Приєднання до Євросоюзу у 2004 році одразу 10 країн дало поштовх європейській економіці, що зазнала небувалого підйому, зазначають представники Європейської Комісії. Проте, п’ять років тому багато представників Старої Європи боялися, що приєднання одразу такої великої кількості нових і незаможних держав призведе до занепаду цілого ЄС, що до того налічував 15 членів.
Депутат Європейського парламенту від Бельгії Міа де Вітс каже, що особливо боялася зниження рівня життя своїх громадян. І деякі ознаки цього співдружність європейських країн старого складу, зрештою, таки мала. Здебільшого, через «переселення» на Схід виробництв великих європейських підприємств. Хоча і цей феномен, який часто називають «делокалізацією», не був чинником великого послаблення Старої Європи
«Слід взяти до уваги, – зазначає Міа де Вітс, – що підприємства переїхали до цих нових країн саме для того, аби бути ближче до ринків збуту. Тому, це не варто навіть називати «делокалізацією». Феномен делокалізації, зрештою, був дуже слабкий».
Криза через розширення?
Нині багато політиків із різних країн заявляють, що подальше розширення ЄС слід припинити, бо економічна криза і без того загрожує зростанням безробіття та спадом європейського добробуту.
З ними не погоджується єврокомісар з питань розширення Олі Ренн. Виступаючи у п’ятницю на урочистій конференції, присвяченій 5-річчу приєднання 10 нових членів до Євросоюзу, він заявив, що пов’язувати економічну рецесію з розширенням ЄС не слід.
«Коли ми вирушаємо на боротьбу із рецесією, ми не повинні перетворювати розширення Європи на «цапа-відбувайла» для проблем, до яких цей процес не мав відношення, – каже Олі Ренн. – Сумніви у доцільності розширення Євросоюзу зовсім не допоможуть у вирішенні проблеми економічного занепаду. Якраз навпаки».
Яскравою ілюстрацією того, що Євросоюз виграв від надання членства державам сходу та півдня континенту, є поява нових робочих місць. Підставою для цього став вільий рух працівників європейських країн.
Інвестиції, направлені до нових країн-членів, збільшили їх можливості, зменшили безробіття та покращили умови життя. Це, зрештою, створило передумови для пошуку роботи у своїх країнах, а не за кордоном. Хоча було чимало, скажімо, лікарів чи сантехніків Польщі, Угорщини, Словаччини та Прибалтійських держав, котрі мігрували у пошуках кращих зарплат. Але багато з них наразі повертаються додому з новими знаннями та потужним духом підприємництва, – свідчать дані соцологічних досліджень. Тим часом, гроші, надіслані ними своїм родинам, теж відіграли чималу роль у загальному підвищенні життєвого рівня громадян нових країн-членів.
«Нема Лісабонської угоди – не буде й розширень»
Проте, навіть відзначаючи великі позитивні зрушення, деякі країни Євросоюзу, як, наприклад, Франція, виступають категорично проти приєднання нових держав до європейського блоку. «Жодних нових членів у Євросоюзі не буде доти, поки не буде ухвалена Лісабонська угода», – неодноразово заявляли представники офіційного Парижа. Документ, що передбачає налагодження та краще функціонування європейської співдружності, все ще не отримав підтримки Ірландії, Польщі та Чеської Республіки.
Нинішня економічна криза все ж значно применшила бажання до подальшого розширення теренів Євросоюзу – європейці надто зосереджені на своїх проблемах, щоб озиратися навколо.
(Брюссель – Прага – Київ)
Депутат Європейського парламенту від Бельгії Міа де Вітс каже, що особливо боялася зниження рівня життя своїх громадян. І деякі ознаки цього співдружність європейських країн старого складу, зрештою, таки мала. Здебільшого, через «переселення» на Схід виробництв великих європейських підприємств. Хоча і цей феномен, який часто називають «делокалізацією», не був чинником великого послаблення Старої Європи
«Слід взяти до уваги, – зазначає Міа де Вітс, – що підприємства переїхали до цих нових країн саме для того, аби бути ближче до ринків збуту. Тому, це не варто навіть називати «делокалізацією». Феномен делокалізації, зрештою, був дуже слабкий».
Криза через розширення?
Нині багато політиків із різних країн заявляють, що подальше розширення ЄС слід припинити, бо економічна криза і без того загрожує зростанням безробіття та спадом європейського добробуту.
З ними не погоджується єврокомісар з питань розширення Олі Ренн. Виступаючи у п’ятницю на урочистій конференції, присвяченій 5-річчу приєднання 10 нових членів до Євросоюзу, він заявив, що пов’язувати економічну рецесію з розширенням ЄС не слід.
«Коли ми вирушаємо на боротьбу із рецесією, ми не повинні перетворювати розширення Європи на «цапа-відбувайла» для проблем, до яких цей процес не мав відношення, – каже Олі Ренн. – Сумніви у доцільності розширення Євросоюзу зовсім не допоможуть у вирішенні проблеми економічного занепаду. Якраз навпаки».
Яскравою ілюстрацією того, що Євросоюз виграв від надання членства державам сходу та півдня континенту, є поява нових робочих місць. Підставою для цього став вільий рух працівників європейських країн.
Інвестиції, направлені до нових країн-членів, збільшили їх можливості, зменшили безробіття та покращили умови життя. Це, зрештою, створило передумови для пошуку роботи у своїх країнах, а не за кордоном. Хоча було чимало, скажімо, лікарів чи сантехніків Польщі, Угорщини, Словаччини та Прибалтійських держав, котрі мігрували у пошуках кращих зарплат. Але багато з них наразі повертаються додому з новими знаннями та потужним духом підприємництва, – свідчать дані соцологічних досліджень. Тим часом, гроші, надіслані ними своїм родинам, теж відіграли чималу роль у загальному підвищенні життєвого рівня громадян нових країн-членів.
«Нема Лісабонської угоди – не буде й розширень»
Проте, навіть відзначаючи великі позитивні зрушення, деякі країни Євросоюзу, як, наприклад, Франція, виступають категорично проти приєднання нових держав до європейського блоку. «Жодних нових членів у Євросоюзі не буде доти, поки не буде ухвалена Лісабонська угода», – неодноразово заявляли представники офіційного Парижа. Документ, що передбачає налагодження та краще функціонування європейської співдружності, все ще не отримав підтримки Ірландії, Польщі та Чеської Республіки.
Нинішня економічна криза все ж значно применшила бажання до подальшого розширення теренів Євросоюзу – європейці надто зосереджені на своїх проблемах, щоб озиратися навколо.
(Брюссель – Прага – Київ)
