Заступник Голови Секретаріату Президента Андрій Кислинський заявив, що «керівництво Росії оголосило серед лідерів політичних сил, які підтримали законопроект, «щурячі перегони» на посаду нового Президента (України)».
Йдеться про ухвалення 15 січня Верховною Радою Закону, який урегульовує повноваження парламенту не лише щодо створення та діяльності усіх тимчасових слідчих комісій, а й щодо спеціальної тимчасової слідчої комісії, що діятиме під час можливої процедури імпічменту Президента.
У БЮТ відкинули звинувачення у непослідовних та заангажованих діях. Заступник голови БЮТ Андрій Кожем’якін сказав, що його політична сила ще 2 роки тому виступала за ухвалення такого закону і що «будь-які підводки під конкретну особистість чи окремо взяту посаду» не потрібно робити.
Це не зупинило Секретаріат Президента і вже заступник Віктора Балоги – Ігор Пукшин заявив про необхідність ретельної перевірки звинувачень, висунутих Партією регіонів на адресу Прем'єр-міністра Юлії Тимошенко у «лобіюванні нею особистих інтересів у газовому бізнесі». А саме, у намаганні замінити газового посередника «РосУкрЕнерго» компанією, яка нібито є підконтрольною Віктору Медведчуку та Ігорю Бакаю.
Ще далі сьогодні пішов Роман Безсмертний, який поклав усю відповідальність за нинішню ситуацію із транзитом та постачання російського газу на Тимошенко і заявив, що «нинішня політика Юлії Тимошенко свідчить про те, що Прем'єр-міністр України залишається «на гачку» в російських спецслужб».
Українські політики ще не доросли до рівня національної еліти
Продовження практики конфронтації між ключовими владними фігурами навіть під час «газової війни», вказує на те, що українська політична еліта ще не доросла до рівня національної еліти, а досі залишається виразником інтересів окремих бізнесових кланів. Чвари між керівниками держави вказують на відсутність сформованого національного інтересу, зазначає Андрій Єрмолаєв, директор Центру соціальних досліджень «Софія».
«Національний інтерес з’являється як наслідок дій, направлених на захист своїх інтересів і кордонів через державний механізм, захист своєї економіки і захист соціальної системи», – каже Єрмолаєв. А «трагедія України у тому, що процес націєтворення зараз призупинено. Всі вже знають одне, що влади в Україні, як механізму, що напрацьовує національні рішення, не існує. Якщо дія несистемна, якщо зовнішній партнер стикається з тим, що немає компетентного переговірника – незрозуміло, хто приймає рішення, то це імідж несистемного заплутаного партнера».
Час показав, що демонстрація певної єдності Президента і Прем’єр-міністра у перші дні «газової кризи» була лише ширмою, принаймні з боку Віктора Ющенка.
Кому на руку відновлення відкритого протистояння?
Тимошенко почала узгоджувати свої кроки із Президентом, а той через свій Секретаріат знову розпочав інформаційну війну проти прем’єра», – вважає директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Погребінський.
«Ющенко зацікавлений у максимальному продовженні й заглибленні кризи. У Тимошенко інша мета, вона мусить це якось «розрулити», адже на ній лежить уся відповідальність. Те, що досі нічого не вирішено, насамперед пов’язане із позицією Президента і тим, що «Нафтогаз» підігрує цій позиції. Уявлення про те, що треба об'єднати країну на протистоянні з Росією – це абсолютна нісенітниця. Об'єднувати треба на національних інтересах, а вони полягають у тому, щоб домовлятися з сусідами по-людськи», – зауважив Михайло Погребінський.
Політологи сходяться у думці, що українська владна еліта через незрілість своїх «державницьких позицій» та намагання відстоювати вузькі бізнесові інтереси замість національних – може провалити «газовий тест». У такому випадку виграє від цього, звісно, не Україна.
(Київ – Прага)
