У двадцятий день березня цього року співпало кілька історичних подій і фактів: 370 років від дня народження Івана Мазепи і триста років від очоленого ним повстання. Так, Президент України має намір відвідати «малу вітчизну» гетьмана – село Мазепинці на Київщині, де буде закладено пам‘ятний камінь на місці збудованого на кошти Івана Мазепи Свято-Миколаївського військового собору.
А у київському Музеї гетьманства історик Тарас Чухліб презентує свою книгу «Шлях до Полтави», зі сторінок якої постає «доба Мазепи» – з її складними відносинами між Українським гетьманом і Московським царством наприкінці ХУІІ – початку ХУІІІ століття, описує участь козацької України у Північній війні, мотивацію переходу гетьмана Мазепи на бік короля Карла ХІІ.
«На початку ХІХ століття постать Мазепи перетворилась у романтичного героя, завдяки поемі Джорджа Байрона. Мазепа, хоча і програв разом з Карлом Дванадцятим у Полтавській битві, але він був визначним політиком свого часу. Він отримав з точки зору російських істориків негативний шлейф оцінок, що він начебто зрадник. Проаналізувавши листи Мазепи, документи, можемо сказати, що гетьман Мазепа за інтереси України, українського народу», – каже Тарас Чухліб.
Імперські та радянські шаблони
Політолог Ігор Лосєв вважає неприйнятною політизацію постаті гетьмана Мазепи, що має місце у сучасній історичній науці: «Мазепа уже давно заслужив право стати суто історичною постаттю. Але росіяни ніяк не хочуть надати йому таку можливість! Він і досі залишається для них надзвичайно активною постаттю політичного дискурсу. Хоча б уже можна його було би розглядати як героя Байрона, Проспера Меріме, Ференца Ліста і так далі».
Історики радять політикам відійти від шаблонів імперських та радянських часів і згадати нині добре ім‘я українського Івана Мазепи як мужнього воїна, легендарного гетьмана, освіченого чоловіка, закоханого у прекрасне.
(Київ–Прага)
А у київському Музеї гетьманства історик Тарас Чухліб презентує свою книгу «Шлях до Полтави», зі сторінок якої постає «доба Мазепи» – з її складними відносинами між Українським гетьманом і Московським царством наприкінці ХУІІ – початку ХУІІІ століття, описує участь козацької України у Північній війні, мотивацію переходу гетьмана Мазепи на бік короля Карла ХІІ.
«На початку ХІХ століття постать Мазепи перетворилась у романтичного героя, завдяки поемі Джорджа Байрона. Мазепа, хоча і програв разом з Карлом Дванадцятим у Полтавській битві, але він був визначним політиком свого часу. Він отримав з точки зору російських істориків негативний шлейф оцінок, що він начебто зрадник. Проаналізувавши листи Мазепи, документи, можемо сказати, що гетьман Мазепа за інтереси України, українського народу», – каже Тарас Чухліб.
Імперські та радянські шаблони
Політолог Ігор Лосєв вважає неприйнятною політизацію постаті гетьмана Мазепи, що має місце у сучасній історичній науці: «Мазепа уже давно заслужив право стати суто історичною постаттю. Але росіяни ніяк не хочуть надати йому таку можливість! Він і досі залишається для них надзвичайно активною постаттю політичного дискурсу. Хоча б уже можна його було би розглядати як героя Байрона, Проспера Меріме, Ференца Ліста і так далі».
Історики радять політикам відійти від шаблонів імперських та радянських часів і згадати нині добре ім‘я українського Івана Мазепи як мужнього воїна, легендарного гетьмана, освіченого чоловіка, закоханого у прекрасне.
(Київ–Прага)
