За законом про відкриту інформацію британський уряд зобов’язаний публікувати інформацію, яка становить громадський інтерес. Але міністр юстиції Джак Стро вважає, що у випадку з війною в Іраку урядові стенограми підпадають під категорію «особливі обставини», які дозволяють їх не публікувати. «Коротко, оприлюднення стенограми зараз завдасть більше шкоди інтересам громадськості, ніж принесе добра фактом відкриття», – вважає міністр.
Джак Стро вважає, що потрібен баланс між відкритістю та підтримкою структур демократичного уряду. Адже, на думку міністра юстиції, урядові дискусії дозволяють приватне висловлення думок, що передбачає щирість міністрів, якої б не було, якби вони знали, що ці дискусії будуть опубліковані.
Таким чином, рішення уряду йде врозріз із рішенням Інформаційного трибуналу, який наказав урядові оприлюднити дискусію про законність війни в Іраку. Звичайно такі документи зберігають секретність упродовж 30 років.
У центрі нинішнього протистояння є виступ тодішнього генерального прокурора Пітера Ґолдсміта на двох засіданнях уряду 13 та 17 березня 2003 року.
Чи тиснули на прокурора?
За повідомленнями, на цих засіданнях генеральний прокурор висловлював сумнів у законності вторгнення в Ірак без додаткової резолюції ООН. А вже через десять днів, після того, як Британії не вдалося домогтися нової резолюції ООН, Ґолдсміт заявив, що вторгнення буде цілком законне на підставі вже чинного міжнародного законодавства.
Критики пояснюють таку раптову зміну думки тим, що на генерального прокурора чинили тиск між засіданнями уряду. Сам він спростовує ці звинувачення.
Рішення долучитися до вторгнення в Ірак під проводом Сполучених Штатів викликало масові протести в Британії ще до початку самої війни. Воно досі є предметом гарячих політичних дебатів та предметом для критики на адресу лейбористської партії, яка перебуває при владі понад 12 років.
Відмова уряду дотримуватися закону про відкриту інформацію ставить під сумнів прихильність уряду до нового законодавства, що набрало чинності лише у 2005 році. Але Джак Стро наполягає, що це не так. «У приблизно 78 тисячах випадків, коли від урядових департаментів жадали інформацію, ця інформація була надана», – нагадує він.
Лише не в цьому, дуже чутливому для уряду, але такому важливому для суспільства, додають критики лейбористів.
(Прага – Київ)
Джак Стро вважає, що потрібен баланс між відкритістю та підтримкою структур демократичного уряду. Адже, на думку міністра юстиції, урядові дискусії дозволяють приватне висловлення думок, що передбачає щирість міністрів, якої б не було, якби вони знали, що ці дискусії будуть опубліковані.
Таким чином, рішення уряду йде врозріз із рішенням Інформаційного трибуналу, який наказав урядові оприлюднити дискусію про законність війни в Іраку. Звичайно такі документи зберігають секретність упродовж 30 років.
У центрі нинішнього протистояння є виступ тодішнього генерального прокурора Пітера Ґолдсміта на двох засіданнях уряду 13 та 17 березня 2003 року.
Чи тиснули на прокурора?
За повідомленнями, на цих засіданнях генеральний прокурор висловлював сумнів у законності вторгнення в Ірак без додаткової резолюції ООН. А вже через десять днів, після того, як Британії не вдалося домогтися нової резолюції ООН, Ґолдсміт заявив, що вторгнення буде цілком законне на підставі вже чинного міжнародного законодавства.
Критики пояснюють таку раптову зміну думки тим, що на генерального прокурора чинили тиск між засіданнями уряду. Сам він спростовує ці звинувачення.
Рішення долучитися до вторгнення в Ірак під проводом Сполучених Штатів викликало масові протести в Британії ще до початку самої війни. Воно досі є предметом гарячих політичних дебатів та предметом для критики на адресу лейбористської партії, яка перебуває при владі понад 12 років.
Відмова уряду дотримуватися закону про відкриту інформацію ставить під сумнів прихильність уряду до нового законодавства, що набрало чинності лише у 2005 році. Але Джак Стро наполягає, що це не так. «У приблизно 78 тисячах випадків, коли від урядових департаментів жадали інформацію, ця інформація була надана», – нагадує він.
Лише не в цьому, дуже чутливому для уряду, але такому важливому для суспільства, додають критики лейбористів.
(Прага – Київ)
