(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису)
Роман Скрипін: Пані Супрун, у мене перше запитання до Вас. Це скільки Ви отримували тоді, коли Ви виконували обов’язки депутата четвертого скликання?
Людмила Супрун: У нас була зарплата, у свій час коливалася від 1 600 гривень…
- Нагадайте, це в яких роках?
Людмила Супрун: Це був приблизно 2002 рік. І ця зарплата складала приблизно подвійну норму від середньої зарплати по країні. В принципі, це був підхід, близький до об’єктивного.
Чому треба прив’язувати зарплату чиновників до середньої зарплати по країні? З однієї причини…
- Давайте зробимо ще одну річ.
Пане Семирак, яка у Вас зараз зарплата депутатська?
- Тобто, ось фактично в 10 разів виросла зарплата.
Остап Семирак: Це разом з податками. Мінус податки, там 14 з чимось виходить.
- А це теж з податками чи це чистими було?
Людмила Супрун: Ні, це з податками безперечно.
- Тобто, було ще менше, ніж 1 600. Ну, фактично в 10 разів. І говорили, що депутати мають отримувати величезну зарплату для того, щоб у них не було корупційної спокуси, щоб вони не брали хабарі так само, як і всі чиновники.
Людмила Супрун: Романе, Ви згадайте той час, коли депутатський корпус працював на громадських засадах і депутати не отримували зарплати.
- Зараз депутати місцевих рад працюють на громадських засадах, скажімо, депутати Київради або Львівської міської ради, або Харківської ради, або Донецької ради, будь-якого міста. Вони працюють на громадських засадах.
А інформація, котра стала ледь не бомбою 23 лютого, тобто дня вчорашнього: колишні депутати України просять про матеріальну допомогу ВР. І вичерпний перелік подали інформаційні агенції.
Це в той час, коли в країні економічна криза, коли долар сягає небачених висот, а люди втрачають реальні доходи.
Зрештою, українська влада й до того не демонструвала особливої економності на собі.
Попри усі обіцянки, нікуди не поділося спеціалізоване обслуговування чиновників вкупі з народними депутатами. Нікуди не поділися привілеї та пільги. Ні місці лишилися лікарні, профілакторії та санаторії для обраних.
І слід відзначити: українські чиновники у рази більше заробляють цілком офіційно тепер, ніж колись. А коли вийдуть на пенсію, усі нарахування та сам розмір пенсій змушують заздрісно дивитися на це тих, хто гнув спину все життя, скажімо, на заводі.
Отже, не зважаючи на декларовану Конституцією рівність, українське суспільство й надалі ділиться ледь не на касти, на кшталт індійських…
Остап Семирак: …Як ми вже сьогодні говори, що 17 тисяч – це зарплата депутата сьогодні, мінус оподаткування. І депутат отримує там 14 тисяч з чимось.
Плюс є на депутатські повноваження справді кошти, які передбачаються в розмірі зарплати, так як це передбачено законом.
І є ще третя сума, яка йде на помічників. Але насправді депутат нею не користується, він наймає на роботу помічників, і це є та зарплата, яку бухгалтерія платить помічникам...
- Дехто, можливо.
Остап Семирак: Це важливо.
- Можливо, бухгалтерія платить помічникам.
Просто давайте уявімо собі просту схему. Якщо Ви зачепилися, власне, за це, за депутатство, то давайте просту схему. Депутат отримує «на здійснення своїх повноважень» ще гроші. Що це таке? На що саме? На кулькові ручки?
Остап Семирак: Це тяжко пояснити мені, молодому депутату…
- Може, пані Супрун пояснить?
Людмила Супрун: У нас такого взагалі не було раніше.
Остап Семирак: Та ні, воно було. І насправді це кошти, наскільки я розумію, були походженням своїм так звана «канцелярія», так звані якісь… Ну, я не знаю, що там ще.
Тобто, ці кошти передбачаються на якісь телефонні розмови, ще щось. Тобто, вони якось розписані. І це не є ноу-хау цього скликання.
