Прикарпаття і Закарпаття – як близнюки не лише через схожість назв. Роз’єднані горами, а упродовж кількох століть і державними кордонами, люди з двох боків Карпат, попри всі перепони і заборони, придивлялися і прислухалися до життя один одного, мали схожі болі, надії, прагнення. Тож у Галичині захоплено сприйняли звістку у 1938 році про те, що Закарпаття стало автономним, каже завідувач кафедри політології Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника, доктор історичних наук, професор Василь Марчук.
«Вісті про надання Підкарпатській Русі автономії швидко дійшли до Галичини. У краї прокотилася хвиля мітингів і демонстрацій. Ініціатором переважнї більшості їх була ОУН. Особливо активно діяв Роман Шухевич», – зазначив професор Василь Марчук.
На підтримку – мітинги, збір коштів, перехід кордону
Культурно-освітні стосунки між українцями Галичини і Закарпаття особливо зросли, коли декого доля закинула на західний бік Карпат після поразки національно-визвольної боротьби 1918-1919 років. Значною мірою таким відносинам сприяв митрополит Андрей Шептицький. Через 20 років здавалось, що знову є шанс державотворення і незалежності. Національні сили Галичини розглядали це як крок до соборної Української держави, каже Василь Марчук.
«Провід українських націоналістів, який мав широку нелегальну мережу в Галичині, поширив заклик: «Українське Закарпаття захищає в тій хвилині ідею незалежної Української Закарпатської держави, яка з хвилиною вибуху повстання на всіх українських землях проти всіх окупантів України стихійно об’єднається в єдину державу всіх українців».
Галичани спричинилися до фінансової та моральної підтримки Карпатської України, забезпечення фахівцями. Приміром, виходець з Галичини Зенон Коссак, який пройшов шлях від члена Проводу Спілки Української Націоналістичної Молоді, члена ОУН до заступника бойового референта Романа Шухевича, був серед тих, хто розробляв план втечі Степана Бандери з в’язниці у Вронках, в Карпатській Січі очолював субреферат ідеології у відділі преси і пропаганди. Саме з його ініціативи 19 лютого 1939 року у Хусті було проведено ІІ Січовий з’їзд.
Тисячі галичан нелегально переходили чесько-польський кордон, сотні загинули або були закатовані. Навіть після трагічного бою на Красному полі тривали судові процеси над перебіжчиками.
Історія у дитячій пам’яті і пластовій пісні
Члени пластового гуртка «Орли» з с.Липівка Рогатинського району нещодавно побували на Красному полі. Кажуть, їхні односельці були серед тих, хто воював у Карпатській Січі. Завдяки галичанам на Закарпатті був створений «Пласт», почало діяти товариство «Просвіта». Розповідає виховник пластунів Богдан Стиславський.
«Ми коли їхали в Джублик на Закарпатті, ми відвідали Красне поле, віддали шану, заспівали там пісню біля меморіалу карпатських січовиків. «В Закарпатті радість стала» – то така пісня невідома. І я навчив їх, а мене старший чоловік, вже покійний, з Липівки навчив. Це пісня про повстання в Карпатській Україні і Карпатську Січ в 1938-39 роках під проводом президента Августина Волошина.
В Закарпатті радість стала, радість стала, та гей.
Україна вже постала, вже постала, та гей.
Приказ: «Раз, два, струнко,
Глянь направо – там скачуть карі коні,
Там грають барабани, б’ють шаблями
Вправо-вліво, щоб серце не боліло, та гей».
Самостійна Карпатська Україна проіснувала недовго – п’ять місяців. Але це був один із етапів державного будівництва незалежної України.
(Івано-Франківськ–Київ–Прага)
«Вісті про надання Підкарпатській Русі автономії швидко дійшли до Галичини. У краї прокотилася хвиля мітингів і демонстрацій. Ініціатором переважнї більшості їх була ОУН. Особливо активно діяв Роман Шухевич», – зазначив професор Василь Марчук.
На підтримку – мітинги, збір коштів, перехід кордону
Культурно-освітні стосунки між українцями Галичини і Закарпаття особливо зросли, коли декого доля закинула на західний бік Карпат після поразки національно-визвольної боротьби 1918-1919 років. Значною мірою таким відносинам сприяв митрополит Андрей Шептицький. Через 20 років здавалось, що знову є шанс державотворення і незалежності. Національні сили Галичини розглядали це як крок до соборної Української держави, каже Василь Марчук.
«Провід українських націоналістів, який мав широку нелегальну мережу в Галичині, поширив заклик: «Українське Закарпаття захищає в тій хвилині ідею незалежної Української Закарпатської держави, яка з хвилиною вибуху повстання на всіх українських землях проти всіх окупантів України стихійно об’єднається в єдину державу всіх українців».
Галичани спричинилися до фінансової та моральної підтримки Карпатської України, забезпечення фахівцями. Приміром, виходець з Галичини Зенон Коссак, який пройшов шлях від члена Проводу Спілки Української Націоналістичної Молоді, члена ОУН до заступника бойового референта Романа Шухевича, був серед тих, хто розробляв план втечі Степана Бандери з в’язниці у Вронках, в Карпатській Січі очолював субреферат ідеології у відділі преси і пропаганди. Саме з його ініціативи 19 лютого 1939 року у Хусті було проведено ІІ Січовий з’їзд.
Тисячі галичан нелегально переходили чесько-польський кордон, сотні загинули або були закатовані. Навіть після трагічного бою на Красному полі тривали судові процеси над перебіжчиками.
Історія у дитячій пам’яті і пластовій пісні
Члени пластового гуртка «Орли» з с.Липівка Рогатинського району нещодавно побували на Красному полі. Кажуть, їхні односельці були серед тих, хто воював у Карпатській Січі. Завдяки галичанам на Закарпатті був створений «Пласт», почало діяти товариство «Просвіта». Розповідає виховник пластунів Богдан Стиславський.
«Ми коли їхали в Джублик на Закарпатті, ми відвідали Красне поле, віддали шану, заспівали там пісню біля меморіалу карпатських січовиків. «В Закарпатті радість стала» – то така пісня невідома. І я навчив їх, а мене старший чоловік, вже покійний, з Липівки навчив. Це пісня про повстання в Карпатській Україні і Карпатську Січ в 1938-39 роках під проводом президента Августина Волошина.
В Закарпатті радість стала, радість стала, та гей.
Україна вже постала, вже постала, та гей.
Приказ: «Раз, два, струнко,
Глянь направо – там скачуть карі коні,
Там грають барабани, б’ють шаблями
Вправо-вліво, щоб серце не боліло, та гей».
Самостійна Карпатська Україна проіснувала недовго – п’ять місяців. Але це був один із етапів державного будівництва незалежної України.
(Івано-Франківськ–Київ–Прага)
