Просувати рівні можливості та права жінок в Україні спрямована нова спільна програма Європейського Союзу, Шведського агентства SIDA та програми розвитку ООН.
Програма, яка вже розпочала свою роботу, розрахована на три роки, її бюджет – 9 мільйонів доларів. Отримувач допомоги – Міністерство України у справах сім’ї молоді та спорту.
Розбиваючи стереотипи
«Мене не взяли в експедицію в Антарктику! І тільки через те, що я жінка. Сказали, що не будуть робити для мене окремого туалету. Це дискримінація», – «плачеться» колега. Вона переконана, що в Україні жінки та чоловіки не мають рівних прав.
Йоанна Казана-Вишньовецька теж на собі відчула стереотип: фахівець жіночої статі завжди сприймається як підлеглий. Зараз ця молода жінка працює заступником постійного представника Програми розвитку ООН в Україні.
Пані Казана-Вишньовська переконана, що жінок має бути більше і в політиці, і на лідерських позиціях, і в науці, і в бізнесі. А також повинна бути більша рівність зарплат, каже вона: «Зараз є 30% різниця в оплаті праці жінок і чоловіків. Є стереотипи, і чомусь вважається, що праця жінки менш цінна і жінці не треба платити високі зарплати, бо високі зарплати отримують чоловіки».
«Коли міністр оборони України буде вагітною жінкою, як це було в Іспанії? – риторично запитує вона. Йоанна Казана-Вишньовецька каже, що в Польщі, звідки вона родом, нещодавно була вагітною заступник міністра праці. І коли колеги-чоловіки просили її сісти під час презентації в парламенті, вона відмовилася і попросила, щоб з нею не поводилися в якийсь особливий спосіб. «Я сподіваюся, що в Україні теж будуть вагітні міністри, – каже Йоанна Казана-Вишньовецька. – Це ж не вимагає якоїсь революції, великої реформи. Це тільки вимагає рівного ставлення жінок і чоловіків у професійному житті».
Ґендерна чутливість?
Міністр у справах молоді та спорту України зараз чоловічої статі. Юрій Павленко погоджується, що в Україні ґендерної рівності поки немає. З одного боку, жінки дискриміновані з точки зору їхніх обов’язків у родині та на роботі. З іншого боку, є дискримінація чоловіків, адже в середньому життя чоловіка на 12 років менше, ніж жінки.
Юрій Павленко також обіцяє, що Міністерство буде ініціювати відповідні факультативи ґендерної рівності для школярів і студентів. «Я без сумніву за те, щоб у школах діти вивчали права дитини, вивчали основні принципи ґендерної рівності. І не тільки їх вивчали, але вчилися і дотримуватися цих принципів у стосунках із дівчатками, бо у мене два хлопці», – каже міністр.
Лариса КобелянськаАле головне, на думку пана Павленка, щоб на першому етапі влада на найвищому рівні усвідомила, що таке ґендерна рівність. У цьому їй має допомогти «Програма рівних можливостей та прав жінок в Україні». Її координатор Лариса Кобелянська очікує, що по завершенню програми українські жінки будуть краще усвідомлювати свої права.
«Я ніколи не забуду, як мій син пішов у перший клас. Коли я розгортала абетку і бачила: «Мама мила раму, а батько читав газету, я згадувала свою абетку», – каже Лариса Кобелянська, бо її абетка теж починалася з тієї ж фрази.
Ілюстрації з книги Лариси Кобелянської «Ми різні - ми рівні»
Пані Кобелянська вважає, що стереотипи треба викорінювати у зародку. Наприклад, в межах проекту вона та її команда хочуть переглянути всі підручники відповідно до ґендерної чутливості.
Ґендерна нерівність часто закріплена і в мові: слово «секретар» – це поважно, наприклад, секретар якоїсь організації, в той же час слово «секретарка» має здебільшого негативне забарвлення. А ще ґендерна чутливість – це вживати слово прем’єрка замість прем’єр, внести у каталог професій «медбрат», пропонувати чоловікам роботу по прибиранню та догляду за дітьми, а жінкам – роботу охоронця.
(Київ – Прага)
Програма, яка вже розпочала свою роботу, розрахована на три роки, її бюджет – 9 мільйонів доларів. Отримувач допомоги – Міністерство України у справах сім’ї молоді та спорту.
Розбиваючи стереотипи
«Мене не взяли в експедицію в Антарктику! І тільки через те, що я жінка. Сказали, що не будуть робити для мене окремого туалету. Це дискримінація», – «плачеться» колега. Вона переконана, що в Україні жінки та чоловіки не мають рівних прав.
Йоанна Казана-Вишньовецька теж на собі відчула стереотип: фахівець жіночої статі завжди сприймається як підлеглий. Зараз ця молода жінка працює заступником постійного представника Програми розвитку ООН в Україні.
Пані Казана-Вишньовська переконана, що жінок має бути більше і в політиці, і на лідерських позиціях, і в науці, і в бізнесі. А також повинна бути більша рівність зарплат, каже вона: «Зараз є 30% різниця в оплаті праці жінок і чоловіків. Є стереотипи, і чомусь вважається, що праця жінки менш цінна і жінці не треба платити високі зарплати, бо високі зарплати отримують чоловіки».
«Коли міністр оборони України буде вагітною жінкою, як це було в Іспанії? – риторично запитує вона. Йоанна Казана-Вишньовецька каже, що в Польщі, звідки вона родом, нещодавно була вагітною заступник міністра праці. І коли колеги-чоловіки просили її сісти під час презентації в парламенті, вона відмовилася і попросила, щоб з нею не поводилися в якийсь особливий спосіб. «Я сподіваюся, що в Україні теж будуть вагітні міністри, – каже Йоанна Казана-Вишньовецька. – Це ж не вимагає якоїсь революції, великої реформи. Це тільки вимагає рівного ставлення жінок і чоловіків у професійному житті».
Ґендерна чутливість?
Міністр у справах молоді та спорту України зараз чоловічої статі. Юрій Павленко погоджується, що в Україні ґендерної рівності поки немає. З одного боку, жінки дискриміновані з точки зору їхніх обов’язків у родині та на роботі. З іншого боку, є дискримінація чоловіків, адже в середньому життя чоловіка на 12 років менше, ніж жінки.
Юрій Павленко також обіцяє, що Міністерство буде ініціювати відповідні факультативи ґендерної рівності для школярів і студентів. «Я без сумніву за те, щоб у школах діти вивчали права дитини, вивчали основні принципи ґендерної рівності. І не тільки їх вивчали, але вчилися і дотримуватися цих принципів у стосунках із дівчатками, бо у мене два хлопці», – каже міністр.
«Я ніколи не забуду, як мій син пішов у перший клас. Коли я розгортала абетку і бачила: «Мама мила раму, а батько читав газету, я згадувала свою абетку», – каже Лариса Кобелянська, бо її абетка теж починалася з тієї ж фрази.
Пані Кобелянська вважає, що стереотипи треба викорінювати у зародку. Наприклад, в межах проекту вона та її команда хочуть переглянути всі підручники відповідно до ґендерної чутливості.
Ґендерна нерівність часто закріплена і в мові: слово «секретар» – це поважно, наприклад, секретар якоїсь організації, в той же час слово «секретарка» має здебільшого негативне забарвлення. А ще ґендерна чутливість – це вживати слово прем’єрка замість прем’єр, внести у каталог професій «медбрат», пропонувати чоловікам роботу по прибиранню та догляду за дітьми, а жінкам – роботу охоронця.
(Київ – Прага)