- Помічників можна взяти своїх знайомих фальшивих фактично, які за вас отримуватимуть гроші, а потім вам їх передаватимуть.
Остап Семирак: Абсолютно так можна зробити.
- Я Вам скажу, що Ви попитайте своїх, можливо, старших депутатів, які так роблять, тому що ми цифру не брали зі стелі, вона не придумана.
Остап Семирак: Романе, знаєш, мені здається, що є такі депутати, можливо, що так роблять…
- Це певні депутати поділилися кулуарно досвідом, що вони отримують на місяць близько 55 тисяч на руки, не використовуючи оці «на здійснення повноважень». Тобто, він збільшує вдвічі або втричі собі зарплату.
Остап Семирак: Це якби проблема кожного депутата. Я думаю, що в перспективі він не має політичного майбутнього, тому що помічники – це є ті люди, які повинні тобі допомагати. Ти можеш ті кошти в них забрати (я не сперечаюся) і людині зробити послугу, що ти працевлаштував його трудову книжку…
- Що таке взагалі «помічник народного депутата»? Народний депутат, здається, вже не може в туалет без помічника сходити. Воно так видається. Так роздувати свої штати – це надто складно нам зрозуміти.
Остап Семирак: З помічниками дуже просто. Це не є річ, яка появилася тільки в українському парламенті. Вона є у всіх парламентах. І, скажімо, функції мого помічника… Я можу пояснювати, але я не думаю, що це…
- Ні, у Вас там є певна кількість помічників, які отримують зарплати.
Остап Семирак: У мене чотири помічники.
- А є такі, які можуть бути помічниками, і зарплату не отримувати.
Остап Семирак: У мене теж є такі.
Людмила Супрун: Треба не забувати, що ще є одна норма, і тепер депутатам практично щомісячно надається допомога за оренду приміщення.
Наприклад, у нього немає власного житла, йому платять з розрахунку 400 гривень на день компенсації за винайм житла. Тобто, якщо порахувати цю суму упродовж року, то ця сума складає просто величезні цифри. Це близько, якщо я не помиляюся… Порахуйте 400 на 365 днів…
- Тобто, фактично людині не треба бути зареєстрованим у Києві, а в передмісті Києва, як він може відразу просити компенсацію на винайм житла або брати готель. Правильно?
Людмила Супрун: Абсолютно.
- Якийсь сплачується з бюджету.
Людмила Супрун: І це достатньо великі гроші.
Тому пропонувалося в свій час таке. У нас змінилася політична система. Раніше були, наприклад, вибори за мажоритарним принципом, і депутат ішов від певного округу територіального та працював у парламенті. Тепер іде система закритих партійних списків. Хто в партійних списках? Ніхто не знає. Обирають в принципі всю партію в цілому.
Так, можливо, треба було перейти до системи, коли зарплату депутатам, які проходять по списках, буде платити не платник податків, не бюджет, а буде платити політична партія. Бо якщо подивитися список тих витрат, які здійснюються на вибори, а потім партії вимагають компенсувати їх з бюджету, то ця сума зашкалює за один мільярд гривень.
- Пані Супрун, а де партія брала б гроші?
Людмила Супрун: Так от, запитайте, де партії брали гроші?
- У Вас є партія. Може, Ви маєте такий бюджет, що якщо Ви потрапляєте в парламент, Ви платите депутатам своїм зарплату.
Людмила Супрун: Романе, для того, щоб зняти інсинуації з цього питання, треба подивитися, які оплати праці існують в європейських країнах для депутатського корпусу, і як вони обліковуються, як вони розраховані.
Як правило, береться середня зарплата по країні і до цього пристосуються коефіцієнти 1,2, 1,5, до 2. Тобто, якщо вся країна має низьку оплату праці, то в депутатів високої зарплати не буде…
(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису)
Роман Скрипін: Пані Супрун, у мене перше запитання до Вас. Це скільки Ви отримували тоді, коли Ви виконували обов’язки депутата четвертого скликання?
