Геній – він на те і геній, щоб через двісті років по своєму народженні стукнути нас лобом об відображення у дзеркалі й запитати вкрадливим голосом панночки: ти хто?
І ой як непросто по правді Гоголеві відповісти. Бо ми усі потроху і Чічікови, й Ноздрьови, й Собакевичі, й Плюшкіни чи Коробочки. От тільки Тарасів Бульб щось не видно.
А відтак і ті, кого обираємо на керування країною, зовсім не Остапи.
Ось що політики один про одного кажуть
Анатолій Толстоухов, фракція Партії регіонів: «Із точки зору світової політики ми живемо на хуторі поблизу Диканьки. З точки зору наповнення - тут стільки чортів, що немає куди плюнути, щоб у них не потрапити».
Вадим Колесниченко, теж регіонал, пішов у порівняннях іще далі: «Андрій є у кожній фракції, і дуже багато тих Андріїв, цілком переконаних у своїх діях. А до Тараса Бульби найближче Степан Хмара. Він вірить у свою справу і жодного разу не схибив».
Тарас Чорновіл, безпартійний тепер парламентар, критикує усіх: «Особливо популярні у парламенті Хлестакови. Є й городничі. Щоправда, городничі не так часто ходять на засідання Верховної Ради. Коли ж з’являються, то намагаються «надувати щоки», але їх «надувають» усілякі Хлестакови. Є й купці, яких постійно скубуть, а вони, бідненькі, як і у «Ревізорі», готові за все платити. Є у парламенті й усі персонажі з «Мертвих душ».
Але найкритичнішим виявився комуніст Олександр Голуб: «Литвин із Яценюком, мов Бобчинський і Добчинський, говорять майже одне й те саме й синхронно вибігають один наперед другого. Нестор Шуфрич – це Ноздрьов. А якщо хтось перечитав «Вія», то цілком упевнився, що Юлія Тимошенко – це панночка, яка вилізла на шию Президента, і той, як би не намагався, не може її зігнати».
Лесь Подерв’янський: гоголівські персонажі не дотягують
Натомість відомі українські майстри гострого слова Андрій Кокотюха та Лесь Подерв’янський більше схильні до узагальнень.
Кокотюха вважає, що за освітою усі наші керівники недалеко втекли від Собакевича, за багатством душі вони Плюшкіни, за способом життя – Пацюки, яким вареники самі до рота скачуть, а за суттю своєю – просто нечиста сила.
Художник і майстер табуйованої лексики Лесь Подерв’янський вважає, що гоголівські персонажі не дотягують до українських політиків, бо «у порівнянні з цими … Чічіков – цілком шляхетна людина».
Сам же Гоголь сказав у «Мертвих душах» про всіх Чічікових так: «Справедливее всего назвать (их) хозяин-приобретатель».
І далі – «ужасен, отвратителен этот рыцарь «денежного мешка», строящий свое благополучие на несчастьях большого числа людей…»
(Київ – Прага)
І ой як непросто по правді Гоголеві відповісти. Бо ми усі потроху і Чічікови, й Ноздрьови, й Собакевичі, й Плюшкіни чи Коробочки. От тільки Тарасів Бульб щось не видно.
А відтак і ті, кого обираємо на керування країною, зовсім не Остапи.
Ось що політики один про одного кажуть
Анатолій Толстоухов, фракція Партії регіонів: «Із точки зору світової політики ми живемо на хуторі поблизу Диканьки. З точки зору наповнення - тут стільки чортів, що немає куди плюнути, щоб у них не потрапити».
Вадим Колесниченко, теж регіонал, пішов у порівняннях іще далі: «Андрій є у кожній фракції, і дуже багато тих Андріїв, цілком переконаних у своїх діях. А до Тараса Бульби найближче Степан Хмара. Він вірить у свою справу і жодного разу не схибив».
Тарас Чорновіл, безпартійний тепер парламентар, критикує усіх: «Особливо популярні у парламенті Хлестакови. Є й городничі. Щоправда, городничі не так часто ходять на засідання Верховної Ради. Коли ж з’являються, то намагаються «надувати щоки», але їх «надувають» усілякі Хлестакови. Є й купці, яких постійно скубуть, а вони, бідненькі, як і у «Ревізорі», готові за все платити. Є у парламенті й усі персонажі з «Мертвих душ».
Але найкритичнішим виявився комуніст Олександр Голуб: «Литвин із Яценюком, мов Бобчинський і Добчинський, говорять майже одне й те саме й синхронно вибігають один наперед другого. Нестор Шуфрич – це Ноздрьов. А якщо хтось перечитав «Вія», то цілком упевнився, що Юлія Тимошенко – це панночка, яка вилізла на шию Президента, і той, як би не намагався, не може її зігнати».
Лесь Подерв’янський: гоголівські персонажі не дотягують
Натомість відомі українські майстри гострого слова Андрій Кокотюха та Лесь Подерв’янський більше схильні до узагальнень.
Кокотюха вважає, що за освітою усі наші керівники недалеко втекли від Собакевича, за багатством душі вони Плюшкіни, за способом життя – Пацюки, яким вареники самі до рота скачуть, а за суттю своєю – просто нечиста сила.
Художник і майстер табуйованої лексики Лесь Подерв’янський вважає, що гоголівські персонажі не дотягують до українських політиків, бо «у порівнянні з цими … Чічіков – цілком шляхетна людина».
Сам же Гоголь сказав у «Мертвих душах» про всіх Чічікових так: «Справедливее всего назвать (их) хозяин-приобретатель».
І далі – «ужасен, отвратителен этот рыцарь «денежного мешка», строящий свое благополучие на несчастьях большого числа людей…»
(Київ – Прага)
