На початку XVII століття Львів отримав перше європейське визнання. Про місто згадали у шеститомному німецькому виданні «Опис міст світу». Відтак ще тоді архітектурою Львова захоплювались європейці і порівнювали його з іншими відомими європейськими містами.
Через три століття прийшло наступне міжнародне визнання – у грудні 1998 року Львів увійшов до Списку світової спадщини ЮНЕСКО під номером 865, площею майже 120 гектарів.
Міська влада ігнорує ЮНЕСКО
Головна вимога ЮНЕСКО – належно дбати про пам’ятки культури. Однак уже кілька разів Львову загрожувало вилучення з реєстру міжнародної престижної організації через недотримання вимог ЮНЕСКО. У центральній частині, без погодження з ЮНЕСКО, міська влада дозволила зводити сучасні будівлі, які не вписуються в архітектурний ансамбль міста: будівництво на площі Міцкевича банку, знищено будинок Спілки художників, перебудований будинок біля Оперного театру, знищені кілька кам’яниць біля Галицького ринку. Міські чиновники як приклад фахової реставрації називають Палац Бандінеллі, в якому розташовувалась перша королівська пошта, а відновили його без гідроізоляції. Відтак у підвалах одразу ж після ремонтних робіт з’явились вологі плями.
Величезним скандалом, під час якого молоді люди приковували себе кайданками до екскаваторів, супроводжувався ремонт центральної площі Ринок, будинки на якій зведені у XVI-XVII століттях.
Під час реконструкції археологи виявили давні поховання, а також фундаменти старих будинків. Однак мерія не реагувала на звернення експертів і на унікальні знахідки, зокрема, знайшли елементи готичного старого міста до пожежі 14 століття. Історики заявляли, що потрібно цей фрагмент дерев’яного Львова накрити склом і залишити для оглядин. Втім на площі Ринок замінили стару бруківку на нову, усе залили бетоном і пустили трамвай. Усі робити на площі проводились без погодження і рекомендацій ЮНЕСКО. І це при тому, що Україна має зобов'язання перед міжнародною організацією, підписані відповідні хартії.
«Більше реставрувати і зберігати» – цієї поради у мерії не чують
Львів уже тричі через безгосподарність чиновників втратив унікальну можливість належно відреставрувати стару частину міста, коли виділялись сотні мільйонів гривень із державного бюджету на підготовку міста до саміту президентів у 1999 році, приїзд глави Католицької церкви Івана Павла Другого у 2001, ювілей міста у 2006-му. Реконструкцію проводили нефахово, і вже нині будівлі потребують капітального ремонту.
«Більше реставрувати і зберігати те, що залишилось, а менше будувати» радять у ЮНЕСКО Львову. Однак, виглядає на те, що міські чиновники не чують цих порад. Ба, більше, знову черговий скандал щодо нової забудови в історичній частині міста, на розі вулиці Вірменської.
Представник Товариства шанувальників Львова науковець Іван Сварник зазначає: «Те, що відбувається у Львові, – це варварське ставлення до міста, непрофесійне, нефахове. Жодне місто світу не дозволило собі, знайшовши залишки старого древнього міста, залити це бетоном. Адже таку знахідку потрібно представляти туристам, залишати, зберігати. Львів не скористався жодного разу своїм шансом розпочати фахову реставрацію історичної спадщини».
Львову випала четверта така нагода, щоб продемонструвати європейській спільноті дбайливе ставлення до історичної спадщини. Адже місто претендує на проведення Євро-2012. Однак у заходах планування міжнародного чемпіонату мова про збереження історичного середовища не йде.
(Львів – Київ – Прага)
Через три століття прийшло наступне міжнародне визнання – у грудні 1998 року Львів увійшов до Списку світової спадщини ЮНЕСКО під номером 865, площею майже 120 гектарів.
Міська влада ігнорує ЮНЕСКО
Головна вимога ЮНЕСКО – належно дбати про пам’ятки культури. Однак уже кілька разів Львову загрожувало вилучення з реєстру міжнародної престижної організації через недотримання вимог ЮНЕСКО. У центральній частині, без погодження з ЮНЕСКО, міська влада дозволила зводити сучасні будівлі, які не вписуються в архітектурний ансамбль міста: будівництво на площі Міцкевича банку, знищено будинок Спілки художників, перебудований будинок біля Оперного театру, знищені кілька кам’яниць біля Галицького ринку. Міські чиновники як приклад фахової реставрації називають Палац Бандінеллі, в якому розташовувалась перша королівська пошта, а відновили його без гідроізоляції. Відтак у підвалах одразу ж після ремонтних робіт з’явились вологі плями.
Величезним скандалом, під час якого молоді люди приковували себе кайданками до екскаваторів, супроводжувався ремонт центральної площі Ринок, будинки на якій зведені у XVI-XVII століттях.
Під час реконструкції археологи виявили давні поховання, а також фундаменти старих будинків. Однак мерія не реагувала на звернення експертів і на унікальні знахідки, зокрема, знайшли елементи готичного старого міста до пожежі 14 століття. Історики заявляли, що потрібно цей фрагмент дерев’яного Львова накрити склом і залишити для оглядин. Втім на площі Ринок замінили стару бруківку на нову, усе залили бетоном і пустили трамвай. Усі робити на площі проводились без погодження і рекомендацій ЮНЕСКО. І це при тому, що Україна має зобов'язання перед міжнародною організацією, підписані відповідні хартії.
«Більше реставрувати і зберігати» – цієї поради у мерії не чують
Львів уже тричі через безгосподарність чиновників втратив унікальну можливість належно відреставрувати стару частину міста, коли виділялись сотні мільйонів гривень із державного бюджету на підготовку міста до саміту президентів у 1999 році, приїзд глави Католицької церкви Івана Павла Другого у 2001, ювілей міста у 2006-му. Реконструкцію проводили нефахово, і вже нині будівлі потребують капітального ремонту.
«Більше реставрувати і зберігати те, що залишилось, а менше будувати» радять у ЮНЕСКО Львову. Однак, виглядає на те, що міські чиновники не чують цих порад. Ба, більше, знову черговий скандал щодо нової забудови в історичній частині міста, на розі вулиці Вірменської.
Представник Товариства шанувальників Львова науковець Іван Сварник зазначає: «Те, що відбувається у Львові, – це варварське ставлення до міста, непрофесійне, нефахове. Жодне місто світу не дозволило собі, знайшовши залишки старого древнього міста, залити це бетоном. Адже таку знахідку потрібно представляти туристам, залишати, зберігати. Львів не скористався жодного разу своїм шансом розпочати фахову реставрацію історичної спадщини».
Львову випала четверта така нагода, щоб продемонструвати європейській спільноті дбайливе ставлення до історичної спадщини. Адже місто претендує на проведення Євро-2012. Однак у заходах планування міжнародного чемпіонату мова про збереження історичного середовища не йде.
(Львів – Київ – Прага)