Людмила Супрун: У нас була зарплата, у свій час коливалася від 1 600 гривень…
- Нагадайте, це в яких роках?
Людмила Супрун: Це був приблизно 2002 рік. І ця зарплата складала приблизно подвійну норму від середньої зарплати по країні. В принципі, це був підхід, близький до об’єктивного.
Чому треба прив’язувати зарплату чиновників до середньої зарплати по країні? З однієї причини…
- Давайте зробимо ще одну річ.
Пане Семирак, яка у Вас зараз зарплата депутатська?
Остап Семирак: Зарплата депутатська складає на сьогодні 17 тисяч гривень.
Остап Семирак: Це разом з податками. Мінус податки, там 14 з чимось виходить.
- А це теж з податками чи це чистими було?
Людмила Супрун: Ні, це з податками безперечно.
- Тобто, було ще менше, ніж 1 600. Ну, фактично в 10 разів. І говорили, що депутати мають отримувати величезну зарплату для того, щоб у них не було корупційної спокуси, щоб вони не брали хабарі так само, як і всі чиновники.
Людмила Супрун: Романе, Ви згадайте той час, коли депутатський корпус працював на громадських засадах і депутати не отримували зарплати.
- Зараз депутати місцевих рад працюють на громадських засадах, скажімо, депутати Київради або Львівської міської ради, або Харківської ради, або Донецької ради, будь-якого міста. Вони працюють на громадських засадах.
А інформація, котра стала ледь не бомбою 23 лютого, тобто дня вчорашнього: колишні депутати України просять про матеріальну допомогу ВР. І вичерпний перелік подали інформаційні агенції.
Це в той час, коли в країні економічна криза, коли долар сягає небачених висот, а люди втрачають реальні доходи.
Зрештою, українська влада й до того не демонструвала особливої економності на собі.
Попри усі обіцянки, нікуди не поділося спеціалізоване обслуговування чиновників вкупі з народними депутатами. Нікуди не поділися привілеї та пільги. Ні місці лишилися лікарні, профілакторії та санаторії для обраних.
І слід відзначити: українські чиновники у рази більше заробляють цілком офіційно тепер, ніж колись. А коли вийдуть на пенсію, усі нарахування та сам розмір пенсій змушують заздрісно дивитися на це тих, хто гнув спину все життя, скажімо, на заводі.
Отже, не зважаючи на декларовану Конституцією рівність, українське суспільство й надалі ділиться ледь не на касти, на кшталт індійських…
Плюс є на депутатські повноваження справді кошти, які передбачаються в розмірі зарплати, так як це передбачено законом.
І є ще третя сума, яка йде на помічників. Але насправді депутат нею не користується, він наймає на роботу помічників, і це є та зарплата, яку бухгалтерія платить помічникам...
- Дехто, можливо.
Остап Семирак: Це важливо.
- Можливо, бухгалтерія платить помічникам.
Просто давайте уявімо собі просту схему. Якщо Ви зачепилися, власне, за це, за депутатство, то давайте просту схему. Депутат отримує «на здійснення своїх повноважень» ще гроші. Що це таке? На що саме? На кулькові ручки?
Остап Семирак: Це тяжко пояснити мені, молодому депутату…
- Може, пані Супрун пояснить?
Людмила Супрун: У нас такого взагалі не було раніше.
Остап Семирак: Та ні, воно було. І насправді це кошти, наскільки я розумію, були походженням своїм так звана «канцелярія», так звані якісь… Ну, я не знаю, що там ще.
Тобто, ці кошти передбачаються на якісь телефонні розмови, ще щось. Тобто, вони якось розписані. І це не є ноу-хау цього скликання.
- Помічників можна взяти своїх знайомих фальшивих фактично, які за вас отримуватимуть гроші, а потім вам їх передаватимуть.
Остап Семирак: Абсолютно так можна зробити.
