації на кожну дитину (як у Німеччині)».
Особливості італійської родини
За останні три десятиліття модель італійської сім’ї суттєво змінилася. Традиційна родина у складі чотирьох осіб стає рідкістю, і таких на сьогодні трохи більше 40 відсотків. Решта - неповні сім’ї, одинаки та подружжя без дітей, повідомляє римська кореспондентка Радіо Свобода Наталка Кудрик.
Першу дитину італійська жінка народжує в середньому у 29 років і на цьому більшість зупиняється. За даними статистики, кількість шлюбів в Італії невпинно зменшується, а на одруження молодь наважується у віці 28-35 років. Багато хто обирає співжиття у громадянському шлюбі. Соціологи кажуть, що молоде покоління втрачає розуміння сімейних цінностей, і причиною цьому називають наслідки феміністичної революції, кар’єризм, егоїстичний консумізм, а також недостатню увагу до родини з боку держави.
Теоретично главою італійського сімейства виступає чоловік, а практично все тримається на жінці. Вона опікується дітьми, хатою, родинними справами ще й ходить на роботу. Водночас жінка поводиться мудро: дбаючи про позитивний образ чоловіка, дає зрозуміти, що все на його плечах.
Джерела конфлікту в родині
Джерелами конфлікту у родині можуть бути не стільки матеріальні проблеми, скільки різниця у світосприйнятті чоловіка та жінки, і їхні погляди на ці проблеми, говорить сімейний психолог Тетяна Дугельна. «Ми розуміємо серцями. Тому повинні бути обачні в тому, що і як говоримо, перепитувати, уважно слухати один одного. Чоловіки приходять додому в родину і думають: «Чого ж вона й досі не замовкла? Чому постійно говорить?». Тому що чоловік менш емоційний, протягом дня він використовує 2 тисячі слів. А жінці потрібно 5 тисяч слів, щоб задовольнити свої потреби в спілкуванні».
Три чверті українців вважають незареєстрований шлюб позитивом, але тільки за певних умов, за даними опитування, проведеного Інститутом демографії та соціальних досліджень. Респонденти називають такі умови: спільне рішення партнерів, попередній етап перед офіційним шлюбом або коли сім'я ще немає дітей.
| Чим є, на Ваш погляд, родина? | |
 | Ніна, бухгалтер: Сім’я – це соціальна одиниця суспільства. Чим вона міцніша, тим міцніше суспільство. |
 | Олександр, буровик: Сім’я – це батько й мама. Для дорослого - це майбутнє покоління і єднання найбільшого, найпрекраснішого, найтендітнішого, найдобрішого. |
 | Аня, закрійник: Родина повинна мати єдність та повагу. Я хотіла б мати сім’ю, подібну до батьківської. Батько мій не гуляє, не витрачає просто так гроші, а приносить їх додому мамі. |
 | Дмитро, приватний підприємець: Я довго йшов до одруження. Сім’ю збудував у 33 роки, коли захотів дітей та усвідомив, що таке родина. |
 | Анастасія, економіст: Сьогодні все більше з’являється родин, де обоє мають рівні права. Більшість живуть громадянським шлюбом. Мені подобається, як слов’яни будують сім’ї. |
