Мірою того, як інтернет розширює свободу інформації, репресивні режими вдаються до нових засобів боротьби з цією свободою. Такого висновку доходить Комітет захисту журналістів, оприлюднивши доповідь, в якій ідеться про знаряддя, що їх застосовують в інтернеті вороги вільної преси.
Один із авторів звіту Денні О’Браєн в інтерв’ю Радіо Свобода підкреслив, що йдеться про те, що він назвав «темним боком» інтернету. Уряди, що постійно упосліджують традиційну пресу, намагаються перекрити вільний потік інформації в інтернеті теж.
«Існує вельми значна подібність між тим, як людям ведеться зі свободою в інтернеті і, відповідно, зі свободою (традиційної) преси… Якщо в країні придушують свободу звичайної преси, то незабаром починають придушувати й свободу інтернету», – наголошує дослідник.
Засоби придушення свободи преси онлайн
Деякі режими діють просто й грубо, перекриваючи взагалі весь інтернет-потік. Так, наприклад, робив єгипетський президент Хосні Мубарак в останні дні свого правління.
Інші режими вдаються до хитрішої тактики – наприклад, інтернет-сервер буквально завалюють посланнями настільки, що він не може нормально працювати. У доповіді Комітету захисту журналістів говориться, що таку тактику застосовують режими Китаю, М’янми, Росії, Білорусі та Казахстану.
Іранський режим контролює інтернет іншим робом. Усвідомлюючи роль інтернету в організації опозиційного руху, Тегеран віднедавна вимагає реєструвати кожен вебсайт у Міністерстві культури. Тисячі вебсайтів було заборонено.
У Росії, Білорусі, на Кавказі та в Центральній Азії владні структури здійснюють моніторинг вебсайтів і блогів з метою контролю й блокування їх. Вони використовують інтернет для стеження за журналістами.
Ніна Оґнянова з Комітету захисту журналістів каже: «Такий засіб підступної, не відвертої цензури дозволяє заглушувати незалежні голоси. Коли йдеться про новіші засоби цензури, то говоримо про епізодичне блокування окремих вебсайтів… Це робиться звичайно у періоди важливих політичних подій, таких, наприклад, як вибори».
Цей засіб заглушування опозиційних голосів доволі ефективний, бо його важко доводити, тому до нього дедалі активніше вдаються авторитарні режими. Такого висновку доходить звіт Комітету захисту журналістів.
Один із авторів звіту Денні О’Браєн в інтерв’ю Радіо Свобода підкреслив, що йдеться про те, що він назвав «темним боком» інтернету. Уряди, що постійно упосліджують традиційну пресу, намагаються перекрити вільний потік інформації в інтернеті теж.
«Існує вельми значна подібність між тим, як людям ведеться зі свободою в інтернеті і, відповідно, зі свободою (традиційної) преси… Якщо в країні придушують свободу звичайної преси, то незабаром починають придушувати й свободу інтернету», – наголошує дослідник.
Засоби придушення свободи преси онлайн
Деякі режими діють просто й грубо, перекриваючи взагалі весь інтернет-потік. Так, наприклад, робив єгипетський президент Хосні Мубарак в останні дні свого правління.
Інші режими вдаються до хитрішої тактики – наприклад, інтернет-сервер буквально завалюють посланнями настільки, що він не може нормально працювати. У доповіді Комітету захисту журналістів говориться, що таку тактику застосовують режими Китаю, М’янми, Росії, Білорусі та Казахстану.
Іранський режим контролює інтернет іншим робом. Усвідомлюючи роль інтернету в організації опозиційного руху, Тегеран віднедавна вимагає реєструвати кожен вебсайт у Міністерстві культури. Тисячі вебсайтів було заборонено.
У Росії, Білорусі, на Кавказі та в Центральній Азії владні структури здійснюють моніторинг вебсайтів і блогів з метою контролю й блокування їх. Вони використовують інтернет для стеження за журналістами.
Ніна Оґнянова з Комітету захисту журналістів каже: «Такий засіб підступної, не відвертої цензури дозволяє заглушувати незалежні голоси. Коли йдеться про новіші засоби цензури, то говоримо про епізодичне блокування окремих вебсайтів… Це робиться звичайно у періоди важливих політичних подій, таких, наприклад, як вибори».
Цей засіб заглушування опозиційних голосів доволі ефективний, бо його важко доводити, тому до нього дедалі активніше вдаються авторитарні режими. Такого висновку доходить звіт Комітету захисту журналістів.
