– Це логічно, що карають не робітників, а роботодавців. Слід усвідомити: те, що людина працює – являється вона нелегалом, чи ні – це повністю в рамках закону. Адже не можна карати когось за те, що він працює. Тому ми зосереджуємося саме на тих, хто працевлаштовує цих людей. Проте, якщо працівнику недоплатили, або зовсім не видали зароблених грошей – він має повне право звертатися до суду. Щоправда, через страх втратити роботу чи бути затриманими, ці люди не роблять цього. Зазначу, що загалом, тут у Бельгії нелегальні працівники отримують пристойну оплату. Це приблизно такі ж суми, як і у тих, що працюють на законній основі. Чого нелегальні працівники не мають – це жодного соціального захисту, жодних страхувань від нещасних випадків. Тому, скажімо, якщо у них виникають проблеми зі здоров’ям – вони повністю беззахисні.
– А які штрафні санкції накладають нині на підприємців, котрі беруть на роботу нелегалів?
– Існує різниця у працевлаштуванні особи, що має право на перебування, але не може працювати і тих, що не мають жодних дозволів – ні на роботу, ні на перебування. Коли на незадекларованій роботі впіймано людину, що має право жити у Шенґенській зоні, але без дозволу на працевлаштування, її роботодавець може потрапити до в’язниці терміном до 1 року. До того ж, йому доведеться сплатити штраф у розмірі до 7 тисяч євро. Проте, коли виявиться, що працівник живе й працює нелегально, той, хто взяв його на роботу мусить сплатити штраф у розмірі до 30 тисяч. При цьому, в обох випадках штрафи нараховують за кожного окремого робітника. Тобто, якщо працювало троє, то, відповідно й сума збільшиться втричі.
– Чи доводилося Вашій службі натрапляти на слід організованих кримінальних структур, що постачають нелегальних робітників?
– Ми займалися досьє мережі швейних майстерень, де працювали одні й ті ж нелегальні мігранти. Але нам не вдалося довести зв’язок їхніх господарів з іноземними кримінальними організаціями. Наразі у мене на столі лежить подібна справа. Дуже непросто знайти докази зв’язку, скажімо, господаря ресторану, що взяв на роботу нелегалів, зі злочинцями. Хоча є випадки, коли до нас звертаються працівники, що прибули, скажімо, з Китаю. Вони скаржаться, що на членів їхніх родин вдома чиниться тиск. Ті, що організовували їхнє переправлення до Європи тепер вимагають великі суми. Проте, нам дуже важко виходити на сліди цих людей за кордоном.
– Нова директива, розроблена євродепутатами, пропонує створити організації, що захищали б права нелегальних працівників навіть після їхнього повернення до себе на Батьківщину. Чи будуть вони справді спроможні супроводжувати тих, чиї права було порушено?
– Це було б добре саме у тих випадках, коли треба виплатити зароблені гроші тим, котрі вже повернулися додому. До речі, мені вже доводилося втручатися з вимогою до поліції не висилати людину з країни, доки йому не виплатять всіх зароблених грошей. Зрештою, такі недобросовісні роботодавці сплачували те, що були винні. Проте, було б справді добре, якби існувала організація, що займалася б допомогою нелегальним працівникам, навіть коли вони вже у себе на батьківщині.
– А як Ви ставитесь до висловленої парламентом Євросоюзу ідеї, що роботодавець повинен на додачу до всіх штрафів, ще й сплатити всі соціальні виплати та податки за нелегального працівника?
– Звичайно повинен. І така процедура вже діє. Причому, виплативши штрафи за працевлаштування нелегала, працедавець сплачує всі соціальні та інші витрати ще й з додатковими нарахуваннями за запізнення.
(Брюссель –Прага – Київ)