- Я Вам скажу, що Ви попитайте своїх, можливо, старших депутатів, які так роблять, тому що ми цифру не брали зі стелі, вона не придумана.
Остап Семирак: Романе, знаєш, мені здається, що є такі депутати, можливо, що так роблять…
- Це певні депутати поділилися кулуарно досвідом, що вони отримують на місяць близько 55 тисяч на руки, не використовуючи оці «на здійснення повноважень». Тобто, він збільшує вдвічі або втричі собі зарплату.
Остап Семирак: Це якби проблема кожного депутата. Я думаю, що в перспективі він не має політичного майбутнього, тому що помічники – це є ті люди, які повинні тобі допомагати. Ти можеш ті кошти в них забрати (я не сперечаюся) і людині зробити послугу, що ти працевлаштував його трудову книжку…
- Що таке взагалі «помічник народного депутата»? Народний депутат, здається, вже не може в туалет без помічника сходити. Воно так видається. Так роздувати свої штати – це надто складно нам зрозуміти.
Остап Семирак: З помічниками дуже просто. Це не є річ, яка появилася тільки в українському парламенті. Вона є у всіх парламентах. І, скажімо, функції мого помічника… Я можу пояснювати, але я не думаю, що це…
- Ні, у Вас там є певна кількість помічників, які отримують зарплати.
Остап Семирак: У мене чотири помічники.
- А є такі, які можуть бути помічниками, і зарплату не отримувати.
Остап Семирак: У мене теж є такі.
Людмила Супрун: Тепер депутатам практично щомісячно надається допомога за оренду приміщення. У нього немає власного житла, йому платять з розрахунку 400 гривень на день компенсації за винайм житла. Якщо порахувати цю суму упродовж року, то ця сума складає просто величезні цифри.
Наприклад, у нього немає власного житла, йому платять з розрахунку 400 гривень на день компенсації за винайм житла. Тобто, якщо порахувати цю суму упродовж року, то ця сума складає просто величезні цифри. Це близько, якщо я не помиляюся… Порахуйте 400 на 365 днів…
- Тобто, фактично людині не треба бути зареєстрованим у Києві, а в передмісті Києва, як він може відразу просити компенсацію на винайм житла або брати готель. Правильно?
Людмила Супрун: Абсолютно.
- Якийсь сплачується з бюджету.
Людмила Супрун: І це достатньо великі гроші.
Тому пропонувалося в свій час таке. У нас змінилася політична система. Раніше були, наприклад, вибори за мажоритарним принципом, і депутат ішов від певного округу територіального та працював у парламенті. Тепер іде система закритих партійних списків. Хто в партійних списках? Ніхто не знає. Обирають в принципі всю партію в цілому.
Людмила Супрун: Можливо, треба було перейти до системи, коли зарплату депутатам, які проходять по списках, буде платити не платник податків, не бюджет, а буде платити політична партія.
- Пані Супрун, а де партія брала б гроші?
Людмила Супрун: Так от, запитайте, де партії брали гроші?
- У Вас є партія. Може, Ви маєте такий бюджет, що якщо Ви потрапляєте в парламент, Ви платите депутатам своїм зарплату.
Людмила Супрун: Романе, для того, щоб зняти інсинуації з цього питання, треба подивитися, які оплати праці існують в європейських країнах для депутатського корпусу, і як вони обліковуються, як вони розраховані.
Людмила Супрун: Треба подивитися, які оплати праці існують в європейських країнах для депутатського корпусу. Як правило, береться середня зарплата по країні і до цього пристосуються коефіцієнти 1,2, 1,5, до 2. Тобто, якщо вся країна має низьку оплату праці, то в депутатів високої зарплати не буде…
Як правило, береться середня зарплата по країні і до цього пристосуються коефіцієнти 1,2, 1,5, до 2. Тобто, якщо вся країна має низьку оплату праці, то в депутатів високої зарплати не буде…
(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису)
